м. Вінниця
30 вересня 2020 р. Справа № 120/3468/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укратрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу MAN TGX 18/480, на підставі чого встановлено перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів. За наслідком розгляду справи про порушення зазначених норм відповідачем винесена постанова про застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу.
Як на обставину, що вказує на незаконність оскаржуваної постанови, позивачка зазначає, що під час габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля не враховано, що останнім перевозився сипучий вантаж, який за своїми фізичними властивостями постійно змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу у русі. Також зазначено, що загальна маса автомобіля не перевищувала допустимих норм, передбачених законодавством. Окремо зауважує про відсутність методики зважування сипучих вантажів.
Представником відповідача надано відзив на позов, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, представник відповідача вказує, що перевірка та зважування транспортного засобу проводилась з додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, з належним чином оформленими документами, а постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу винесено у відповідності із Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 року.
Не погоджуючись із зазначеною позицією відповідача, позивачкою надано відповідь на відзив, у якій зазначає, що використовуване зважувальне обладнання, а саме ваги автомобільні тензометричні повісного зважування САВПВ-20 виробництва 2010 року повинні мати сертифікат відповідності на підтвердження метрологічної атестації та свідоцтво про повірку, чого відповідачем надано не було. Також зазначає про неналежне повідомлення органом Укртрансбезпеки про час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 використовувала транспортний засіб марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп RENNEL реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_3 (відповідно до ТТН № 4 від 24.04.2020 року).
25.04.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Київ-Одеса 450 км+500 м посадовими особами Одеського Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль зазначеного транспортного засобу.
За результатами габаритно-вагового контролю виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень. На підставі чого складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.04.2020 року № 038143 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 027955 від 25.04.2020 року, на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким ФОП ОСОБА_1 нарахована плата за проїзд у загальному розмірі 185,60 євро.
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт постановою начальника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 24.06.2020 року № 198202 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн. за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погодившись із даним рішенням, позивачка звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про автомобільні дороги", Законом України "Про дорожній рух", Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567.
Суд звертає увагу, що оцінка дій відповідача щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю автомобіля позивача, є складовою предмету розгляду справи при вирішенні позовних вимог щодо складання акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме щодо встановлення наявності підстав щодо такого перевищення, та відповідно, питання щодо правомірності складання, оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 року № 1567.
В свою чергу, п. 4 даного Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Також, згідно з ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст. 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з п. 16, п. 17 Порядку № 1567, рейдова перевірка проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог п. 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Відповідно до п. 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.
Як встановлено судом, 25.04.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Киїів-Одеса 450 км+500 м посадовими особами Одеського Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп RENNEL реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , та за результатом здійснення габаритно-вагового контролю цього вантажного автомобіля складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Аналізуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків (ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30.
Згідно з п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до п. 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в п. 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.
Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879.
Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у п. 15 - 25 зазначеного Порядку.
Так, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. п. 16, 17, 18 Порядку № 879).
Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
З доданої до позовної заяви копії накладної № 4 від 24.04.2020 року виданої на вантаж - "пшениця врожаю 2019 року" судом встановлено, що особою, яка здала вантаж загальною кількістю 30 тонн є ТОВ "Овал", отримувачем вантажу є ТОВ "Тіс зерно".
З наданої до суду копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 встановлено, що власником автомобіля марки MAN ТGХ 18.480 є ОСОБА_3 .
Сторонами до суду надано копію чеку зважування транспортного засобу MAN ТGХ 41.480, реєстраційний номер НОМЕР_4 від 25.04.2020 року о 12:20 год., в якому зазначається: загальна маса 44.01 тонн, вісь 1- 6.78 тон, вісь 2 - 11,13 тонн, вісь 3 - 8,53 тонн, вісь 4 - 8,86 тонн, що здійснювалось на швидкості 7,74 км/год.
Однак, досліджуючи вказаний чек, суд встановив, що він не містить реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю.
Суд зазначає, що зі змісту вказаного чеку зважування від 25.04.2020 року акту, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивачки, який відсоток похибки таких ваг.
В свою чергу, у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.04.2020 року вказано, що повна маса транспортного засобу становила 44,01 тонн.
Отже, з викладеного встановлено, що відповідачем зазначено повну масу транспортного засобу, яка перевищує повну масу цього транспортного засобу більше, ніж на 10 кг.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" визначено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню.
Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
На підтвердження правильності зважування вантажного автомобіля, відповідачем надано до суду копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 908/м від 03.07.2019 року, яке видане ДП "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на ваги автомобільні тензометричні поосьові САВП-20Д заводський № 00001 та чинне до 03.07.2020 року.
При цьому, згідно з п. 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За таких обставин, відповідачем до суду не було надано жодних підтверджуючих доказів, що ваги було клеймовано, також не надано сертифікат відповідності або декларацію відповідності. Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до наданого свідоцтва у якому зазначено, що діапазон вимірювання ваг знаходиться в межах: Мах - 20 тонн (найбільша границя зважування ваг), Min - 500 кг (найменша границя зважування ваг).
Проте, як визначено з чеку зважування, наданого сторонами, зважування автомобіля, загальна маса якого становила на момент зважування 44,010 тонн, здійснювалося вагами, які не можна застосовувати для зважування транспортних засобів вагою понад 20 тонн, оскільки діапазон зважування таких ваг знаходиться в межах від 0,5 тонн до 20,0 тонн.
Отже, з наданої копії свідоцтва встановлено, що діапазон вимірювання зазначених у ньому ваг не дозволяє використовувати їх для зважування транспортного засобу використованого позивачкою, щодо якого 25.04.2020 року здійснювався габаритно-ваговий контроль.
За таких обставин, ваги, які використовувались відповідачем при зважуванні ТЗ, не відповідають вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно застосовуватися для обладнання пересувного пункту габаритно-вагового контролю, та не можуть застосовуватись для зважування транспортних засобів у русі, оскільки їх метрологічна атестація для такого способу зважування не проведена.
Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що визначення вагових параметрів транспортного засобу використовуваного позивачкою було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку № 879, а тому, на думку суду, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.
Що стосується тверджень позивачки відносно методики зважування сипучих вантажів.
З цього приводу суд звертає увагу на посилання відповідача, що перевірка транспортного засобу та нарахування плати за проїзд проводилась відповідно до постанови КМУ № 879 від 27.06.2007 року без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
У зв'язку з чим, правова оцінка по даному питання судом не надавалась.
Також щодо тверджень позивачки відносно проведення розгляду справи без участі представника суб'єкта господарювання.
Суд зазначає, що згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. п. 25, 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі інформації зазначеної в ТТН № 4 від 24.04.2020 року в графі автомобільного перевізника визначено ФОП ОСОБА_1 , яку відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" запрошено на розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, що мала розглядатися 02.06.2020 року.
02.06.2020 року на офіційну електронну адресу відповідача, було подано клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав обмежувальних заходів запроваджених карантином.
Дане клопотання було прийнято до уваги відповідачем та розгляд справи перенесено на 16.06.2020 року, на яке прибув представник ФОП ОСОБА_1 та подав клопотання про перенесення розгляду справи на 24.06.2020 року, яке також було взято до уваги.
З підстав обмеженого строку 24.06.2020 року та з підстав того, що представником позивачки перенесено розгляд справи на останній день такого розгляду, начальником Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідачем дотримано вимоги Порядку №1567.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Крім того суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд прийшов до переконання, що визначення вагових параметрів транспортного засобу здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку № 879, і відповідно, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.
Тому, суд дійшов висновку, що позивачка не може нести відповідальність передбачену абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відтак наявні усі підстави для визнання протиправною та скасування постанови № 198202 від 24.06.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_6 ) до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.06.2020 року № 198202.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_6 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович