справа № 380/3693/20
24 вересня 2020 року м. Львів
12 год. 01 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Винника В.М., представника позивача Каверіна С.М., представника відповідача Зданевича С.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (81300 Львівська область м. Мостиська вул. Ярослава Мудрого 113) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010;
- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, у розмірі 6079,59 грн;
- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), викладеного у формі наказу начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 204-ос від 02.08.2018 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби без урахування 15-річної календарної вислуги років;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) врахувати весь період календарної служби для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що прийняти відповідне рішення;
- cтягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік у сумі 4441,20 грн;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення - 02.08.2018, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012, за період з 2013 по 2018 роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012, за період з 2013 по 2018 роки.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що із наданих відповідачем документів з питань грошового забезпечення встановив, що під час проходження військової служби та звільнення із неї йому не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які позивач набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби. Оскільки позивачу відмовлено у виплаті таких добровільно, він звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.
Ухвалою від 22.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 21.07.2020 суд перейшов із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/3693/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 32679 від 01.07.2020). В обґрунтування вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17 від 06.02.2020 додаткова грошова винагорода включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення, зокрема, допомоги на оздоровлення. Щодо неврахування при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні загальної календарної вислуги років зазначив, що одноразова соціальна виплата у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік вислуги, передбачена ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» та Порядком № 393 від 17.07.1992, є різними за суттю та змістом виплати. Порядок № 393 не містить обмежень щодо невключення до розрахунку вислуги років дійсної строкової служби. Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку зазначив, що припинення надання такої на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке, зокрема, може бути реалізовано шляхом надання особі грошової компенсації. Додаткова відпустка, передбачена п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, право на отримання грошової компенсації за невикористання якої позивач отримав за час проходження служби, є різними за правовою природою і підставами надання, на думку представника позивача, з додатковою відпусткою, передбаченою ст. 12 Закону № 3551-XII та, на думку представника позивачки, не є взаємозамінними чи взаємовиключними. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 28697 від 10.06.2020) та запереченні на відповідь на відзив (вх. № 33455 від 06.07.2020). В обґрунтування зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення. Щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зазначив, що військовослужбовцям у разі повторного їх звільнення із служби така грошова допомога виплачується з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби. Крім цього вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України. Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, вказав, що позивач скористався своїм правом на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, відтак не має права, на думку представника відповідача, на отримання компенсації за невикористану відпустку з іншої підстави. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення представників сторін, вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
Відповідно до відомостей з послужного списку ОСОБА_1 останній в період з 13.11.2002 по 20.04.2004 проходив дійсну строкову службу, з 02.08.2004 по 02.08.2018 зарахований та проходив військову службу за контрактом на різних посадах (а.с. 17-19).
Наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» № 175-ос від 02.07.2018 прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас згідно з підпунктом «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (а.с. 15) та наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» № 204-ос від 02.08.2018 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону із зазначенням, що остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 02.08.2018 (а.с. 16).
Згідно з наказом № 204-ос від 02.08.2018 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років.
Відповідно до архівної відомості з січня 2016 р. по грудень 2016 р. та архівної відомості з січня 2017 р. по грудень 2017 р. ОСОБА_1 у 2016, 2017 роках виплачувалася допомога на оздоровлення та щомісячна додаткова грошова винагорода (а.с. 22, 23 - зворот).
З аналізу вищевказаних відомостей видно, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького та рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010.
Згідно з витягом з послужного списку ОСОБА_1 впродовж 2013-2018 років останній проходив службу у підрозділах Державної прикордонної служби України на посадах, які надають право на отримання додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012 (а.с. 17-19).
З метою нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ 11.10.2019 представник позивачки звернувся до відповідача із адвокатським запитом (а.с. 20).
Листом Мостиського прикордонного загону № 11/7199 від 22.10.2019 позивачу відмовлено у такій виплаті на підставі того, що під час особливого періоду додаткові відпустки не надаються. У зв'язку з чим відповідач вважає, що додаткова відпустка, зокрема передбачена п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що не надавалася в особливий період не вважається такою, що є невикористаною (а.с. 21).
Позивач вважає таку бездіяльність Мостиського прикордонного загону щодо виплати йому не у повному обсязі грошового забезпечення та компенсаційних виплат, право на які він набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, відтак звернувся до суду із цим позовом на захистом своїх порушених прав.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Статтею 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» № 661-IV від 03.04.2003 (у редакції, чинній на день звільнення позивача із служби) (далі - Закон № 661-IV) встановлено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства (ч. 3 ст. 25 Закону № 661-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (у редакції, чинній на день звільнення позивача із служби) (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, та стягнення із відповідача на користь позивача недоплаченої допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, у розмірі 6079,59 грн суд зазначає таке.
Пунктом першим ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010 (далі - постанова № 889) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 73 від 02.02.2016 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, (далі - Інструкція № 73) відповідно до п. 2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 5 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)).
Відповідно до п. 6 Інструкції № 73 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Відповідно до п. 8 Інструкції № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Нормативний підхід до розуміння положень постанови № 889 в системному зв'язку із правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується грошова допомога на оздоровлення. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу грошової допомоги на оздоровлення.
Аналогічний підхід застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 15.10.2013 у справі № 21-368а13, від 04.11.2014 у справі № 21-473а14, від 03.03.2015 у справі № 21-32а15 та від 19.05.2015 у справі № 21-466а15.
Також аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 761/17387/17, від 19.06.2018 у справі № 825/1138/17, від 03.04.2019 у справі № 808/2189/16, від 23.01.2020 у справі № 820/330/18, від 14.05.2020 у справі № 817/1196/17, від 16.07.2020 у справі № 820/5473/17, від 16.09.2020 у справі № 826/14853/17.
Суд критично оцінює посилання представника позивачки на необхідність врахування при прийнятті рішення у справі правової позиції, викладеної у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 Великою Палатою Верховного Суду (на пріоритетність якої Верховний Суд вказав в ухвалі від 27.04.2020 у справі № 1.380.2019.003718), оскільки висновки, викладені у постанові від 06.02.2019, стосуються грошового забезпечення, із розміру якого обраховується пенсія. У той же час предметом розгляду цієї справи є включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення, що не є тотожним за змістом.
Отже, ураховуючи положення Інструкції № 73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
З огляду на зазначене вимоги позивача про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, та похідна позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача недоплаченої допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, у розмірі 6079,59 грн задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про: визнання протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), викладеного у формі наказу начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 204-ос від 02.08.2018 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби без урахування 15-річної календарної вислуги років; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) врахувати весь період календарної служби для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що прийняти відповідне рішення та стягнення із відповідача на користь позивача грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік у сумі 4441,20 грн суд зазначає таке.
Відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (абз. 6 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII).
Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992 (станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 1 Порядку № 3963 визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
З аналізу положень п. 1, 2 Порядку № 393 судом встановлено, що такі не містять обмежень щодо невключення до розрахунку вислуги років періоду строкової військової служби.
Таким чином, відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII та п. 10 Порядку № 393 особам, які мають право на пенсію згідно з цими нормативно-правовими актами та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вказані вище нормативно-правові акти передбачають, що така допомога виплачується одноразово та за кожний повний календарний рік служби. Аналогічні правові позиції з цього приводу викладено в ухвалах Вищого адміністративного суду від 11.09.2014 у справі № 2а/2470/628/12 (К/800/10301/13), від 10.09.2013 у справі № 2а-18/11/2470 (К/9991/29017/11) та з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.07.2020 у справі № 824/912/16-а.
Як видно із змісту наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» № 204-ос від 02.08.2018 (а.с. 16) для виплати позивачу одноразової грошової допомоги врахований лише період проходження військової служби за контрактом, який в календарному обчисленні становить 14 повних календарних років служби.
У пункті 2 наказу № 204-ос від 02.08.2018 вказано, що станом на 02.08.2018 вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні становить 15 років 05 місяців 07 днів. Вказана обставина не заперечувалася сторонами в судовому засіданні.
Оскільки одноразову грошову допомогу при звільненні з попереднього місця служби позивач не отримував (доказів протилежного відповідачем суду не надано), то при звільненні розмір такої допомоги йому повинен бути обчислений з урахуванням повного строку вислуги років.
Судом встановлено, що при звільненні позивача з військової служби за контрактом та виплаті одноразової грошової допомоги відповідачем не враховано період проходження дійсної строкової служби позивачем з 13.11.2002 по 20.04.2004. Вказана обставина сторонами не заперечувалася.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про отримання позивачем при звільненні із строкової військової служби грошової допомоги, оскільки таке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
У зв'язку з цим при обчисленні календарної вислуги років для визначення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, Мостиським прикордонним загоном не враховано один повний календарний рік вислуги, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» № 204-ос від 02.08.2018 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби без урахування 15-річної календарної вислуги років.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо строків оскарження зазначеного наказу, оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про скасування його в частині, що стосується виплати грошового забезпечення при його звільненні, відтак законодавство не містить обмежень в частині строку звернення до суду з такими вимогами.
Вказане також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.07.2020 у справі № 824/912/16-а.
За таких обставин суд вважає, що з метою ефективного захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом: визнання протиправним наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» № 204-ос від 02.08.2018 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби без урахування 15-річної календарної вислуги років; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) врахувати весь період календарної служби для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що прийняти відповідне рішення; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення - 02.08.2018, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012, за період з 2013 по 2018 роки та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012, за період з 2013 по 2018 роки суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
При прийнятті рішення суд також враховує ту обставину, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі № 380/760/20 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення - 02.08.2018, компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018 роки загальним терміном 56 днів та стягнено з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018 роки загальною тривалістю 56 календарних дні у сумі 17633,28 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88498945).
В силу норми ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи те, що згідно з нормою абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовець має право на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за його вибором, суд вважає, що і компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку здійснюється лише за однією підставою.
Таким чином, у випадку нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не може здійснюватись компенсація за невикористані відпустки, передбачені п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення - 02.08.2018, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012, за період з 2013 по 2018 роки та похідної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012, за період з 2013 по 2018 роки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені судом обставини справи та відповідні їм правовідносини суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (81300 Львівська область м. Мостиська вул. Ярослава Мудрого 113; код за ЄДРПОУ 14321699) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» № 204-ос від 02.08.2018 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби без урахування 15-річної календарної вислуги років.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) врахувати весь період календарної служби для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що прийняти відповідне рішення.
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.09.2020.
Суддя Р.П. Качур