Іменем України
01 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/674/20
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Ноувен М.П.,
розглянувши справу №927/674/20, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна»,
вул. Миколи Пимоненка, буд.13, оф.4А/41, м. Київ, 04050;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ»,
вул. Дружби, буд.18, с. Хоробичі, Городнянський р-н, Чернігівська обл., 15122;
про стягнення 459 288,13 грн;
без виклику представників сторін;
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» про стягнення заборгованості в розмірі 459 288,13 грн, де 327 852,37 грн - розмір попередньої оплати, 50 400,62 грн - пеня, 81 035,15 грн - штрафу.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження(без виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.
Сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи в суді.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Таким чином, у зв'язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов'язків, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, враховуючи принцип незмінності складу суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а також зважаючи на те, що суддя знаходилась у довготривалій відпустці з 17.08.2020 по 27.09.2020, рішення виноситься після усунення обставин, що зумовили відсутність судді.
Позиції учасників справи.
Свої вимоги позивач обґрунтовує не належним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ADV_SAG_1 від 22.04.2019.
14.09.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній повідомляє суд, що відповідачем погашена заборгованість по договору № ADV_SAG_1 від 22.04.2019, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000058 від 20.08.2020 на суму 161 994,00 грн , № РН-0000059 від 31.08.2020 на суму 180 765,97 грн, що разом складає 342 759,97 грн. Таким чином, відповідачем поставлено пшениці на 14 907,60 грн більше.
Крім того, відповідач зазначає про те, що задоволення позовних вимог в повному обсязі в частині стягнення 50 400,62 грн пені та 81 035,15 грн штрафу паралізує господарську діяльність відповідача.
Так, відповідач зазначає, що застосування санкцій у розмірах, нарахованих позивачем є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.
У зв'язку з чим, відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу на 90%.
У відзиві на позов відповідач просить поновити строк на подачу відзиву.
Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що останній не отримував позовної заяви та ухвали суду. Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач побачив у реєстрі судових рішень. Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та побачив, що ухвала по справі, як і позовна заява отримана Філоненко І.В., доручення на якого у відділенні зв'язку відсутнє, та який саме в цей час перебував у відпустці. Директором підприємства довіреність на ОСОБА_1 на отримання поштової кореспонденції не надавалась.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення
Суд, з урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого та неупередженого вирішення спору, клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов підлягає задоволенню.
Пропущений строк для подання відзиву підлягає поновленню.
За таких обставин, відзив на позов приймається судом до розгляду.
31.08.2020 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку для подачі клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про винесення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін) та про продовження строку розгляду справи.
З урахуванням ст. 119 ГПК України суд поновлює строк для подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приймає останнє до розгляду.
10.09.2020 від позивача на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення на клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Так, позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Проаналізувавши матеріали справи та відзив на позов, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін беручи до уваги ціну позову, категорію та складність справи, а також те, що звертаючись з даним клопотанням, відповідач не навів жодного аргументу (з урахуванням ст.247 ГПК України) на підтвердження того, що дана справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, сторони реалізували своє право на подання доказів, заяв та заперечень стосовно предмету спору.
25.09.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява № 389 від 23.09.2020 про часткову відмову від позову.
Відповідно до поданої заяви позивач підтверджує, що після подачі позовної заяви відповідачем було здійснено поставку товару за договором № ADV_SAG_1 від 22.04.2019, а саме: поставку пшениці 2 класу врожаю 2020 року та пшениці 4 класу врожаю 2020 року на загальну суму 342 759,97 грн. Таким чином, після відкриття провадження у справі та початку судового розгляду відповідач виконав свої зобов'язання за договором поставки № ADV_SAG_1 від 22.04.2019 з порушенням строків поставки.
Позивач цим підтверджує, що у зв'язку з виконанням договору поставки № ADV_SAG_1 від 22.04.2019 відповідачем обов'язок останнього з повернення попередньої оплати був припинений шляхом поставки товару.
За таких обставин, позивач відмовляється від позовних вимог в частині повернення попередньої оплати у розмірі 327 852,37 грн.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини вимог) на будь якій стадії судового процесу.
Заява позивача про відмову від частини позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.
Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов'язань у Відповідача перед Позивачем по суті спору, наявність факту прострочення зобов'язань Відповідачем, доведеність суми боргу та наявність правових підстав для застосування до Відповідача наслідків порушення зобов'язань по суті спору.
Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:
- договору поставки № ADV_SAG_1 від 22.04.2019 та додаткових угод до нього,
- платіжного доручення №1264 від 03.05.2019,
- видаткових накладних,
- претензії з доказами направлення,
Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано:
- відзив на позов,
- копії видаткових накладних № РН-0000058 від 20.08.2020, № РН-0000059 від 31.08.2020.
Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно - правове обґрунтування.
