30 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3212/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя Васильєв О.Ю.)
від 12.11.2018
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Антонік С.Г., судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.)
від 11.04.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Авто"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національний банк України
про визнання продовженим договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто"
про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 43 385, 99 грн,
18.07.2018 ТОВ "Бізнес-Авто" звернулося до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про визнання протиправними дій щодо обмеження переважного права ТОВ "Бізнес-Авто" на користування приміщенням; визнання недійсним одностороннього правочину, що вчинений відповідачем у формі повідомлення від 27.06.2018 №Е.19.0.0.0/4-251245 про розірвання в односторонньому порядку договору оренди приміщення від 31.01.2018, укладеного між сторонами; визнання недійсними пунктів 7.3. та 7.5. договору оренди приміщення від 31.01.2018.
17.08.2018 АТ КБ "Приватбанк" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Бізнес-Авто" про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення з ТОВ "Бізнес-Авто" 43 385,99 грн заборгованості за комунальні послуги за період з 01.06.2018 по 31.07.2018.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 відкрито провадження за зустрічним позовом, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 904/3212/18.
07.11.2018 ТОВ "Коновалівське" подало позовну заяву як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору про визнання продовженим договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 12.11.2018 у справі № 904/3212/18, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019, позовну заяву ТОВ "Коновалівське" як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору повернуто без розгляду на підставі статей 49, 174, 180 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ТОВ "Коновалівське" звернулося до суду з цим позовом 07.11.2018, тобто після початку слухання справи по суті, а також у зв'язку з тим, що позовні вимоги ТОВ "Коновалівське" є тотожними вимогам позивача за первісними позовом.
11.09.2020 ОСОБА_1 , який не є учасником справи, повторно звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 904/3212/18 (касаційну скаргу зареєстровано Верховним Судом 28.09.2020). Заявник просить суд поновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувані судові рішення, передати позовну заяву ТОВ "Коновалівське" як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору на розгляд суду першої інстанції.
Право на подання касаційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що прийняття та розгляд позову ТОВ "Коновалівське" у справі № 904/3212/18 впливає на його права та обов'язки як єдиного учасника ТОВ "Бізнес - Авто".
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення норм статті 180 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не брали до уваги, що первісний позов ТОВ "Бізнес - Авто" і позовна заява ТОВ "Коновалівське" як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору виникають з одних і тих самих правовідносин.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 904/3212/18, дійшов висновку про повернення касаційної скарги заявникові з таких підстав.
23.03.2020 Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 904/3212/18 та постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі норми абзацу 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 49, пункту 1 частини 1 статті 178, частин 1, 2 та 6 статті 180 цього Кодексу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення.
Ухвалу Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 904/3212/18 надіслано учасникам справи. Копію цієї ухвали, надісланої ОСОБА_1 на адресу, яку він зазначив у скарзі - АДРЕСА_1 , повернуто суду 23.04.2020 з відміткою про причини невручення поштове повідомлення "за письмовою відмовою одержувача".
Окрім того, ухвалу Верховного Суду від 23.03.2020 надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 23.03.2020, і згідно з даними цього реєстру оприлюднено 24.03.2020.
Не зважаючи наявність ухвали Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 904/3212/18, відповідно до якої вирішено питання про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цього ж заявника на ці самі судові рішення, 11.09.2020 ОСОБА_1 повторно подав касаційну скаргу у справі № 904/3212/18.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 2 частини 2 цієї статті, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Станом на вересень 2020, тобто вже протягом 2 років 2 місяців, справа № 904/3212/18 перебуває у провадженні суду, остаточне рішення у справі не прийнято. Оскаржується ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 і постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 904/3212/18, щодо яких суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження.
Отже, подання ОСОБА_1 повторної касаційної скарги на зазначені судові рішення у справі № 904/3212/18, спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. Верховний Суд визнає такі дії зловживанням процесуальними правами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 43 цього Кодексу, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд, з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Зокрема, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. У випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини 1, частина 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 за неодноразове зловживання процесуальними правами заходу процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 21 020,00 грн (2 102,00 х 10).
Керуючись нормами статей 43, 131, 132, 135, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Визнати дії ОСОБА_1 щодо оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 і постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 904/3212/18 зловживанням процесуальними правами.
2. Повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 заявнику.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявнику, а касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.
4. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 Господарського процесуального кодексу України.
5. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 14.10.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795) штраф у розмірі 21 020,00 грн (двадцяти однієї тисячі двадцяти гривень).
6. Оригінал ухвали направити Державній судовій адміністрації України.
7. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
8. Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання - три місяці з дня її прийняття, тобто до 01.01.2021.
Головуючий І. Кондратова
Судді Л. Стратієнко
І. Ткач