про повернення частини позовних вимог
30 вересня 2020 року справа № 340/3826/20
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Петренко О.С., розглянувши матеріали позовної заяви у справі
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, вул. Дворцова,9, м. Кропивницький,25006
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1)визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо непроведення з ним своєчасного, повного розрахунку при звільненні з військової служби;
2)стягнути з Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно і невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в сумі 262 915,02 грн.
Ухвалою суду вказану позовну заяву залишено без руху, в зв'язку з її невідповідністю вимогам ст.169 КАС України. Зокрема, в ухвалі позивачу було роз'яснено, що предметом позову є вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, зокрема не виплати грошової компенсації за речове майно у розмірі, яке не входить до структури заробітної плати. Спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу в зв'язку із звільненням його із військової служби компенсації за речове майно, право на яку він здобув під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.
25.09.2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява з виправленими недоліками. Зокрема, позивачем подано заяву, в якій зазначено, що предметом позову є вимога стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки при звільненні з військової служби. При цьому, на думку позивача, зазначена затримка виразилась у несвоєчасній виплаті грошової компенсації як за неотримане речове майно, так і за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Позивач, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду та Конституційного суду України, вважає датою початку перебігу строку для звернення до суду є день, наступний за днем фактичного остаточного розрахунку відповідача з ним шляхом здійснення останньої за датою виплати йому з прострочених компенсацій - компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій - 29.08.2020 року.
Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Так, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Слід зауважити, що ця справа належить до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов'язане зі звільненням з публічної служби.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене ст. 91 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.
У контексті зазначеного, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 04 грудня 2019 року у справі №620/1982/19, щодо застосування строку у цій категорії справ, згідно з якою, колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права строк, встановлений ч. 5 ст.122 КАС України.
В даному ж випадку, позивача звільнено зі служби 25.10.2017 року, при цьому остаточний розрахунок - компенсацію за неотримане речове майно - виплачено 08.12.2017 року, проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише 16.09.2020 року, тобто більш як через місяць після отримання належних останньому коштів в рахунок компенсації за невикористане речове майно.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний подати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, всупереч вказаній імперативній вимозі процесуального закону, позивач не подав заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом у частині позовних вимог, що стосуються компенсації за неотримане речове майно.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України ( в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VIII) , позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, враховуючи, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху частково не виконані, недоліки позивачем виправлено не було, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу в частині позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч.4 ст.169 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо компенсації за неотримане речове майно - повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє їх права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до т Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко