справа № 453/487/19
про залишення позовної заяви без розгляду
24 вересня 2020 року м. Львів
10 год. 32 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Винника В.М., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки Райхеля Р.П., представниці третьої особи Дулебко В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні заяви позивачки про поновлення пропущеного строку для звернення з позовом до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Тетяни Миколаївни про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду із позовною заявою до Сколівського районного суду Львівської області (далі - відповідач, Сколівський районний суд), у якій просить:
- визнати дії керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. щодо звільнення позивачки з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області неправомірними;
- скасувати наказ керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. № 84/К від 17.10.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області як незаконний та протиправний;
- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника голови Сколівського районного суду Львівської області з 18.10.2018;
- стягнути з Сколівського районного суду Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.10.2018 по день постановлення рішення суду по суті справи;
- стягнути з Сколівського районного суду Львівської області на користь позивачки моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць просить допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17.10.2018 на підставі наказу керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. № 84/К її звільнено з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю. Вважає, що таке звільнення є незаконним, оскільки відбулося із порушенням положень Законів України «Про судоустрій та статус суддів», «Про державну службу» та Положення про помічника судді. Вказала, що на час її звільнення із займаної посади повноваження судді Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 не припинені та зазначений суддя не звільнений із посади судді цього суду. Подання на її звільнення з посади помічника суді суддя ОСОБА_3 не подавав. Вважає, що жодних підстав для її звільнення не було, відтак звернулася до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 08.05.2019 визначено, що справа підсудна Стрийському міськрайонному суду Львівської області.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.10.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, третя особа - керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Тетяни Миколаївни про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.10.2019 скасовано, провадження у справі закрито.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14.04.2020 справу передано до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 26.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну судову адміністрацію України, територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середу Тетяну Миколаївну.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про поновлення процесуального строку (вх. № 1941 від 26.04.2019 канцелярії Сколівського районного суду Львівської області). В обґрунтування такої зазначено, що Великою Палатою Верховного Суду 13.03.2019 прийнято постанову у справі № 308/4431/17, якою, на її думку, врегульовано питання звільнення з посади помічника. Відтак вважає, що саме з прийняттям такої постанови позивачці стало відомо про порушення її прав, тому просила визнати процесуальний строк таким, що пропущено з поважних причин та поновити останній.
У матеріалах справи також міститься клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів (вх. № 8404 від 25.03.2020 канцелярії Львівського апеляційного суду), у якому вказано, що позивачкою пропущено строк для звернення до суду із цим позовом у зв'язку з тим, що остання доглядала за своїм обмеженим у рухах братом - ОСОБА_4 , з огляду на що не мала змоги не лише писати позов, але й займатися пошуком правової допомоги. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи долучено: довідку КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи» № 78 від 27.02.2020 про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у період з 01.08.2018 по 21.08.2018; довідку КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи» № 79 від 27.02.2020 про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у період з 20.03.2019 по 29.03.2019 та відповідні виписки із медичної карти. Просила оцінити такі докази при вирішенні питання про поновлення строку для звернення до суду.
На адресу Львівського окружного адміністративного суду від позивачки надійшли: заява про поновлення процесуального строку (вх. № 32035 від 26.06.2020) та пояснення з приводу підстав поновлення строку для звернення до суду з позовом (вх. № 8455ел від 24.09.2020). В обґрунтування таких додатково вказано, що після виписки брата позивачки 21.08.2018 із стаціонарного лікування щоденним доглядом за ОСОБА_4 займалась ОСОБА_5 (на підтвердження чого додано протокол допиту останньої від 18.09.2020), а після звільнення з роботи ОСОБА_1 - 17.10.2018, догляд та допомогу в побуті ОСОБА_4 надавала саме позивачка. Щодо факту здачі позивачкою до подання позовної заяви іспитів на право на заняття адвокатською діяльністю зазначено, що ОСОБА_1 вирішила спробувати здати такі без підготовки, скориставшись набутими за час роботи помічником судді знаннями та навиками. Знаючи орієнтовний час госпіталізації брата, ОСОБА_1 написала заяву на проходження стажування в адвоката Милян Н.Ю. в період з 21.03.2019 по 21.09.2019. У період госпіталізації ОСОБА_4 (з 20.03.2019 по 29.03.2019) позивачка проходила стажування та паралельно відвідувала і допомагала брату у лікарні. Після лікування (29.03.2019) брат позивачки повернувся в м. Сколе, а остання залишилася у м. Львові для проходження стажування та розпочала оформлення позовної заяви. Відтак просила причини пропуску строку для звернення до суду визнати поважними та поновити останній.
В ухвалі від 26.05.2020 суддя вирішила розгляд заяв позивачки про поновлення пропущеного строку проводити у судовому засіданні.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2020, позивачка та її представник подані заяви про поновлення процесуального строку підтримали, просили причини пропуску строку визнати поважними та поновити такий. ОСОБА_1 також пояснила, що при первинному зверненні до суду не вказала необхідність догляду за братом як підставу пропуску строку для звернення до суду із цим позовом, оскільки не мала підтверджуючих доказів.
Відповідач проти поновлення строку для звернення до суду заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (надійшов до суду за вх. № 5344ел від 11.06.2020 електронною поштою та за вх. № 29942 від 16.06.2020 засобами поштового зв'язку). В обґрунтування вказав, що твердження позивачки про те, що станом на день її звільнення (17.10.2018) питання звільнення з посади помічника судді врегульовано не було є безпідставними та, на думку відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду не є нормативно-правовим актом та, відповідно, джерелом права. Крім цього при прийнятті постанови Велика Палата керувалася чинними на час звільнення позивачки із посади нормами права, зокрема Законом України «Про судоустрій та статус суддів», Законом України «Про державну службу» та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Крім цього із поданих позивачкою документів, що підтверджують хворобу ОСОБА_4 (брата позивачки), видно, що останній не потребує стороннього догляду. Також звернув увагу, що ОСОБА_4 проживав в одній квартирі із своєю матір'ю, яка при необхідності могла б забезпечити професійний догляд за своїм сином (братом позивачки), оскільки працює медсестрою в Сколівській ЦРЛ. Зазначив, що незвернення до суду позивачки, яка має вищу юридичну освіту, протягом встановленого строку до суду за захистом свого ніби-то порушеного права свідчить про відсутність такого права. Вважає, що причини, на які ОСОБА_1 посилається в обґрунтування причин пропуску строку для звернення до суду більше, ніж на 5 місяців, є надуманими та суперечать принципу правової визначеності.
Представниця третьої особи - територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, проти задоволення заяв про поновлення пропущеного позивачкою строку для звернення до суду заперечила, просила відмовити у їх задоволенні.
Третя особа - керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Тетяна Миколаївна, проти задоволення заяв позивачки про поновлення пропущеного строку для звернення до суду заперечила з підстав, викладених у поясненнях (вх. № 29722 від 15.06.2020). В обґрунтування зазначила, що постанова Великої Палати Верховного Суду, на яку позивачка первинно посилалася як на причину пропуску строку, не може використовуватися як судовий прецедент у цій справі, оскільки обставини справи, розглянутої Великою Палатою, та цієї справи є різними. Крім цього вважає, що долучені ОСОБА_1 до матеріалів справи довідки не мають відношення до причин пропуску строку для звернення до суду. Також подала клопотання (вх. № 8481ел від 24.09.2020) про розгляд справи без її участі.
При вирішенні заяв позивачки про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із позовом суд враховує таке.
Приписами частин 1, 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів.
Суд зазначає, що предметом розгляду в справи № 453/487/19 є питання правомірності звільнення ОСОБА_1 із публічної служби, відтак в силу дії положення ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду із таким позовом встановлено місячний строк.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що оскаржуваний наказ № 84/К «Про звільнення ОСОБА_1 » видано керівником апарату Сколівського районного суду Львівської області 17.10.2018. Позовна заява згідно з конвертом поштового відправлення надіслана позивачкою 25.04.2019 та отримана Сколівським районним судом Львівської області 26.04.2019, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції канцелярії суду за вх. № 1936.
Із наведеного слідує, що позивачка звернулася до суду із пропуском встановленого місячного строку для оскарженням такого наказу.
При цьому позивачка не заперечує, що вищевказаний наказ вона отримала своєчасно.
В силу вимог ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 подано: заяву про поновлення процесуального строку (вх. № 1941 від 26.04.2019 канцелярії Сколівського районного суду Львівської області); клопотання про долучення доказів (вх. № 8404 від 25.03.2020 канцелярії Львівського апеляційного суду); заяву про поновлення процесуального строку (вх. № 32035 від 26.06.2020 канцелярії Львівського окружного адміністративного суду) та пояснення з приводу підстав поновлення строку для звернення до суду з позовом (вх. № 8455ел від 24.09.2020 канцелярії Львівського окружного адміністративного суду).
Суд вивчив викладені у вказаних заявах доводи позивачки, дослідив долучені на їх підтвердження докази та зазначає таке.
У первинній заяві про поновлення строку (вх. № 1941 від 26.04.2019) позивачка посилається на прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17, якою, на її думку, врегульовано питання звільнення з посади помічника, та вважає, що саме з прийняттям останньої ОСОБА_1 стало відомо про порушення її прав.
Суд критично оцінює такі доводи позивачки на з цього приводу та погоджується із твердженнями відповідача та третьої особи (керівника апарату Сколівського районного суду) про те, що при прийнятті постанови Велика Палата Верховного Суду керувалася чинними на час звільнення позивачки із посади нормами права, зокрема, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та Законом України «Про державну службу». Крім цього Положення про помічника судді загальної юрисдикції, затверджене рішенням Ради суддів України № 14 від 25.03.2011, яким при прийнятті постанови керувалася Велика Палата , втратило чинність 18.05.2018. Відтак на час звільнення ОСОБА_1 із посади діяв інший нормативно-правовий акт - Положення про помічника судді, затверджене рішенням Ради суддів України № 21 від 18.05.2018. Суд погоджується також із твердженням позивачки про те, що висновки щодо застосування правових норм, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах, обов'язкові для врахування судами при вирішенні спору в аналогічних правовідносинах, однак це жодним чином не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства для звернення до суду.
Далі у клопотанні про долучення доказів (вх. № 8404 від 25.03.2020), заяві про поновлення процесуального строку (вх. № 32035 від 26.06.2020) та поясненнях з приводу підстав поновлення строку для звернення до суду з позовом (вх. № 8455ел від 24.09.2020) причини пропуску позивачкою строку зводяться до необхідності догляду за братом - ОСОБА_4 , який у зв'язку хворобою потребував стороннього догляду. В обґрунтування позивачка вказала, що після звільнення з посади помічника судді постійно займалася доглядом брата, з огляду на що не мала змоги не лише слідкувати за судовою практикою в аналогічних правовідносинах, але й писати позов чи займатися пошуком правової допомоги.
У судовому засіданні ОСОБА_1 також повідомила, що при первинному зверненні до суду не вказала необхідність догляду за братом як підставу пропуску строку для звернення до суду із цим позовом, оскільки не мала підтверджуючих доказів.
Суд критично оцінює такі твердження позивачки з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що позивачка ні при зверненні до суду із позовною заявою, ні під час судового розгляду справи про наявність зазначеної вище підстави пропуску строку для звернення до суду не зазначала.
ОСОБА_1 на підтвердження самостійного вжиття заходів щодо отримання медичних карток та довідок про лікування ОСОБА_4 подала до суду копії заяви від 01.04.2019 та квитанції про відправлення такої. Суд зазначає, що такі докази подано позивачкою 24.09.2020, тобто понад рік після самостійного вжиття заходів отримання доказів. Однак жодних причин неможливості подання таких раніше чи неможливості заявлення клопотання про витребування ОСОБА_1 не вказала.
Крім цього у матеріалах справи міститься відповідь комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» № 05/20 від 10.02.2020 на запит адвоката Райхеля Р.П. № 231 від 03.03.2020, із змісту якого видно, що останньому надано інформацію про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні та відповідні підтверджуючі медичні карти стаціонарного хворого та довідки (які також долучені до матеріалів справи) без будь-якого застереження щодо їх отримання.
Відтак твердження позивачки про неможливість надання підтверджуючих доказів не підтверджено належними та допустимими доказами та судом до уваги не беруться.
Із долученої ОСОБА_1 до матеріалів справи на виконання вимог ухвали від 26.05.2020 довідки № 856 від 01.06.2020 про склад сім'ї судом також встановлено, що із позивачкою та її братом проживає мати - ОСОБА_10 (а.с. 88). У заяві про поновлення процесуального строку для звернення з позовом до суду (вх. № 32035 від 26.06.2020) позивачка підтвердила той факт, що її мати є медичним працівником, однак не погодилася із твердженнями відповідача про можливість забезпечення останньою більш кваліфікованого догляду за хворим членом сім'ї. Вказала, що заробітна плата ОСОБА_10 була для їх сім'ї основним джерелом доходу, тому остання була змушена ходити на роботу, а позивачка - доглядати брата.
З цього приводу суд зазначає, що у долученому представником позивачки до пояснень з приводу підстав поновлення строку для звернення до суду з позовом (вх. № 8455ел від 24.09.2020) протоколі опитування особи, якій відомі фактичні обставини справи певних подій від 18.09.2020 ОСОБА_5 , яка (як зазначає представник) займалася щоденним доглядом ОСОБА_4 до звільнення позивачки з посади, опитана особа вказала, що здійснювала такий догляд до повернення когось із родичів додому (орієнтовно до 18 год.). Зважаючи на це, суд доходить висновку, що після повернення ОСОБА_10 з роботи та у вихідні дні позивачка мала час на підготовку позовної заяви до суду. Жодних обґрунтованих пояснень щодо неможливості такої підготовки ОСОБА_1 не надано.
Долучені до матеріалів справи довідка КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи» № 78 від 27.02.2020 про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у період з 01.08.2018 по 21.08.2018; довідка КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи» № 79 від 27.02.2020 про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у період з 20.03.2019 по 29.03.2019 та відповідні виписки із медичної карти стаціонарного хворого (а.с. 269-276, т. І) не містять застережень щодо необхідності постійного стороннього догляду ОСОБА_4 .
Крім цього у матеріалах справи містяться копії: квитанції № 18 від 03.04.2019 (призначення платежу: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ОСОБА_1 ) (а.с. 74); квитанції № 19 від 03.04.2019 (призначення платежу: за стажування для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Тімохова Ірина Іванівна) (а.с. 75); квитанції № 37641942 від 03.08.2019 (призначення платежу: адаптаційний курс в професію адвоката для стажистів, ОСОБА_1 ) (а.с. 73), які позивачка долучила до заяви з процесуальних питань (вх. № 14771 від 14.08.2019 канцелярії Стрийського міськрайонного суду Львівської області) на підтвердження понесення завдання їй відповідачем моральної шкоди.
У поданій заяві ОСОБА_1 також зазначила, що у зв'язку з незаконним звільненням змушена була змінити місце проживання на м. Львів, що за 120 км від м. Сколе, у зв'язку з необхідністю подальшого працевлаштування та отримання нової професії. Також вказала, що з метою отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю склала іспити у КДКА Львівської області.
У той же час представником позивачки у поясненнях з приводу підстав поновлення строку для звернення до суду з позовом (вх. № 8455ел від 24.09.2020) вказано, що ОСОБА_1 вирішила спробувати здати іспити на право на заняття адвокатською діяльністю без підготовки, скориставшись набутими за час роботи помічником судді знаннями та навиками. Знаючи орієнтовний час госпіталізації брата, ОСОБА_1 написала заяву на проходження стажування в адвоката Милян Н.Ю. в період з 21.03.2019 по 21.09.2019.
Суд вважає необхідним звернути увагу, що твердження ОСОБА_1 , викладені у заяві від 14.08.2019, та твердження її представника, викладені у клопотанні від 24.09.2020, суперечать одне одному, відтак суд не може взяти їх до уваги.
Долучені до матеріалів справи квитанції (датовані 03.04.2020) свідчать про сплату ОСОБА_1 грошових коштів за отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Отже, в силу вимог розділу ІІ Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 отриманню такого свідоцтва передувало складання позивачкою кваліфікаційних іспитів.
ОСОБА_1 також не надала жодних пояснень суду з приводу того, хто займався доглядом ОСОБА_4 після її переїзду до м. Львова та під час складання кваліфікаційних іспитів з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що позивачкою не доведено поважності причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом, а наявні у матеріалах справи докази, зокрема проходження ОСОБА_1 процедури отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (у розмірі тривалості такої процедури), лише свідчать про відсутність в останньої наміру оскаржувати наказ про своє звільнення та спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що вона не мала змоги слідкувати за судовою практикою в аналогічних правовідносинах, писати самостійно позов чи займатися пошуком правової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За наведених обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до адміністративного суду поважними.
З огляду на вказане заяви позивачки про поновлення такого строку задоволенню не підлягають, а позовні вимоги ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області про визнання протиправними дій та скасування наказу № 84/К від 17.10.2018 та похідні їм вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 121-123, 183, 240, 248, 256, 293-295, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні заяв ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Тетяни Миколаївни про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без розгляду.
3. Роз'яснити позивачці, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, вона має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.09.2020.
Суддя Р.П. Качур