22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» (далі - Постачальник) укладено договір поставки № ADV_SAG_1 від 22.04.2019 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, вказаний у п. 1.2. Договору (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар та оплатити його вартість.
Характеристика, якісні показники, базис поставки, кількість та попередня ціна Товару, який підлягає поставці за Договором визначена сторонами у п. 1.2. Договору.
Зокрема, у п. 1.2. Договору сторони погодили суму попередньої оплати за товар (з ПДВ) - 1 369 550,40 грн та строк поставки Товару - по 31.07.2019 включно.
У подальшому між сторонами укладені додаткові угоди, а саме:
27.08.2019 сторонами було укладено Додаткову угоду (далі - Додаткова угода №1) до Договору, відповідно до умов якої, зокрема, були внесені наступні зміні: зменшено кількість Товару, що підлягає поставці; виокремлено партії Товару, а саме: партію пшениці 4 класу врожаю 2019 року в кількості 55,16 тон та партію пшениці 3 класу врожаю 2019 року в кількості 25,56 тон; строк поставки Товару - 27.08.2019-16.09.2019.
18.12.2019 сторонами укладено Додаткову угоду (далі - Додаткова угода № 2) до Договору, відповідно до умов якої, зокрема, виокремлено партії Товару, а саме: партію пшениці 4 класу врожаю 2019 року в кількості 22,2 тони, партію пшениці 4 класу врожаю 2019 року в кількості 22,74 тони та партію пшениці 4 класу врожаю 2019 року в кількості 21,220 тони; строк поставки Товару - 21.11.2019-06.12.2019 (щодо поставки 22,2 тони Товару), 21.11.2019-16.12.2019 (щодо поставки 22,74 тони Товару та 21,22 тони Товару).
09.01.2020 сторонами було укладено додаткову угоду (далі - Додаткова угода №3) до Договору, відповідно до якої, зокрема виокремлено партію Товару, а саме: партію пшениці 4 класу врожаю 2019 року в кількості 66,139 тон; строк поставки Товару - 10.01.2020-17.01.2020.
Відповідно до п. 3.4. Договору оплата Товару, що поставляється згідно з умовами Договору здійснюється Позивачем наступним чином: Покупець здійснює попередню оплату у сумі 1 369 550,40 грн. Таку попередню оплату Покупець сплачує не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Договору, але не раніше дати видачі Постачальником Покупцю товарної агарної розписки (якщо її видача передбачена умовами Договору).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару, за кожен день прострочення поставки.
За прострочення поставки Товару до 5 календарних днів, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% Попередньої загальної вартості Товару з ПДВ, зазначеної в п. 1.2. Договору, а у разі прострочення поставки Товару строком більше ніж 5 календарних днів (у т. ч. непоставки або неповна поставка Товару) - Штраф у розмірі 25% від Попередньої загальної вартості Товару з ПДВ, зазначеної в п. 1.2. Договору (п. 4.3. Договору).
Відповідно до п. 8.1. Договору останній вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, що випливають з Договору.
Платіжним дорученням № 1264 від 03.05.2019 Покупець перерахував Постачальнику 1 369 550,40 грн в якості попередньої оплати за Товар.
Відповідно до видаткових накладних відповідачем поставлено Товар на загальну суму 1 045 419,80 грн, а саме:
на виконання умов Додаткової угоди № 1:
видаткова накладна № РН-0000065 від 04.09.2019 на суму127 800,11 грн, кількість Товару - 25,56 тон,
видаткова накладна № РН-0000068 від 12.09.2019 на суму 273 593,38 грн, кількість Товару - 55,16 тон;
на виконання Додаткової угоди № 2:
видаткова накладна № РН-0000069 від 22.11.2019 на суму 102 536,56 грн, кількість Товару - 22,2 тони,
видаткова накладна № РН-0000070 від 09.12.2019 на суму 100 641,14 грн, кількість Товару - 22,74 тони,
видаткова накладна № РН-0000071 від 12.12.2019 на суму 98 294,35 грн, кількість Товару - 21,22 тонна;
на виконання Додаткової угоди № 3:
видаткова накладна № РН-0000001 від 10.01.2020 на суму 113 468,28 грн, кількість Товару - 21,908 тонна,
видаткова накладна № РН-0000002 від 14.01.2020 на суму 115 426,06 грн, кількість Товару - 22,256 тони,
видаткова накладна № РН-0000003 від 17.01.2020 на суму 113 659,92 грн, кількість Товару - 21,945 тони.
Вказані накладні підписані представниками Постачальника та Покупця. Зауваження та заперечення відсутні.
Постачальник недопоставив Покупцю Товар на суму 321 140,60 грн.
10.07.2020 позивач направив відповідачу претензію № 207 від 10.07.2020 з вимогою про повернення попередньої оплати у розмірі 327 852,37 грн.
