про зупинення провадження у адміністративній справі
10 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/833/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі
колегії суддів: головуючого судді Плеханової З.Б., суддів Скраль Т.В., Дору Ю.Ю.
при секретарі: Поп Н. В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 - представник адвокат Дудурич І.В.
відповідача: Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, представник - Трускавецька Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про перегляд за виключними обставинами рішення по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,
10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення у звязку з виключними обставинами, якою просить суд:
1.Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/833/19 від 07.08.2019 року повністю, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
2.Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області щодо обмеження норм споживання пільг ОСОБА_1 , та членам його сім'ї безтермінового (довічно) права на 100-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з 01.10.2014 року.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області поновити ОСОБА_1 та членам його сім'ї безтермінового (довічно) права на 100-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива без обмежень норм споживання, та без урахування середньомісячного сукупного доходу сімї, виконавши для цього всі необхідні дії в межах його повноважень та здійснивши відшкодування витрат з дати обмеження норм споживання з 01.10.2014 року і довічно.
4. Звільнити від сплати за судові витрати , як особу з інвалідністю внаслідок війни.
Як підставу для перегляду рішення заявник зазначає виключну обставину - Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі № 1-247/2018(3393/18), в якому зроблено наступні висновки:
"Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
2. Окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення."
Судом встановлено, що 14 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду у справі №808/1628/18 суд касаційної інстанції, ставлячи на меті формування єдиної правозастосовчої практики, вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, викладеного в судових рішеннях, раніше ухвалених Касаційним адміністративним судом у складі колегій суддів з інших палат, у зв'язку із чим вирішив справу № 808/1628/18 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Постановляючи ухвалу про передачу справи №808/1628/18 на розгляд об'єднаної палати, суд касаційної інстанції виходив із наступного:
- ключовим правовим питанням у справі є застосування частини другої статті 152 Конституції (статті 91 Закону України Про Конституційний Суд України) у взаємозв'язку з пунктом 1 частини 4 статті 361 КАС України;
- Верховний Суд неодноразово розглядав справи, в яких вирішувалося це питання;
- існує неоднаковий підхід до застосування пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України;
- виключні обставини, зокрема такі, як неконституційність закону, застосованого під час вирішення справи, є, на думку колегії суддів, саме тими безспірними підставами, які повністю узгоджуються з публічним інтересом;
- у постанові сформульовано висновок про те, що не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС, рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки воно не передбачає примусового виконання;
- таке тлумачення призводить до того, що особа, якій у задоволенні позову відмовлено (позивач), фактично позбавляється права на перегляд рішення з підстав визнання неконституційним закону, застосованого в її справі. Це стосується навіть позивача, який пройшов усі інстанції в судах загальної юрисдикції, звернуся з конституційною скаргою до Конституційного Суду України і домігся визнання закону неконституційним - за такого підходу він не може розраховувати на перегляд рішення. Інститут перегляду справи за виключних обставин фактично перестає діяти і втрачає практичне значення;
- за загальним правилом наслідки неконституційності застосовуються лише до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після оголошення рішення Конституційного Суду України. Такий підхід слід застосовувати до осіб, які не звертались до суду з метою відновлення порушеного права. В таких ситуаціях відновлення права (наприклад на перерахунок пенсії) можливе з моменту ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України;
- негативні наслідки порушення Конституції України не будуть адекватно усунені тільки констатацією невідповідності положень нормативного акта Конституції і не можуть бути виправлені в інший спосіб, окрім як за допомогою повторного судового провадження.
Таким чином, хоча у справі № 808/1628/18 позивачем порушено питання про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яке пов'язано з іншим рішенням Конституційного суду України - від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", спір у правовідносинах, який розглядається судом першої інстанції є подібним, оскільки стосується застосування одних і тих самих норм права, тобто перегляду рішення за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України.
Пунктом 5 частини 2 статті 236 КАС України встановлено право суду зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Таким чином, на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду передано справу №808/1628/18, у якій, під час прийняття остаточного судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення попередніх інстанцій, буде висловлено правовий висновок стосовно застосування пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, та вирішено питання щодо наявності підстав для відступу від правових висновків, викладених у раніше ухвалених Верховним Судом постановах.
Частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У пункті 5 та 6 вказаної норми визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож, оскільки позивач (заявник) порушує перед судом першої інстанції питання застосування пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України; яке передано на розгляд об'єднаній палаті Верховного Суду, суд дійшов висновку, що перегляд у справі № 808/1628/18 відбуватиметься у подібних правовідносинах (в іншій справі), що є підставою для зупинення провадження за виключними обставинами відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України у справі № 260/833/19.
Керуючись ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Зупинити провадження у справі 260/833/19 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про перегляд рішення за виключними обставинами - до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 808/1628/18.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного суду через Закарпатський окружний адміністративний суду протягом пятнадцяти днів.
Головуюча суддя Плеханова З.Б.
Судді Дору Ю.Ю.
Скраль Т.В.
Ухвала виготовлена 15 вересня 2020 року, однак підписана 01 жовтня 2020 року у звязку з перебування судді Скраль Т.В. у відпустці