м. Вінниця
21 вересня 2020 р. Справа № 120/2346/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.02.2020 року ним було сплачено єдиний податок з фізичних осіб у сумі 35520,05 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1623330458.1. Однак, дана сума була помилково сплачена на рахунок № НОМЕР_1 відкритий Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для обслуговування коштів ЄСВ.
28.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Вінницькій області з заявою про перерахунок помилково сплачених коштів в сумі 35520,05 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ КБ «Приват банк» МФО 302689 із зазначенням причини повернення: помилково сплачені кошти за єдиний податок на рахунок ЄСВ.
30.04.2020 року, на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ КБ «Приват банк» мені було повернуто лише 12263,54 грн (платіжне доручення № 200 від 30 квітня 2020 року додається). Вважаючи дії відповідача щодо не повернення помилково сплачених коштів у повному розмірі протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Також даною ухвалою відповідачеві встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву.
У встановлений ухвалою суду строк, 25.06.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що станом на 18.02.2020 року за позивачем рахувався борг зі сплати ЄСВ, у сумі 3957,04 грн. Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі №120/2535/19-а, яке набрало законної сили 01.11.2019 року вимогу № Ф11114-17 від 18.07.2019 року на суму 3957,04 грн скасовано в автоматичному режимі в ІС «Податковий блок», однак нарахування боргу за даною вимогою скасовано не було. Тому, станом на 19.02.2020 року, після зарахування платежу, за позивачем рахувалася переплата з ЄСВ на суму 31563,01 грн.
28.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було отримано заяву від ОСОБА_1 з проханням перерахувати помилково сплачені кошти у сумі 35520,05 грн з рахунку зі сплати ЄСВ на рахунок зі сплати єдиного податку.
30.04.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було повернуто суму у розмірі 12236,54 грн, оскільки також станом на 01.06.2020 року згідно ІКП 71040000 (ДЛЯ ФІЗ.ОСІБ - ПІДПР, У Т.Ч. ЯКІ ОБРАЛИ СПР. СИСТ. ОПОДАТК. ТА ОСІБ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ НЕЗАЛЕЖНУ ПРОФ.) у ІС "Податковий блок" відсутнє нарахування ЄСВ на суму 990,00 грн за 4 квартал 2016 року по фізичних особах-підприємцях, які перебували на спрощеній системі оподаткування, що призводить до некоректного відображення сум переплат/недоїмки. Крім того, по ІКП 71040000 рахується умовно сформована штрафна санкція в розмірі - 18236,90 грн, в т.ч.: фінансові санкція - 8142,20 грн та пеня - 10094,70 грн.
З огляду на викладені обставини, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 29.07.2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі 120/3307/20-а.
Ухвалою суду від 14.09.2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії поновлено та призначено судове засідання на 21.09.2020 року.
Ухвалою суду від 21.09.2020 року у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка відмовлено.
У судове засідання, призначене на 21.09.2020 року сторони та їх представники не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Разом із тим, в матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із збільшенням випадків захворювання на коронавірусну хворобу COVID-19, позивач, в свою чергу, просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Визначаючись щодо наявності підстав для відкладення судового розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 13.03.2020 року № 87/2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239) та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020року № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" введено відповідні обмежувальні заходи, проте не зупинено (призупинено) функціонування органів державної влади, у тому числі судів, котрі наразі продовжують здійснювати правосуддя, однак з дотриманням певних норм, попереджуючих розповсюдження інфекції.
У той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-ІХ внесено зміни до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якими передбачена можливість учасників справи, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Зокрема, передбачена можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196.
Частиною 1 статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 9 вказаної статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
05.02.2020 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за IV квартал 2019 року, у рядку 14 якої визначено суму єдиного податку, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного податкового періоду - 35520,05 грн.
19.02.2020 року позивачем перераховано суму єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 35520,05 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1623330458.1., однак на рахунок № НОМЕР_1 відкритий Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для сплати єдиного соціального внеску.
28.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок помилково сплачених коштів в сумі 35520,05 грн з рахунку № НОМЕР_1 відкритого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для сплати єдиного соціального внеску, на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 відкритого в ПАТ КБ "Приват Банк" МФО № 302689, із зазначенням причини повернення: помилково сплачені кошти за єдиний податок на рахунок ЄСВ.
30.04.2020 року на рахунок позивача № НОМЕР_2 , Головним управління ДПС у Вінницькій області повернуто кошти у сумі 12263,54 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 200 від 30.04.2020 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповернення помилково сплаченої решти суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 23256,51 грн на рахунок позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У силу вимог пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування та сплата єдиного внеску за цих осіб, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Керуючись частиною 1, 4, 6, 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розрахункове обслуговування податкового органу здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Частиною 10, 13 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.
Суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2020 року позивачем перераховано суму єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 35520,05 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1623330458.1., на невірний рахунок № НОМЕР_1 відкритий Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для сплати єдиного соціального внеску.
28.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок помилково сплачених коштів в сумі 35520,05 грн з рахунку № НОМЕР_1 відкритого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області для сплати єдиного соціального внеску, на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритого в ПАТ КБ "Приват Банк" МФО № 302689, із зазначенням причини повернення: помилково сплачені кошти за єдиний податок на рахунок ЄСВ.
Однак, відповідачем перераховано лише частину суми 12263,54 грн, іншу частину суми 23256,51 грн зараховано на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із наявною по інтегрованій картці ОСОБА_1 заборгованістю, з нарахуванням штрафної санкції та пені в розмірі 8142,20 грн та 10094,70 грн відповідно.
Згідно ухвали суду від 31.08.2020 року у справі № 120/3307/20-а інтегровану картку 71040000 ОСОБА_1 приведено у відповідність, порушення допущені у зв'язку із некоректним відображенням ІКП за технологічним кодом 71040000 в частині нарахування штрафних санкцій із сплати єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність виправлено. Більше того, у даній справі відповідачем підтверджено, що суми нарахованих санкцій були некоректними.
В силу положень статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене вказана ухвала суду, є свідченням відсутності за ОСОБА_1 заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Процедуру повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі Порядок № 6).
Згідно пункту 3 Порядку № 6 надміру сплаченими сумами єдиного внеску є суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Пунктами 5-6 Порядку № 6 передбачено, що повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно пункту 7-8 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у заяві платника інформації; подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.
Можливість повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум передбачена також пунктом 2 частини 2 статті 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Як встановлено судом вище, докази наявності у позивача заборгованості по сплаті ЄСВ відсутні. Тому, виходячи із аналізу вищевказаних положень чинного законодавства у взаємозв'язку із встановленими фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову повністю.
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС Вінницькій області щодо не повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на рахунок ОСОБА_1 в сумі 23256,51 (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 51 копійка)
Зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області повернути надміру та/або помилково сплачені кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 23256,51 (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 51 копійка) на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 302689.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 43142454)
Суддя Мультян Марина Бондівна