36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
30.09.2020 Справа № 917/1603/19
Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М., розглянувши матеріали справи за позовом
Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до
1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,
2. Фермерського господарства «Агроекспо»
про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок
Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Фермерського господарства «Агроекспо», в якій просить:
1. Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Полтавській області про надання дозволів ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а саме: від 07.10.2014 № 3912-сг; від 12.08.2014 №2217 - сг; від 14.07.2014 №1705 - сг;
2. Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Полтавській області про надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства, а саме: від 25.11.2014 №4704-сг; від 04.12.2014 № 5180-сг; від 04.12.2014 №5181-сг;
3. Визнати недійсними 3 договори оренди земельних ділянок загальною площею 105,1053 га, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 , а саме:
- від 08.12.2014 щодо земельної ділянки площею 27,7994 га к.н. 5321381400:00:021:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 21 рік;
- від 08.12.2014 щодо земельної ділянки площею 58,9281 га к.н. 5321384000:00:024:0301, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 21 рік;
- від 01.12.2014 щодо земельної ділянки площею 17,3478 га к.н. 5321384000:00:010:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 21 рік;
4. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавської області (36039, вул. Уютна,23, м. Полтава, код ЄДРПОУ 39767930) земельні ділянки: площею 27,7994 га к.н.5321381400:00:021:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; площею 58,9281 га к.н. 5321384000:00:024:0301, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області; площею 17,3478 га к.н.5321384000:00:010:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, шляхом підписання акту прийому - передачі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 11:00 23.10.2019.
30.09.2020 Прокуратура листом (вх. № 10808) повідомила суд, що Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 11.09.2020 визначено днем початку роботи Полтавської обласної прокуратури. Наказ оприлюднено у державному друкованому виданні "Голос України" від 09.09.2020 за № 164 (7423). Водночас в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань прокуратура Полтавської області перейменована у Полтавську обласну прокуратуру, ідентифікаційний код юридичної особи не змінено (02910060).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
При цьому варто враховувати, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Суд встановив, що задля виконання свого обов'язку з обґрунтування підстав представництва інтересів держави у цьому спорі прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження спірними земельними ділянками є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області. Проте останнє є одночасно і суб'єктом, який прийняв спірні накази та стороною спірних договорів оренди земельної ділянки, а ці обставини унеможливлюють звернення з позовом у даній справі від імені Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, адже фактично позов буде заявлено до самого себе.
Враховуючи викладене, прокурор вважав, що позов у даній справі має бути заявлено в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, має право проводити перевірки діяльності своїх територіальних органів, яким є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, а тому має право і на позов у спірних правовідносинах.
З приводу наведеного суд зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі Положення) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).
Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:
- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;
- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Поряд із цим, відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане.
Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Аналіз вказаного дає підстави стверджувати, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (відповідач 1) є лише територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Позивача) і яке створено саме з метою реалізація повноважень останньої на території Полтавської області.
Таким чином, звертаючись з позовом у даній справі, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої позивачем та одним із відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр.
Відповідно до частин 2, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Господарський процесуальний кодекс України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою".
Господарський процесуальний кодекс України надає суду першої інстанції можливість за клопотанням позивача залучити до участі у справі належного відповідача, але у даній справі, за сформульованих позовних вимог та характеру спірних правовідносин, підстав для вчинення такої процесуальної дії не було.
Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що позивачем та одним із відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
При розгляді зазначеної справи врахована правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.09.2020 у справі 917/468/19.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку повернути прокуратурі суму сплаченого судового збору в розмірі 58760,41 грн.
Керуючись статтями 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", суд
Закрити провадження у справі.
Повернути Полтавській обласній прокуратурі (вул. 1100 - річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 58760,41 грн, сплачений платіжним дорученням № 1403 від 02.09.2019 (оригінал міститься в матеріалах справи № 917/1603/19).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) відповідно до частини 5 статті 231, статей 235, 255 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала підписана 30.09.2020.
Суддя Д. М. Сірош