справа № 380/4142/20
з питань закриття провадження у справі
28 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача Піка М.Є.,
від відповідача Іванейко Я.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35), в якій з врахуванням заяви про зміну підстав позову шляхом їх доповнення від 24.06.2020 за вх. №31648, просив суд про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6330-52-У від 07.11.2019 про стягнення з позивача 26539,26 грн.
Ухвалою суду від 02.06.2020 причини пропуску строку звернення до суду визнано поважними, поновлено строк звернення до суду, провадження у справі відкрито та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 28.09.2020 представник позивача просив закрити провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), повернути сплачений судовий збір та стягнути за рахунок відповідача витрати на правову допомогу.
Вказане клопотання мотивоване тим, що згідно з рішенням Головного управління ДПС у Львівській області від 15.09.2020 позивачу списано заборгованість по сплаті ЄСВ за оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6330-52-У від 07.11.2019 на суму 26539,26 грн. Тобто відповідач оскаржувані порушення виправив, а підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення - відсутні.
На підтвердження вказаних обставин надав до матеріалів справи заяву від 28.09.2020, до якої додав копію рішення від 15.09.2020.
Представник відповідача про закриття провадження у справі та повернення судового збору не заперечував. Висловив застереження в частині стягнення за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Просив у цій частині у задоволенні клопотання відмовити.
Вирішуючи вказане клопотання суд керується таким.
Статтею 238 КАС України передбачено підстави для закриття провадження.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем усунуто обставини, що стали причиною звернення до суду із цим позовом.
До матеріалів справи на підтвердження відповідного факту надано рішення №4464-13 від 15.09.2020 про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску про списання такого в розмірі 31371,56 грн. (копія); а також інтегровану картку платника податків позивача за відповідним платежем, у якій відображене таке списання.
З огляду на викладене, порушення, допущені відповідачем були усунуті самостійно суб'єктом владних повноважень, що свідчить про повне відновлення законних прав та інтересів позивача.
При цьому, підстав для відмови у задоволенні заяви Територіального управління державної судової адміністрації України судом не встановлено.
Водночас, суд зауважує, що підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача є неможливим без визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні, а тому заява представника позивача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.
Відповідно ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади щодо справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (надалі по тексту - Закон №3674-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №3674-VI, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 1 ст.142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки у цій справі розгляд справи по суті не розпочато, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції №972710036 від 27.05.2020, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу у розмірі 50 відсотків з Державного бюджету України.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокату Піці М.Є. серії ВС №1025160 від 28.05.2020 на підставі договору про надання правової допомоги від 20.05.2020 б/н; договір про надання правничої (правової) допомоги від 20.05.2020 з додатком №1; копію квитанції №972710034 на суму 2000,00 грн. за послуги адвоката зігдно з договором від 27.05.2020; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.09.2012, виданого Піці М.Є.; опис робіт виконаних адвокатом від 24.06.2020; копію платіжного доручення №@2PL577731 від 25.06.2020 на суму 3000,00 грн. за послуги від ФОП ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ордер адвокату Піці М.Є. видано на виконання договору від 20.05.2020.
Згідно з описом робіт виконаних адвокатом від 24.06.2020 з'ясовано, що адвокатом виконувались такі роботи із затратою часу:
- 26-27.05.2020 - ознайомився з оскаржуваною вимогою та документами, наданими клієнтом та написав позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду та заяву про поновлення строку на звернення до суду, на що витратив 5 годин;
- 28.05.2020 - виготовив копії додатків до позовної заяви у 2-х примірниках та завірив їх підписом адвоката, на щоо витратив 1 годину;
- 24.06.2020 - участь в судовому засіданні в Львівському окружному адміністративному суді.
На всі роботи затратив 6 годин, загальна вартість правничої допомоги - 5000,00 грн.
Слід зазначити, що саме про такий розмір гонорару домовилися сторони згідно з додатком № до договору від 20.05.2020. також сторони погодили оплату 2000,00 грн. до 28.05.2020 включно та 3000,00 грн. до 12.06.2020 включно.
Вказані послуги адвоката позивачем оплачено в повному обсязі, а саме в сумі 5000,00 грн., що підтверджується вказаними вище платіжними документами.
Отже витрати в розмірі 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджено належними і допустимим доказами.
Представник відповідача з 14.08.2020 за вх. №39743 подала суду додаткові пояснення щодо відшкодування судових витрат та заперечила щодо їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Вказала, що до обсягу робіт адвоката включено ознайомлення із вимогою про сплату боргу, однак жодних доказів надання таких послуг суду не надано.
Представник позивача виключно подав до суду позовну заяву, обсяг якої є незначним, а викладена правова позиція - недостатньо обгрунтована. Обсяг гонорару не відповідає складності справи. Суд немає обов'язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення всі понесені витрати на адвоката, виходячи з принципу неспівмірності.
Просила відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
Дослідивши вказані вище письмові докази та доводи відповідача, суд вважає таке обґрунтованим з огляду на таке.
Дійсно предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Суд наголошує на тому, що ця адміністративна справа є справою незначної складності, не становить значного суспільного інтересу, а розгляд такої по суті фактично не відбувся.
Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Особливу увагу суд звертає і на те, що вказаним договором, а відповідно і гонораром, охоплюється не лише надання правової допомоги у справі щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), а й стосовно ВП №61375964 у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів).
З врахуванням викладеного, а також того, що розгляд цієї справи завершився не шляхом постановлення рішення, а закриттям провадження у справі, з вказаних вище підстав, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 1000,00 грн.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 04.11.2019 (справа №9901/264/19).
Керуючись ст.ст. 142, 183, 189, 238, 239, 241-243, 248, 256, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Клопотання представника позивача - задовольнити.
2. Провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - закрити.
3. Повернути з бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., сплачений згідно з квитанцією №972710036 від 27.05.2020.
4. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 ((РНОКПП НОМЕР_1 )) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.10.2020.
Суддя Кравців О.Р.