Відповідач отримав зазначену претензію 14.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0405346463074.
За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 50 400,62 грн пені за період прострочення виконання зобов'язання з 01.08.2019 по 30.01.2020 та 81 035,15 грн штрафу.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з порушенням умов договору відповідачем.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.546, 547, 548 ЦК України: - виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання; -правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; - виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем передано, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 1 045 419,80 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-000065 від 04.09.2019, № РН-0000068 від 12.09.2019, № РН-0000069 від 22.11.2019, № РН-0000070 від 09.12.2019, № РН-0000071 від 12.12.2019, № РН-0000001 від 10.01.2020, № РН-0000002 від 14.01.2020, № РН-0000003 від 17.01.2020.
Як убачається з матеріалів справи відповідач вчасно недопоставив Товар на суму 324 140,60 грн в кількості 67,527208 тон.
Після відкриття провадження у справі відповідач відповідно до видаткових накладних № РН-0000058 від 20.08.2020 на суму 161 994,00 грн, кількість Товару - 28,420 тон, № РН-0000059 від 31.08.2020 на суму180 765,97 грн, кількість Товару - 31,994 тон поставлено позивачу Товар на загальну суму 342 759,97 грн.
Позивач у заяві № 389 від 23.09.2020 від позовних вимог в частині повернення суми попередньої оплати у розмірі 327 852,37 грн.
Враховуючи положення ст. 191 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження, позивач просить суд закрити провадження у справ у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З урахуванням вищевикладеного, суд приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 327 852,37 грн.
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України).
За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 327 852,37 грн підлягає закриттю за відмови позивача від позовних вимог в цій частині позову.
Стосовно нарахування пені та штрафу суд зазначає наступне:
Позивачем пред'явлено до стягнення 50 400,62 грн пені та 81 035,15 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання по поставці Товару, а саме 67,527208 тон пшениці на суму 324 140,60 грн, строк поставки яких визначено сторонами у договорі, а саме - до 31.07.2019.
Як встановлено судом, як на підставу нарахування штрафних санкцій є норми п. 4.2. Договору (щодо пред'явлення вимог по стягненню пені) та п. 4.3. Договору (щодо пред'явлення вимог по стягненню штрафу).
При цьому, відповідно до розрахунку штрафних санкцій, позивач пред'являє вимоги за прострочення виконання зобов'язання, виходячи із вартості недопоставленого Товару, а саме 327 852,37 грн, тоді як, зокрема, п. 4.3. Договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу, виходячи із суми попередньої загальної вартості Товару.
За змістом ч.1, 2 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу суд зазначає, що дані суми нараховані позивачем правомірно у відповідності до вимог законодавства і підтверджуються матеріалами справи.
У той же час, за перерахунком суду, пеня за період прострочення виконання зобов'язання з 01.08.2019 по 30.01.2020 становить 50 448,60 грн.
Відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Тобто, відповідно до норм господарського процесу при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права, спосіб його захисту, та тільки він вправі розпоряджатись предметом спору під час провадження у справі, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. До того ж, з огляду на принцип рівності учасників судового процесу перед судом і законом суд не вправі самостійно змінювати (збільшувати) розмір позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» є обґрунтованими в частині 50 400,62 грн пені, 81 035,15 грн штрафу.
У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що задоволення позовних вимог у повному обсязі в частині стягнення пені та штрафу паралізує господарську діяльність відповідача, а також на те, що розмірі штрафних санкцій є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора.
Крім того, відповідач зазначає, що причиною невиконання зобов'язань відповідача був неврожай в 2019 році, тому підприємство не мало можливості виконати в повній мірі зобов'язання по поставці зерна відповідно до умов Договору.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, як убачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором.
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги повне виконання зобов'язань відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд вбачає наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.
Аналогічні положення викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19.
Крім того, судом враховано, що розмір суми неустойки (пені та штрафу), яка підлягає стягненню з відповідача, становить близько 41% від загальної заборгованості, що існувала на день подання позову, і на думку суду є неспіврозмірним.
За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання представника відповідача та зменшити розмір пені та штрафу, заявлені до стягнення на 70% - до 15120,19 грн та 24310,55 грн відповідно.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 6 889,32 грн.
Керуючись ст.129,130, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна», код 36138418 до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ», код 40254521 про стягнення 459 288,13 грн заборгованості задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 327 852,37 грн заборгованості (розміру попередньої оплати) у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ», вул. Дружби, буд.18, с. Хоробичі, Городнянський р-н, Чернігівська обл., 15122 код 40254521 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна», вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф.4А/41, м. Київ, 04050, код 36138418, 15 120,19 грн пені, 24 310,55 грн штрафу, 6 889,32 грн судового збору.
4. В решті вимог по стягненню 35 280,43 грн. пені та 56 724,6 грн штрафу у позові відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.П. Ноувен