про передачу справи до іншого адміністративного суду
30 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2908/20
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кравчук О.В., перевіривши матеріали
адміністративного позову ОСОБА_1 (вказана у позовній заяві адреса: АДРЕСА_1 )
до: Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470; адреса: вул. Володимирська, 9, м .Київ, 01001)
Головного управління Державної міграційної служби України у Полтавській області (код ЄДРПОУ - 37829297; адреса: вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Громадянин Республіки Гана ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби України у Полтавській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 10.02.2020 року № 28 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну службу України Управління державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , громадянина Гани, про визнання особи біженцем або особою, яка погребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою від 03 серпня 2020 року відкрите провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного письмового провадження.
26 серпня 2020 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від відповідача - Управління ДМС у Полтавській області.
Серед іншого, до відзиву додано документи, які обумовили необхідність повторного звернення суду до питання про територіальну підсудність вказаної адміністративної справи.
Так, частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
У розумінні статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон №1382-IV) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Цією ж нормою реєстрація (місця проживання, перебування) визначається як внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (стаття 3 Закону №1382-IV).
Пунтом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон №3773-VI) визначено, що іноземцями та особами без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах є: іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Зокрема, іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні вважаються іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом, а іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом (пункти 8, 10 частини першої статті 1 Закону №3773-VI).
Виходячи з системного тлумачення вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах документами, які засвідчили б місце проживання (перебування, знаходження) позивача, мають бути посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Позивач вказав, що місцем його проживання є АДРЕСА_2 .
Натомість матеріалами справи підтверджено, що громадянин Республіки Гана ОСОБА_1 наразі не має жодного з документів, які підтверджували б наявність у нього місця проживання (перебування) в Україні, зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Так, Постановою про накладення адміністративного стягнення від 06 грудня 2019 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини першої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», встановлено, що гр. Гани ОСОБА_1 після відрахування з Донецького медичного університету не залишив територію України та проживає на території України з порушенням чинного законодавства.
При цьому у позивача вилучено посвідку на постійне проживання в Україні.
Натомість після звернення до ГУ ДМС у Полтавській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач отримав довідку про звернення за захистом в Україні із зазначенням строку дії до 21 лютого 2020 року. Відомості про її продовження на підставі частини четвертої статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» у зв'язку з оскарженням відмови в оформленні документів про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в судовому порядку, в матеріалах справи відсутні.
Водночас, навіть за умови чинності, довідка про звернення за захистом в Україні, в силу вищевказаних законодавчих положень, не розглядається судом як така, що свідчить про наявність у позивача зареєстрованого місця проживання (перебування) в Україні для цілей статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких умов застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення абзацу другого частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України- справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Так, відповідачами у справі позивач вказав Державну міграційну службу України та Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області. Водночас, позовні вимоги позивача фактично спрямовані до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - суб'єкта владних повноважень, який виніс оскаржене рішення від 10 лютого 2020 року № 28 про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Місцезнаходженням Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області є вул. Пушкіна, 63, м. Полтава.
Отже, вказана адміністративна справа територіально підсудна адміністративному суду, юрисдикція якого поширюється на Полтавську область - Полтавському окружному адміністративному суду.
Згідно з пунтом 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративну справу № 340/2908/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії передати на розгляд Полтавського окружного адміністративного суду.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук