22 вересня 2020 року о 09 год. 52 хв.Справа № 280/4583/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Новікової І.В.
за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.
позивача позивач - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Гришун О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
18 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.05.2019 №0008871305, №0008891305 та №0008881305.
Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче на 23.10.2019.
Ухвалою суду від 23.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 27.11.2019.
Ухвалою суду від 27.11.2019 провадження у справі зупинено до 14.01.2020, для надання сторонам часу для примирення.
Ухвалою суду від 14.01.2020 судом витребувано докази по справі. Крім того, ухвалою суду від 14.01.2020 провадження у справі зупинено до 25.02.2020.
Ухвалою суду від 25.02.2020 судом повторно витребувано докази по справі. Крім того, ухвалою суду від 25.02.2020 провадження у справі зупинено до 25.03.2020.
Ухвалою суду від 25.03.2020 поновлено провадження у справі. Крім того, ухвалою суду від 25.03.2020 підготовче засідання відкладено на 05.05.2020.
31.03.2020 судом винесено окрему ухвалу.
Ухвалою суду від 05.05.2020 підготовче засідання відкладено на 03.06.2020.
Ухвалою суду від 03.06.2020 підготовче засідання відкладено на 14.07.2020.
14.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 04.08.2020.
04.08.2020 в судовому засідання оголошено перерву до 22.09.2020.
22.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення є протиправними та безпідставними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. Зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки та розгляду заперечень на висновки Акту перевірки, а також порушено порядок розгляду оскарження податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку. Також, позивач вказував на те, що контролюючим органом протиправно до правовідносин між позивачем та АТ «УкрСоцбанк» щодо прощення (анулювання) заборгованості за кредитом в іноземній валюті поширюються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, які не були застосовані контролюючим органом при здійсненні невиїзної позапланової документальної перевірки платника податків - фізичної особи. Також, позивач вказував на те, що жодного повідомлення, у т.ч. шляхом підписання договору, про виплату (нарахування) доходів за ознакою «126» в сумі 1 510 418,80 грн. позивач не отримував.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 у 2015 році отримано дохід у сумі 1 510 418,80 грн. від АТ «УкрСоцбанк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Проте, громадянином ОСОБА_2 не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу, що зумовило прийняття оскаржуваних рішень. Також, відповідач вказував на те, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України на спірні правовідносини не розповсюджуються, у зв'язку з чим вважає, що контролюючим органом правильно визначено суму грошового зобов'язання. У зв'язку із викладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи встановлено, що у період з 15.02.2018 по 28.02.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку платника податків - фізичної особи яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2015 році, за результатами якої складено Акт перевірки від 07.03.2019 №108/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків Акту перевірки від 07.03.2019 №108/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , встановлено порушення позивачем:
пп.«д» 164.2.17 пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті донараховано військового збору за 2015 рік у сумі 22656,28 грн.;
пп.49.18.4 п.49.18, пп.179.1, пп.179.7 ст.179 ПК України не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;
пп. «д» 164.2.17 пп.164.2.17, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 301474,76 грн.
На підставі висновків Акту перевірки від 07.03.2019 №108/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
№0008871305 від 06.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 376843,45 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням - 301474,76 грн. та 75368,69 грн. за штрафними санкціями;
№0008891305 від 06.05.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 28320,35 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням - 22656,28 грн. та 5664,07 грн. за штрафними санкціями;
№0008881305 від 06.05.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 25.06.2019 продовжено строк розгляду скарги по 03.08.2019 (включно).
Рішенням ДФС України від 30.07.2019 №36291/6/99-99-11-05-01-25 спірні податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок контролюючого органу про отримання позивачем у 2015 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1 510 418,80 грн., з якого позивачем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Судом встановлено, що 27.04.2005 між АКБ «УкрСоцбанк» - Кредитор та ОСОБА_2 - Позичальник укладено Договір кредиту №319-2704К, відповідно до пункту 1.1. якого, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 32000,00 доларів США, зі сплатою 12,2 процентів річних та наступним порядком погашення суми заборгованості…
Крім того, 27.04.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» - Кредитор та ОСОБА_2 - Позичальник укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №319-41346-К, відповідно до пункту 1.1. якого, Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим Договором.
Також, судом встановлено, що 02.03.2015 між ПАТ «УкрСоцбанк» - Кредитор та ОСОБА_2 - Позичальник укладено Договір про внесення змін №1 до Договору кредиту №319-2704-К від 27.04.2006, у пункті 3 якого сторони прийшли до взаємної згоди встановити наступний порядок погашення заборгованості за Договором кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього):
3.1. Встановити, що погашення заборгованості Позичальника за Кредитом в сумі 10500,00 доларів США, здійснюється Позичальником не пізніше 02 березня 2015 року;
3.2. У разі належного виконання Позичальником умов, які викладені у п.3.1 цього Договору про внесення змін, залишкова заборгованість Позичальника перед Кредитором за Договором кредиту, а саме залишкова заборгованість за Кредитом в сумі 29340,68 доларів США заборгованість за процентами в сумі 13228,73 доларів США, підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання Позичальником умов, зазначених в п.3.1. цього Договору про внесення змін.
