про залишення позовної заяви без руху
01 жовтня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/3591/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
28.09.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у вигляді повідомлення щодо розрахунку суми переплачених коштів, яким позивачу повідомлено про суму повернення в розмірі 67720,58 грн сплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;
2) зобов'язати відповідача включити позивача в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого.
Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
З огляду позовної заяви встановлено, що позивачем як відповідача визначено Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації та зазначено його місцезнаходження: 92200, Луганська область, м. Білокуракине, пл. Горького, буд. 2 А.
Однак, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи відповідача: 92200, Луганська обл., Білокуракинський район, селище міського типу Білокуракине, площа Шевченка, будинок 2А.
Відповідно до пункту 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (пункт 9 частини п'ятої статті 160 КАС України).
Ознайомившись зі змістом позовної заяви суд роз'яснює позивачу, що зміст позову це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення. Через це зміст позовних вимог має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Отже, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дію чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, які порушили її права, в чому конкретно (а не абстрактно) вони полягають, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права, оскільки це визначатиме предмет доказування у справі.
Дослідженням змісту позовної заяви встановлено, що позов зводиться до цитування нормативно-правових актів, рішень Європейського Суду з прав людини та рішень Верховного Суду, однак позивачем зовсім не викладено обставин, якими позивачка обґрунтовує зміст позовних вимог. Так, звертаючи до суду вимоги про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді повідомлення щодо розрахунку суми переплачених коштів, яким позивачу повідомлено про суму повернення в розмірі 67720,58 грн сплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивачем не наведено обставин, в чому саме, на його думку, полягає протиправність зазначеного рішення, вчинених або навпаки не вчинених відповідачем дій (допущеної ним бездіяльності) при винесені зазначеного рішення. Не наведено мотивів, з яких позивачем зроблено висновок про протиправність рішення відповідача, яким позивачу розраховано суми переплачених коштів та повідомлено про повернення вказаних коштів в розмірі 67720,58 грн.
Також в позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача включити позивача в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.
Вказана позовна вимога є неконкретизованою, оскільки позивачем не зазначено, за який саме період її необхідно включити в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу.
Окрім того, у позовній заяві відсутнє обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивача, а саме: не надано доказів на підтвердження ведення відповідачем списків осіб, які мають право на призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання; якими нормативно-правовими актами підтверджується ведення таких списків та віднесення їх ведення до компетенції відповідача; докази відмови відповідача саме у включенні позивача в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.
Також позивачем не наведено підстав, з чого вона робить висновок про необхідність зобов'язання відповідача включити її в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, не зазначено дати заяви позивача, з якою вона зверталась за призначенням адресної допомоги на проживання, та про яку ведеться мова у даній позовній заяві.
Окрім того, суду є незрозумілим посилання позивача в позовній заяві (розділ 3) на те, що вона звернулась із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської ради, оскільки відповідачем у справі є Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації.
Також позивач посилається на те, що підставою для припинення виплати щомісячної адресної допомоги позивачу згідно розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради слугував наказ керівника антитерористичного центру Служби безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визнання районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення». Однак вказаного розпорядження позивачем не було додано до позовної заяви.
Таким чином позивачу слід надати суду позовну заяву, приведену у відповідність до вимог статей 160, 161 КАС України. Також позивачу слід надати суду копії позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 КАС України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з частиною десятою статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
В порушення частини п'ятої статті 94 та частини четвертої статті 161 КАС України позивачем не підтверджено відповідність копій письмових доказів оригіналам, які знаходяться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Позивачу слід надати суду належним чином засвідчені копії письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не надано суду документ про сплату судового збору, проте заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого позивач послався на те, що починаючи з 2013 року розмір судового збору за подання позову та оскарження було збільшено майже на 1000% в порівнянні до 2019 року. Офіційно індекс інфляції було збільшено на 55,4433%, тому вважає, що доступ до правосуддя штучно обмежується. Дохід позивача не дозволяє сплатити судовій збір. Також позивач має групу інвалідності.
Розглянувши заявлене клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Відповідно до частини першої та третьої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів його тяжкого матеріального становища та того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Окрім того, позивачем на підтвердження важкого матеріального становища не надано довідку з органу Державної фіскальної служби України, яка б підтверджувала наявність/відсутність доходу.
Також з матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач має третю групу інвалідності, при цьому пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Таким чином, клопотання позивача є необґрунтованим та безпідставним, відтак не належить до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 3674 судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно зі статтею 4 Закону № 3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 2102 гривень з 1 січня 2020 року.
Таким чином, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Позивачу необхідно надати докази в обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору або сплатити суму судового збору в розмірі 840,80 грн в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами:
22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050):
Отримувач коштів: УК у м.Сєвєродон./Луг.окр.адм.суд/22030101;
Рахунок отримувача: UA218999980313141206084012080;
Код отримувача: 37944909;
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
Відомча ознака: «84» Окружні адміністративні суди.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачеві протягом семи календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160, 161 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи; належним чином засвідчених копій письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення; доказів в обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору або документа про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України в розмірі 840,80 грн.
В разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяІ.О. Свергун