м. Вінниця
30 вересня 2020 р. Справа № 120/3549/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Літинського районного суду в адміністративній справі № 2-а-636/11 від 15.04.2011 року зобовязано Пенсійний фонд України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію у відповідності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплата даного пенсійного забезпечення проводилася до 30.11.2011 року.
Згодом, позивача переведено на інший вид пенсії відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Вважаючи, що має право на виплату пенсії у відповідності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, листом від 07.07.2020 року відповідачу відмовлено у виплаті пенсії як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС".
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 29.07.2020 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
14.08.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому останній зазначає, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745, а з 01.01.2012 року постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 встановлено інший порядок визначення та виплат розмірів пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому твердження позивача про те, що виплата йому пенсії має здійснюватися в тих розмірах, які першочергово встановлені постановами суду є безпідставним, позаяк судове рішення не може бути гарантією щодо законодавчих змін регулювання пенсійних виплат у майбутньому.
Тому, вважає, що постанова Літинського районного суду в адміністративній справі № 2-а-636/11 від 15.04.2011 року, не може застосовуватися, у звязку із зміною правового регулювання пенсійних виплат та є такою, що фактично припинила свою дію на спірні правовідносини, у зв'язку з чим в органу пенсійного фонду відсутній обов'язок в їх подальшому виконанні.
На підставі викладеного просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною 4 статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та особою з інвалідністю 3 групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Літинського районного суду в адміністративній справі № 2-а-636/11 від 15.04.2011 року зобовязано Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії позивача відповідно до статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по інвалідності, як особі віднесеної до 1 категорії, по третій групі інвалідності не нижче 6 мінімальних пенсій за віком починаючи з 01.04.2011 року та виплачувати надалі.
Виплата даного пенсійного забезпечення пенсійним фондом проводилася до 30.11.2011 року.
Надалі позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
02.07.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ухвалення Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року у справі № 1-р (II)/2019.
Листом від 07.07.2020 року № 2661-2748/Ж-02/8-0200/20 позивача повідомлено, що для здійснення перерахунку основного розміру пенсії не нижче 5 мінімальних пенсій за віком немає законних підстав, оскільки такі розміри Постановою № 1210 не передбачені.
При цьому зазначив, що за наявності бажання змінити вид пенсійного забезпечення та отримувати пенсію відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачу необхідно звернутися до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії.
На переконання позивача, пенсійний орган безпідставно відмовив у здійсненні перерахунку його розміру пенсії у відповідності частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що змусило його звернутися до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (частина 1 статті 1 Закону № 796-XII).
Статтею 49 Закону № 796-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Також, відповідно до статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання позивачем заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (стаття 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано право вибору пенсійних виплат, зокрема особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 2262-ХІІ.
02.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про поновлення виплати пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ухвалення Конституційним Судом України рішенням від 25.04.2019 року у справі № 1-р (II)/2019.
Відтак, зважаючи на подану позивачем заяву до органу пенсійного фонду, суд зазначає, що ОСОБА_1 виявив бажання щодо переходу на інший вид пенсії передбаченої Законом № 796-XII та перерахунку пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тому посилання відповідача у листі від 07.07.2020 року № 2661-2748/Ж-02/8-0200/20 щодо подачі позивачем заяви про перехід на інший вид пенсії є безпідставними.
Положення статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосуються військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній до 01.10.2017 року) було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, в частині 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній до 01.10.2017 року) було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Проте, в частині 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній з 01.10.2017 року) передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року.
Отже, з 01.10.2017 року розширено у межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте Конституційний Суд України рішенням від 25.04.2019 року у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019) вирішив:
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, саме з цього моменту втратили чинність положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019) військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, в тому числі військовозобов'язані, в період проходження надстрокової служби, мають однаковий рівень соціального забезпечення, що відповідає принципу справедливості та конституційному принципу рівності.
Зі змісту вказано рішення також вбачається, що закріплений в Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку про те, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною 3 статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Необхідно врахувати, що в цьому рішенні Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Відтак, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Щодо посилань представника відповідача на те, що постанова Літинського районного суду в адміністративній справі № 2-а-636/11 від 15.04.2011 року, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки у звязку із зміною правового регулювання пенсійних виплат фактично припинила свою дію, суд зазначає про таке.
Позивач звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про поновлення виплати пенсії відповідно Закону України № 796-ХІІ та безпосередньо до суду, дійсно вказував про наявність постанови суду якою йому постановлено провести перерахунок пенсії відповідно до статтей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, але разом із тим він не просив здійснювати таку виплату пенсії у розмірі встановленому даною постановою. Тобто позивач зазначаючи у заяві про поновлення виплати пенсії відповідно Закону України № 796-ХІІ та у позовній заяві про постанову Літинського районного суду в адміністративній справі № 2-а-636/11 від 15.04.2011 року фактично підтверджує своє право на отримання пенсії відповідно норм визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та не просить її застосовувати до спірних правовідносин.
Тому, відповідач дійшов помилкових висновків щодо застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року у справі № 120/2875/19-а.
Отже, прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019, справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), стало підставою для поширення права на перерахунок пенсії у розмірі, встановленому у частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, в тому числі і позивачеві.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з частиною 1 статті 97 Закону № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Проте додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 (вказана вище справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абзаці 2 пункту 2 рішення від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Тому, з огляду на відсутність у рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 року вказівки на інше, суд вважає, що це рішення необхідно застосовувати до правовідносин, які виникли з дня його ухвалення.
Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, ухваленого у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону № 796-XII, суд приходить до переконання, що позивач отримав право на перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року.
Отже, відмовляючи у здійсненні перераханку пенсії позивачеві відповідно частини 3 статті 59 Закону № 796-XII відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази і аргументи суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019 року, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 25.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Мультян Марина Бондівна