Крім того, 02.03.2015 між ПАТ «УкрСоцбанк» - Кредитор та ОСОБА_2 - Позичальник укладено Договір про внесення змін №1 до Договору кредиту №319-41346-К від 27.04.2007, у пункті 3 якого сторони прийшли до взаємної згоди встановити наступний порядок погашення заборгованості за Договором кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього):
3.1. Встановити, що погашення заборгованості Позичальника за Кредитом в сумі 10000,00 доларів США, здійснюється Позичальником не пізніше 02 березня 2015 року;
3.2. У разі належного виконання Позичальником умов, які викладені у п.3.1 цього Договору про внесення змін, залишкова заборгованість Позичальника перед Кредитором за Договором кредиту, а саме залишкова заборгованість за Кредитом в сумі 25085,04 доларів США заборгованість за процентами в сумі 11543,43 доларів США, підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання Позичальником умов, зазначених в п.3.1. цього Договору про внесення змін.
При цьому, у пунктах 3.2. Договорів про внесення змін до кредитних договорів обумовлено, що шляхом укладання цього Договору про внесення змін Позичальник погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на зазначених вище умовах у сумі згідно п.3.2. цього Договору про внесення змін та про свій обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб і відобразити дохід у річній податковій декларації в порядку і на умовах відповідно вимог Податкового кодексу України.
Проте, позивачем не було нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з анульованої заборгованості, а також не подано податкову декларацію за 2015 рік із відображенням отриманого додаткового блага.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).
Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).
За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
В свою чергу, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
З наданих до суду АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником АТ «УкрСоцбанк», документів (а.с.171-179, т.1), судом встановлено, що позивачу було прощено:
згідно Договору про внесення змін №1 від 02.03.2015 до Договору кредиту №319-2704-К від 27.04.2006:
основний борг - 29340,68 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату прощення складало 814588,82 грн.;
нараховані проценти - 13228,73 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату прощення склало 367270,82 грн.;
згідно Договору про внесення змін №1 від 02.03.2015 до Договору кредиту №319-41346-К від 27.04.2007:
основний борг - 25085,04 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату прощення склало 696438,98 грн.;
нараховані проценти - 11543,43 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату прощення склало 320 481,63 грн.
При цьому, судом встановлено, що Банком, як дохід виплачений на користь ОСОБА_2 , відображено лише суму основного зобов'язання (без урахування прощених процентів) та саме сума основного боргу взята контролюючим органом під час визначення суми грошового зобов'язання, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума коштів анульована за самостійним рішенням АТ «УкрСоцбанк» та включена до податкового розрахунку за формою 1-ДФ є додатковим благом ОСОБА_2 , у зв'язку з чим у позивача був наявний обов'язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідну декларацію.
Разом з тим, позивачем у встановлені строки зазначений обов'язок виконано не було, у зв'язку з чим контролюючим органом правомірно було визначено позивачу грошове зобов'язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
Стосовно посилань позивача на порушення контролюючим органом пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Разом з тим, судом встановлено, що з моменту укладання кредитних договорів між Банком та позивачем не укладалось договорів, якими було б змінено валюту зобов'язання з долара США на гривню, доказів протилежного суду не надано.
Більш того, 02.03.2015 укладаючи Договори про прощення частини боргу за кредитними договорами валюту зобов'язання також не було змінено, оскільки позивач взяв на себе зобов'язання повернути заборгованість у розмірі 10500,00 доларів США та 10000 доларів США, а Банк простити основну суму боргу за кредитними договорами в розмірі 29340,68 доларів США та 25085,04 доларів США.
Щодо зазначення гривневого еквіваленту прощеної суми боргу, суд зазначає, що відповідно до п.35.1 ст.35 ПК України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. А відтак, визначення гривневого еквіваленту обумовлено виключно метою виконання податкового зобов'язання.
Отже, суд дійшов висновку, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки не було жодних угод про зміну валюти зобов'язання за кредитним договором.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 , як позичальника, повідомлено про прощення (анулювання) саме основної суми боргу, а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Позиція суду відповідає правовій позиції, що була викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2018 провадження №К/9901/49091/18, від 03.06.2019 у справі №826/945/17, від 05.11.2019 по справі №821/465/17.
Щодо посилань позивача на те, що його скарга на спірні податкові повідомлення - рішення подана в адміністративному порядку до ДФС України вважається задоволеною, суд зазначає таке.
Відповідно до п.56.8 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Згідно п.56.9 ст.56 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Судом встановлено, що з урахуванням рішення ДФС України від 25.06.2019, яким продовжено розгляд скарги позивача, контролюючим органом дотримано строків розгляду скарги передбачених п.56.8, 56.9 ст.56 ПК України, оскільки скарга позивача вважається отриманою 05.06.2019, а не 04.06.2019, як зазначає позивач, оскільки відповідно системи відстеження поштових відправлень Укрпошти скарга вручена за довіреністю о 23 год. 00 хв. 04.06.2019, тобто у неробочий час, а відповідно днем вручення є наступний робочий день.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 30.09.2020.
Суддя І.В. Новікова