вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2797/20
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, без виклику (повідомлення) учасників справи, у справі за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 )
про визнання недійсним договору та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі
24.09.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій позивачка просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» від 18.08.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» від 18.08.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між нею та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 05.05.2020 та підписаного акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, остання набула право власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси».
Однак, всупереч укладеному договору, 18.08.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу, згідно якого ОСОБА_3 відчужила 12,5% частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» ОСОБА_2 .
На думку позивачки, ОСОБА_3 в незаконний спосіб відчужила частку статутного капіталу за договором від 18.08.2020, адже на момент вчинення правочину остання не була володільцем частки, ані у розмірі 100%, ані у розмірі 12,5%, а тому укладений договір вчинений з порушенням чинного законодавства.
Враховуючи те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 18.08.2020 у ОСОБА_3 було відсутнє право власності на будь-яку частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси», на переконання позивачки, вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Одночасно, із пред'явленням позову, позивачкою подано заяву про забезпечення позову, в якій заявниця просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) вчиняти будь-які дії щодо: продажу, обміну, безоплатної передачі, передачі у статутний капітал та будь-яким іншим чином, передачі у заставу частки (її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» (код 33960377) у розмірі 4150 грн, що складає 12,5% статутного капіталу ТОВ «Регіональні Ресурси», а також зміну розміру зазначеної частки;
- заборони органам у сфері державної реєстрації, визначеним у ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та державним реєстраторам, вказаним у ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», окрім технічного адміністратора Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, визначеному в ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти будь-які дії щодо реєстрації змін до відомостей про юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» (код 33960377), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних із продажем, обміном, безоплатною передачею, передачею у статутний капітал, та будь-яким іншим чином частки (її частини) ОСОБА_2 у розмірі 4150 грн, що складає 12,5% статутного капіталу, а також зміну розміру вказаної частки ОСОБА_2 , виходом (виключенням) ОСОБА_2 із ТОВ «Регіональні Ресурси».
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявниця зазначає, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є учасником ТОВ «Регіональні Ресурси» з часткою у статутному капіталі в розмірі 12,5%. Заявниця стверджує, що вказаного статусу ОСОБА_2 набув у зв'язку із прийняттям, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу - державним реєстратором Дереберою Тетяною Олександрівною, незаконних рішень від 14.09.2020 №№ 1003279950047001067, 1003279950048001067, 1003279950049001067, 1003279950050001067, 1003271070051001067.
На переконання заявниці, вказані вище записи були внесені державним реєстратором - приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Дереберою Тетяною Олександрівною до реєстру з порушенням вимог, зокрема ст.ст. 1, 4, 14, 25, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Адже вказані записи були внесені приватним нотаріусом Дереберою Т.О. на підставі рішення особи, яка не була зареєстрована учасником ТОВ «Регіональні Ресурси», а не на підставі рішення суду, як передбачено чинним законодавством.
Заявниця вважає, що оскільки незаконні дії приватного нотаріуса Деребери Т.О. та спосіб набуття ОСОБА_2 статусу учасника ТОВ «Регіональні Ресурси» є очевидними, тож наявні підстави стверджувати про можливість подальшого відчуження частки на користь третіх осіб, що може ускладнити повернення такої частки належному власнику.
А тому, як вказує заявниця, невжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб визначений нею та подальше прийняття державними реєстраторами неправомірних рішень, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав та інтересів останньої у межах одного судового провадження за її позовом без нових звернень до суду.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Перевіривши підставність доводів заявниці стосовно наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що заявницею не доведено належними та допустимими доказами, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких остання звернулася до суду, а доводи щодо того, що існує імовірність подальшого відчуження ОСОБА_2 частки статутного капіталу на користь третіх осіб ґрунтується лише на припущеннях заявниці.
Заявницею не доведено, що проведення реєстраційних дій щодо змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Регіональні Ресурси» щодо частки в статутному капіталі у розмірі 12,5%, якою володіє ОСОБА_2 , у разі прийняття судом рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 18.08.2020, порушить інтереси ОСОБА_5 , враховуючи те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого на запит суду, дані про ОСОБА_5 станом на дату, що передувала укладенню договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 18.08.2020, відсутня у переліку засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси». При цьому, застосування вказаних заходів забезпечення позову може призвести до порушення корпоративних прав інших учасників ТОВ «Регіональні Ресурси», інформація про яких станом на дату подання заяви відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом також враховано, що згідно відомостей з ЄДР, станом на день вирішення цього питання, позивачка зазначена у складі учасників товариства з часткою 50%. А враховуючи, що станом на 10.08.2020 відомостей про позивачку, як учасника товариства в реєстрі відображено не було, аргументи про які вона зазначає, зокрема, у заяві про забезпечення позову є, певною мірою, суперечливими, що не дає підстав для висновку про обґрунтованість, достатньою мірою, поданої заяви.
Дослідивши матеріали та обставини справи, зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки заявницею не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав та інтересів останньої.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити відмовити.
Ухвала складена та підписана 30.09.2020, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення».
Суддя Р.М. Колесник