01 жовтня 2020 року Справа № 160/11741/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Віри Леонідівни
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»
про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого
провадження, -
24.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 24.06.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62418972.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було винесено постанову №62418972 від 24.06.2020 року про відкриття виконавчого провадження. Позивач вважає, що відповідача відсутні підстави для прийняття до виконання виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, оскільки відповідачем прийнято до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв'язку з чим позивач просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
25.09.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву позивача про забезпечення позову певернуто без розгляду.
25.09.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено строк звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання, задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у відповідача належним чином копії матеріалів виконавчого провадження.
01.10.2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі заяви стягувача про примусове виконання у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.10.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення за постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №62418972 від 01.09.2020 року винесену в рамках виконавчого провадження №62418972 з примусового виконання виконавчого напису №7883 приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Сторони у судове засідання призначене на 01.10.2020 року не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи, у судове засідання не з'явилась, станом на дату винесення рішення по справі, не надала до суду будь-яких пояснень.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судом вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Вірою Леонідівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62418972 від 24.06.2020 року на підставі виконавчого напису №7883 виданого 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість в розмірі 10150,65 грн.
Позивач не погоджується із вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
За нормами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що у повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно із частиною 3 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Відповідно до частини 1, пункту 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Частиною 2 статті 25 цього ж Закону передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
У відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи з аналізу наведених вище норм права, суд зазначає, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках, приватні виконавці. Приватні виконавці здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Водночас, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: 1) за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, або 2) за місцезнаходженням майна боржника.
На підставі відомостей з Єдиного реєстру приватних виконавців України суд встановив, що виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна має право вчиняти дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах міста Києва. Вчинення таких дій можливо у випадку, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи зареєстроване у місті Києві або ж майно боржника знаходиться у місті Києві.
Згідно із частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до абзацу 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Абзацом 9 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до 21.05.2018 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а з 21.05.2018 року по сьогоднішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта.
Суд зазначає, що про реєстрацію чи проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 , яка зазначена в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №62418972 в якості адреси боржника точних відомостей відповідачем чи стягувачем не наведено та відповідних підтверджуючих доказів надано не було. Також матеріали справи не містять письмових доказів проживання позивача за вказаною адресою.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до копії договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 06.05.2018 року №262884-А, а також додаткової угоди №1 до зазначеного Договору, які наявні у матеріалах справи, на підставі якого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис № 7883 від 15.04.2020 року адреса позивача вказана за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .
Також, згідно наявної у матеріалах справи копії виконавчого напису № 7883 від 15.04.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана вище адреса місця реєстрації боржника зазначена також у заяві ТОВ «Фінфорс» № б/н від 21.04.2020 року про примусове виконання рішення.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_1 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та з 21.05.2018 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Про місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 у вказаних договорах не зазначено.
Крім того, суд зауважує, що наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м.Києві (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не додано.
За таких обставин, судом не враховуються доводи відповідача про те, що у виконавчому написі № 7883 від 15.04.2020 року, вчиненому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., чітко зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а саме, за адресою: АДРЕСА_3 , а відтак у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання, оскільки факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Натомість, відомості про реєстрацію позивача за адресою в Дніпропетровській області, що підтверджується відповідними документами, що відповідає вимогам Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а відтак, такі відомості є достовірними та офіційними.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про зареєстроване місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
Крім того, відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Вказана норма свідчить про те, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов'язок перевірити чи такий виконавчий документ пред'явлено до виконання за належним місцем виконання.
Однак, наведені обставини не були перевірені та враховані приватним виконавцем Дорошкевич Вірою Леонідівною під час прийняття оскаржуваної постанови, що дає підстави дійти висновку про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62418972 з порушенням норм чинного законодавства.
Положеннями частини 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій.
Проте, приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна всупереч вищезазначеній нормі права, при відкритті виконавчого провадження не пересвідчилася з офіційних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі чи достовірність місця проживання/перебування позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про порушення відповідачем приписів частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62418972 від 24.06.2020 року.
Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже було зазначено вище, 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., вчинено виконавчий напис № 7883.
Водночас, суд звертає увагу, що 22.02.2017 набрало законної сили рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14, яким визнано незаконними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".
Вищевказаним рішенням було скасовано пункт постанови, яким в якості документів за якими відбувається стягнення заборгованості у безспірному порядку є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що вчинення виконавчого напису без підтвердження заборгованості, вчинення дій щодо її стягнення, оскарження та стягнення її у безспірному порядку на підставі кредитного договору станом на 15.04.2020 є протиправним, а тому виконавчий напис № 7883 від 15.04.2020, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 62418972, був такий, що вчинений з порушенням законодавства, оскільки факти підтвердження заборгованості були взагалі відсутні. Іншого з матеріалів справи не вбачається та сторонами не спростовано. Таким чином, рішення прийняті на підставі вказаного виконавчого напису підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. у виконавчому провадження № 62418972 підлягає скасуванню, оскільки вона ґрунтуються саме на цьому виконавчому написі нотаріуса.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №38606 від 24.09.2020 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м.Київ, вул.Окіпної Раїси, 4-А, оф.71-А, свідоцтво №0365), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (01042, м.Київ, Новопечерський провулок, 19/3, корпус 2, оф.9, код ЄДРПОУ 41717584) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62418972 від 24.06.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв