Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 жовтня 2020 р. Справа№200/5899/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов
ОСОБА_1
до відповідача Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного
фонду України Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,
зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 29.05.2019 року про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника, визнання протиправними дій щодо відмови у перерахуванні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зобов'язання перевести з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та нарахувати і виплачувати пенсію згідно довідок про суддівську винагороду № 788, 789, 790, 791, 1146, 1147, 1148 в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також виплатити різницю в пенсії з 24.05.2018 року з урахуванням фактично виплаченої пенсії.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Вказує на те, що перерахунок пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, має бути здійснений на підставі відомостей про суддівську винагороду, вказаних у довідках.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Вказує, що, оскільки розмір пенсії за віком станом на 24.05.2018 року значно вище ніж пенсія у зв'язку з втратою годувальника, управління правомірно відмовило позивачу у перереведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд справи за його участю не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , є пенсіонером за віком (а.с. 13).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії від 16.03.1963 року НОМЕР_3 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11,14).
18.12.2000 року ОСОБА_2 звільнений з посади судді Костянтинівського районного суду у зв'язку з наданням відставки та призначене довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується довідками від 03.05.2018 року № 788, від 03.05.2018 року № 789, від 03.05.2018 року № 790, від 03.05.2018 року № 791, від 07.05.2019 року № 04-1146-19, від 07.05.2019 року № 04-1147-19, від 07.05.2019 року № 04-1148-19 (а.с. 15-23).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, про що 22 серпня 2017 року складений відповідний актовий запис № 1093 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 12).
24.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , який отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
28.11.2018 року Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийняте рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії з переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (а.с.26-27).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року у справі № 200/1589/19-а, яке набрало законної сили 30.03.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково, рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 року визнане протиправним та скасоване, Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зобов'язане перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (а.с.28-32).
29.05.2020 року Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийняте рішення № 4861-П-01про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з зв'язку зі зменшенням розміру пенсії (а.с.34).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняте рішення про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки, розмір пенсії за віком вище ніж пенсія у разі втрати годувальника (а.с.35).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач проживав разом з чоловіком та останні вели спільне господарство.
Враховуючи наведене суд вважає, що позивач має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно абз. 22 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
З системного аналізу чинного законодавства вбачається, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу та є регулярними щомісячними грошовими виплатами, які призначаються судді у відставці, за його вибором, та за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини.
Таким чином, суд вважає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в залежності від виду матеріального забезпечення, який обрав суддя при виході у відставку: з пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто з того доходу, який суддя отримував на час настання смерті.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, тому позивач, який перебував на його утриманні, має право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% доходу, який мав годувальник на час настання смерті, тобто 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що, приймаючи рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, яке оскаржується, підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання перевести позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та нарахувати і виплачувати пенсію згідно з довідками про суддівську винагороду у розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також виплатити різницю в пенсії з 24.05.2018 року з урахуванням фактично виплаченої пенсії, суд враховує наступне.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Аналізуючи даний адміністративний спір суд наголошує, що суб'єкт владних повноважень у спірних взаємовідносинах здійснив реалізацію дискреційних повноважень шляхом відмови у переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при розгляді заяви діяв поза межою наданих повноважень та реалізації дискреційних функцій, відповідно позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Крім того, суд враховує наступне.
Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 24.05.2018 року, такий перерахунок має бути здійснений з дня подання такої заяви, тобто з 24.05.2018 року.
Оскільки, відмовляючи у перерахуванні пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивачу, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, яке оскаржується, підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов'язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та нарахувати і виплачувати пенсію згідно довідок про суддівську винагороду № 788, 789, 790, 791, 1146, 1147, 1148 в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплатити різницю в пенсії з 24.05.2018 року з урахуванням фактично виплаченої пенсії, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400, юридична адреса: 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.05.2019 року про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника, визнання протиправними дій щодо відмови у перерахуванні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зобов'язання перевести з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та нарахувати і виплачувати пенсію згідно довідок про суддівську винагороду № 788, 789, 790, 791, 1146, 1147, 1148 в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також виплатити різницю в пенсії з 24.05.2018 року з урахуванням фактично виплаченої пенсії - задовольнити повністю.
Рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.05.2019 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по втраті годувальника - визнати протиправним та скасувати.
Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахуванні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, нарахувати і виплачувати пенсію згідно з довідками про суддівську винагороду № 788, 789, 790, 791, 1146, 1147, 1148 у розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та виплатити різницю в пенсії з 24.05.2018 року з урахуванням фактично виплаченої пенсії, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400, юридична адреса: 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Давиденко