(про закриття провадження у справі)
07 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/9771/19
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення коштів,
встановив:
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод", у якому просить стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 1477894,09 грн.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 05.08.2020 здійснено заміну вибувшого позивача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.
Під час підготовчого провадження позивачем подано заяву про зміну (уточнення) предмету позову. За змістом указаної заяви позивач просив стягнути на користь Державного бюджету України з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" заборгованість з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 30268,73 грн. Чергове підготовче засідання призначено на 07.09.2020.
Представник позивача прибув до суду, подав заяву про відмову від позову, оскільки згідно з даними інтегрованих карток платників податків ДП "ЖЛГЗ" станом на 03.09.2020 заборгованість погашена в повному обсязі. Також надійшло клопотання про розгляд справи без проведення фіксації судового засідання.
Представник відповідача прибув до суду та подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Суд вважає за можливе розгляд і вирішення клопотання здійснити в письмовому провадженні, відповідно ч. 9 ст. 205, ст.ст. 4, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи).
Розглянувши заяву позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі необхідно закрити, виходячи з наступного.
В силу приписів частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи, далі - КАС України) позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Згідно зі ч. 1 ст. 189 КАС України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Положеннями ч. 6 ст. 189 КАС України, які кореспондуються із ч. 6 ст. 47 КАС України, встановлено, що суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
В контексті наведеного судом з'ясовано, що відмова позивача від позову, викладена в заяві, не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав, свобод та інтересів.
За наведених обставин, суд приймає відмову позивача від позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч. 2 ст. 238 КАС України).
Розподіл витрат у разі відмови позивача від позову врегульовано статтею 140 КАС України. За змістом цієї статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Разом з цим суд ураховує, що частиною 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Матеріали справи доказів понесення позивачем витрат пов'язаних із залученням свідків та/або проведенням експертиз у даній справі не містять.
Враховуючи викладене, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 19210,00 грн, сплаченого під час звернення до суду з первісним позовом, не підлягають стягненню з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод".
Керуючись статтями 9, 47, 189, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі№ 240/9771/19 за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення коштів.
У задоволенні заяви Офісу великих платників податків ДПС про стягнення судового збору в сумі 19210 грн з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" відмовити.
Роз'яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко