30 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/8912/19
категорія 109040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30.05.2019 №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій" в частині рішень від 29.08.2008 №102, які стосуються ОСОБА_1 .
Позов обґрунтований тим, що він станом на травень 2019 року був власником земельних ділянок по АДРЕСА_1 . Так, 29.08.2008 Радомишльською міською радою Житомирської області за результатом розгляду його заяви було прийнято рішення №102 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки", яким ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_2 затверджено технічну документацію для виготовлення державних актів на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Проте відповідачем 30.05.2019 прийнято рішення №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій", яким відмінено пункти рішення №102 від 29.08.2008 в частині затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 закрито провадження в адміністративній справі №240/8912/19 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 скасовано ухвалу суду від 13.11.2019 та направлено справу до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Вказана адміністративна справа надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду та відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 передана на новий розгляд судді Черновій Ганні Валеріївні.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу №240/8912/19 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення. Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні, ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд перейшов в письмове провадження у справі.
У відзиві на позов Радомишльська міська рада Житомирської області просить відмовити у задоволенні позову, оскільки їхнім рішенням від 29.08.2008 №102 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки", вдруге затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що є порушенням вимог частини 4 статті 116 Земельного кодексу України, а саме: передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, проводиться один раз по кожному виду використання. Оскільки позивач використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по даному виду використання, адже вже є власником земельної ділянки площею 0,10 га з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування житлового будинку" по АДРЕСА_3 , право на яку набуте на підставі рішення Радомишльської міської ради від 13.09.1994 №163 "Про передачу у приватну власність земельних ділянок", оскаржуване у даній справі рішення відповідача є законним.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що в аспекті конституційного подання Конституційний Суд України роз'яснив, що положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25 частини першої, десятої статті 59 Закону №280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно вказати, що opгaн місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 17.03.2015 (справа № 21-3 8а 15), а також в постановах від 18.11.2014 (справа № 21 -438а14) та 04.06.2013 (справа № 21-64а13).
Відповідач у запереченнях просить відмовити у задоволенні позову та знову ж таки зазначає, що позивач вже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
29 серпня 2008 року вісімнадцятою сесією 5 скликання Радомишльської міської ради Житомирської області було прийнято рішення №102 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки", яким затверджено технічну документацію ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_2 , на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства по
АДРЕСА_1 30.05.2019, розглянувши клопотання управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та враховуючи відповідь відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі про відсутність інформації щодо видачі державних актів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , прийняла рішення №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій", яким відмінено пункти рішення міської ради від 29.08.2008 №102 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на землю ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_2 , на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Вважаючи, що оскаржуване рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30.05.2019 №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій" в частині рішень від 29.08.2008 №102, які стосуються ОСОБА_1 , не відповідає Закону, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасувати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України ).
Частиною другою статті 4 Земельного кодексу України передбачено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара (частина перша статті 121 Земельного кодексу України ).
Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Частиною другою статті 22 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV визначено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно (ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частиною 1 та 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Положенням ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009.
Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) розтлумачив, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у абзаці першому пункту 4 мотивувальної частини згаданого Рішення Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
У абзаці п'ятому пункту 5 вказаного Рішення визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Судом встановлено, що рішенням 18 сесії V скликання Радомишльської міської ради Житомирської області №102 від 29.08.2008 затверджено технічну документацію ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_2 , на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
Таким чином, це рішення стосувалось набуття прав на дві земельні ділянки за різними видами використання.
У свою чергу, на підставі рішення 18 сесії V скликання Радомишльської міської ради Житомирської області №102 від 29.08.2008 у ОСОБА_1 виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у Державному земельному кадастрі зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, згода на виготовлення державного акту на право власності на яку була надана рішенням 18 сесії V скликання Радомишльської міської ради Житомирської області №102 від 29.08.2008. При цьому, позивач згоди на зміну чи припинення таких правовідносин не надавав.
Доводи відповідача стосовно того, що позивач двічі реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки за видом використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку", не є такими, що обґрунтовують правомірність оскаржуваного рішення, оскільки за наявності таких обставин усунення порушень закону має відбуватись у інший спосіб у судовому порядку, а не шляхом самостійного скасування відповідачем свого рішення від 29.08.2008 №102.
Суд зауважує, що скасування відповідачем свого рішення могло мати місце виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, ні Конституцією України, ні Земельним кодексом України чи іншим нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування не надано права на скасування рішення про затвердження технічної документації та надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність оскаржуваного рішення відповідача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Радомишльської міської ради Житомирської області.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30.05.2019 №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій" в частині рішень від 29.08.2008 №102, які стосуються ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Радомишльської міської ради Житомирської області (вул. Мала Житомирська, буд. 12, м. Радомишль, Житомирська область, 12201, код ЄДРПОУ 25923935) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова