Іменем України
30 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3297/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 вересня 2020 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Старобільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неврахування ОСОБА_1 , до складу загального трудового стажу періоду роботи з 09.04.1984 по 01.11.1998 в Обласному П/о (виробничому об'єднанні) «Ворошиловградтеплокомуненерго»;
- визнати протиправним та скасувати рішення №124050002329 від 20.05.2020 Старобільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області в частині відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 , періоду роботи з 09.04.1984 по 01.11.1998;
- зобов'язати Старобільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Луганської області провести повторний розрахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з часу призначення пенсії (з 16.04.2020) шляхом зарахування до стажу роботи періоду роботи позивача з 09.04.1984 по 01.11.1998 в Обласному П/о (виробничому об'єднанні) «Ворошиловградтеплокомуненерго».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач право на пенсію набув з 15 квітня 2020 року, рішенням №124050002329 від 20.05.2020 позивачу було призначено пенсію за віком у розмірі 1769,00 грн. Позивач звернувся до відповідача та дізнався зі слів співробітника, що відповідач лише частково врахував стаж роботи позивача під час призначення пенсії, та які саме роки були враховані в усному порядку позивач не отримав. З метою встановлення дійсних обставин позивач звернувся до відповідача з письмовим зверненням від 10.07.2020 та просив зазначити який саме стаж не був врахований під час розрахунку пенсії та просив повідомити підстави такого неврахування. Згідно письмової відповіді відповідача від 16.07.2020 № 30-51/Я-32/8-1240/20 позивач дізнався, що період стажу з 09.04.1984 по 01.11.1998 не був врахований тому, що пенсія була призначена йому на підставі заяви, поданої ним 19.05.2020 без врахування зазначеного періоду стажу. Зі змісту відповіді вбачалося також, що прийнято рішення відповідачем по неврахуванню періоду стажу у зв'язку з відсутністю даних про реорганізацію підприємства та відсутністю печатки підприємства на записі про звільнення.
Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 43-44).
21.09.2020 вх. № 37953 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне.
Запис № 18 трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення з «Обласного в/о Ворошиловградтеплокомуненерго» завірено печаткою, яка візуально не ідентифікується, тобто достовірно не можливо встановити її приналежність певному підприємству/установі/організації, більше того, згідно даних, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за застраховану особу ОСОБА_1 у 1998 році сплачувались страхові внески та подавалась звітність підприємством «Луганськтеплокомуненерго обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечувальне підприємство». Про вищезазначене було повідомлено ОСОБА_1 а також було запропоновано підтвердити відповідний період роботи іншими документами.
Оскільки відтиск печатки на записі про звільнення є абсолютно незрозумілим, а інформація про підприємство-працедавця в трудовій книжці відрізняється від даних, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, наявність стажу за цей період має підтверджуватись згідно норм Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Постанова № 637). ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про наслідки не підтвердження періоду його роботи з 09.04.1984 по 01.11.1998 документально, однак через те, що відповідне підприємство знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній Українській владі, позивач у заяві від 19.05.2020 зазначив про неможливість подання будь-яких документів.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (а. с. 5-8).
19.05.2020 позивач звернувся до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком надавши такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; військовий квиток № НОМЕР_2 ; диплом про навчання № НОМЕР_3 (а.с. 59). Також, надав заяву щодо прийняття документів та зазначив, що підтвердити довідкою роботу за період з 09.04.1984 - 01.11.1998 не має можливості, оскільки підприємство знаходиться на території не підконтрольній Україні. В індивідуальних відомостях про застраховану особу підприємство значиться за 1998 рік як «Луганськтеплокомуненерго обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечувальне підприємство».
12.08.2020 позивач звернувся до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про перерахунок пенсії, відповідно до якої просив перерахувати пенсію за віком з урахуванням періоду стажу з 09.04.1984 по 01.11.1998 за записами трудової книжки (а.с. 71).
Відповідно до Рішення № 124050002329 Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області позивачу призначено пенсію за віком з 16.04.2020 без врахування періоду роботи у «Обласного п/о Ворошиловградтеплокомуненерго» з 09.04.1984 по 01.11.1998, у зв'язку з відсутністю даних про реорганізацію підприємства та відсутністю печатки підприємства на записі про звільнення з роботи. Додаткових документів про підтвердження вищезазначеного періоду роботи ОСОБА_1 до управління надано не було, тому пенсійним органом було відмовлено позивачу в перерахунку пенсії за віком (а. с. 68-70).
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 позивач, у період з 09.04.1984 по 01.11.1998 працював в Обласного п/о Ворошиловградтеплокомуненерго, на посаді машиніста (а.с. 9-21).
Довідкою про відрахування у пенсійний фонд за 1996 рік (а.с. 22) підтверджується відрахування ОСОБА_1 ОПО «Теплокомуненерго» за 1996 рік пенсійних внесків.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XIІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до статей 80, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Відповідач, відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача з 09.04.1984 по 01.11.1998 в Обласному п/о Ворошиловградтеплокомуненерго, посилається на те, що у трудовій книжці відсутні дані про реорганізацію підприємства та відсутня печатка підприємства на записі про звільнення з роботи.
Суд дослідивши трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 зазначає, що записи щодо періоду роботи позивача в Обласному п/о Ворошиловградтеплокомуненерго з 09.04.1984 по 01.11.1998, виконано відповідно до вимог Інструкції № 58, тобто акуратно, кульковою ручкою, у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону зазначені, записи містять необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи та посилання на відповідні накази, на підставі яких такі записи було внесено, а також запис про звільнення завірений печаткою підприємства, будь-яких виправлень в цих записах судом не виявлено.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» (чинної на час звільнення позивача у вказаному періоді) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки посадовими особами підприємства, на якому позивач працював, не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
Щодо наданих додаткових документів на підтвердження трудового стажу, суд зазначає.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Саттею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Таким чином, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
З урахуванням наведеного, за наявності запису у трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача з 09.04.1984 по 01.11.1998 в Обласному п/о Ворошиловградтеплокомуненерго до загального стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії.
Щодо обраного позивачем способу захист суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд, дійшовши висновку про необхідність задоволення порушених прав позивача, вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту його порушеного права, а саме: визнати протиправними дії відповідача, вчинені під час призначення йому пенсії щодо незарахування до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період його роботи з 09.04.1984 по 01.11.1998 в Обласному п/о Ворошиловградтеплокомуненерго до загального стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії.
Для відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період його роботи з 09.04.1984 по 01.11.1998, здійснивши перерахунок розміру пенсії позивача з моменту її призначення за заявою позивача про призначення пенсії від 19.05.2020.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (а. с. 3).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з коригуванням способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги адвоката Марченко Софії Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, вчинені під час призначення пенсії ОСОБА_1 , в частині не зарахування до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період його роботи з 09.04.1984 по 01.11.1998 в Обласному п/о Ворошиловградтеплокомуненерго.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період період роботи в Обласному п/о Ворошиловградтеплокомуненерго з 09 квітня 1984 року по 01 листопада 1998 року та здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення за заявою позивача про призначення пенсії від 19.05.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Ірметова