30 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2891/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 07.03.2019р. (день звільнення) по 19.06.2020 р. (день фактичного розрахунку);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2019р. по 19.06.2020р.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 07.03.2019 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №245 позивача звільнено у запас Збройних сил України та наказом відповідача від 16.05.2019 №115 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. У день звільнення відповідачем не проведено остаточного розрахунку за недоотримане речове майно, а саме не було виплачено грошову компенсацію за недоотримане речове майно, у зв'язку з чим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 по справі №340/445/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Представник позивача зазначив, що на виконання рішення суду 19.06.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виплачено грошові кошти в розмірі 98 541,51 грн. Представник позивача зауважує, що у день розрахунку військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, чим порушено права позивача, при цьому затримка в остаточному розрахунку при звільненні склала з 07.03.2019 по 19.06.2020.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначено, що на час звільнення з військової служби та виключенні зі списків особового складу позивач не звертався із рапортом (заявою) про виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно. З такою заявою позивач звернувся до відповідача 08.01.2020, а 18.06.2020 військова частина сплатила зазначену компенсацію. На думку представника відповідача грошова компенсація за недоотримане речове майно не відноситься до грошових коштів належних військовослужбовцю при звільненні, а тому положення ст. 117 КзпП України не застосовуються до спірних правовідносин. Крім того. Представник відповідача не погоджується із строком затримки виплати компенсації зазначеним позивачем, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" останнім днем військової служби є день виключення зі списків особового складу військової частини, тобто 16.05.2019, а не 07.03.2019, як зазначає позивач (а.с.19-21).
Представником позивача подано відповідь на відзив в якому зазначив про непогодження з доводами відповідача та просив задовольнити вимоги ( а.с.32-34).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 витребувано докази у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с.36- 37).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.
Так, Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по особовій частині) від 07.03.2019 р. №34 о/с позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 16.05.2019 р. № 115 позивача з 16.05.2019 р. виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.
Зазначені обставини встановлено рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 по справі №340/445/20, що набрало законної сили та окремому доказуванню не підлягають.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 по справі №340/445/20 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №16 від 14.05.2019 року; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код за ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно в розмірі 100 042,14 грн. (сто тисяч сорок дві гривні 14 копійок) (а.с.8-9).
18.06.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виплачено ОСОБА_1 компенсацію за недоотримане речове майно в розмірі 98 541,51 грн. (а.с.10).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон №2011).
Статтею 1 Закону №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.12 Закону №2011 у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 10 Закону 2011 визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд враховує, що зазначеними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду. наведеною у постанові від 31.10.2019 р. у справі №828/598/17 (провадження №К/9901/23837/18).
Відповідно до приписів ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 (далі за текстом - Порядок №178).
Відповідно до п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Таким чином, у разі звільнення з військової служби у військовослужбовця виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем служби.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 по справі №340/445/20 встановлено, що 08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно або надання відповіді про неможливість виплати (а.с.22).
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після його звільнення з військової служби. Натомість, позивачем не надано суду доказів подання рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що у зв'язку з неподанням ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, у відповідача не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення позивача.
Також суд враховує, що положення статей 116 та 117 КЗпП України структурно відносяться до глави VII “Оплата праці”. Тобто, зазначені норми встановлюють обов'язок роботодавця виплатити компенсацію у разі затримки виплати, пов'язаних саме з оплатою праці.
Суд бере до уваги, що за своєю природою компенсація за неотримане речове майно є грошовим вираженням речового забезпечення військовослужбовців, не пов'язана з оплатою праці та не є винагородою за виконану роботу.
Таким чином, приписи статей 116, 117 КЗпП України стосовно відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун