ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2020Справа № 910/10808/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Національної спілки Письменників України (01024, м.Київ, вул Банкова, 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" (01601, м. Київ, вул. Банкова, буд.2)
про стягнення 52 042,02 грн.
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Національної спілки Письменників України до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" про стягнення 52 042,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №1/01-09-18 від 01.08.2018, а саме в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за перше півріччя 2020 року у розмірі 52 042,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10808/20 та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.08.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що з середини січня 2020 року, з незалежних від відповідача причин, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" не мало можливості повноцінно користуватись орендованим майном у зв'язку з відсутністю опалення та переведення працівників на дистанційну роботу, з огляду на запровадженні в Києві протиепідемічні обмеження для недопущення розповсюдження коронавірусу. Таким чином, відповідач вважає, що орендна плата за січень-березень 2020 року має бути зменшена на 50%, а орендна плата за квітень-травень 2020 року повинна становити 0,00 грн, з огляду на положення п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивачем було неправомірно включено до відшкодування комунальних послуг уборку прилеглої території та абонентної плати за телефон. Також, відповідачем було надано платіжні доручення щодо оплати оренди, відшкодування комунальних послуг та відшкодування земельного податку.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
29.09.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 983,32 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01 вересня 2018 року між Національною спілкою письменників України (надалі- позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» (надалі- відповідач, орендар) був укладений договір оренди № 1/01-09-18 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення (в літ. А), розташовані на 2-му поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Банкова, будинок 2, а саме: приміщення № 10 пл. 21,5 кв.м.
Пунктом 1.5. договору визначено, що цільове використання переданих орендарю згідно цього договору нежилого приміщення - офісні приміщення.
Згідно з п. 1.3. договору строк оренди приміщення за цим договором становить 1090 календарних днів. Строк цього договору щодо отриманих в оренду нежилих приміщень починає обчислюватись з дати фактичного прийняття приміщення орендарем згідно з цим договором, що підтверджується Актом здачі-приймання приміщення (Додаток № 1), котрий є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 4.1.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату та плату за комунальні послуги, відшкодування податку на землю, інші передбачені цим договором платежі (послуги) в порядку та розмірах, які передбачені цим договором та його додатками.
Відповідно до п. 2.1. договору орендар за користування приміщення сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату. Орендна плата за оренду Приміщення за один місяць оренди становить 8958,33 грн, крім цього ПДВ у розмірі 1791,67 грн. Загальна сума 10750,00 грн з ПДВ.
Розмір орендної плати може бути змінений виключно за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, яка після підписання та скріплення печатками сторін стає його невід'ємною частиною (п. 2.8. договору).
Крім того, згідно з п.2.4. договору орендар обов'язково сплачує наступні послуги, згідно показанням лічильника та виставлених орендодавцем рахунків:
- Електропостачання (обов'язково встановити лічильник обліку використання електроенергії);
- водозабезпечення та каналізація;
- послуги з опалення нежилих приміщень;
- вивезення та утилізація сміття;
- прибирання приміщень загального користування.
Вартість зазначених вище послуг визначається на підставі тарифів, що встановлені чинним законодавством.
Пунктом 2.6. договору встановлено, що орендна плата, оплата комунальних послуг, податок на додану вартість, відшкодування податку на землю та інші платежі, які обумовлені цим Договором та Додатками до нього, сплачуються Орендарем Орендодавцю шляхом попередньої оплати щомісяця не пізніше 5-го числа поточного місяця шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок орендодавця. У випадку затримки та/або несвоєчасної оплати платежів, передбачених цим договором та додатками до нього, Орендар сплачує Орендодавцю пеня за кожний день простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачуються пеня.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і вступає в дію з моменту передачі приміщення орендарю за Актом здачі-приймання приміщення (п. 9.1. договору).
01 вересня 2018 року у відповідності до умов договору орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування нежиле приміщення (в літ. А), розташоване на 2-му поверсі нежитлового будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, був. Банкова, 2, а саме: приміщення №10, площею 21,5 кв.м., про складено відповідний Акт приймання-передачі.
На підтвердження факту надання відповідачу послуг за договором, позивачем були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлені відповідні рахунки-фактури, зокрема:
- по орендній платі: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2020 №0000000025 (за січень 2020), від 29.02.2020 №0000000082 (за лютий 2020), від 31.03.2020 №0000000142 (за березень 2020), від 30.04.2020 №0000000208 (за квітень 2020), від 31.05.2020 №0000000270 (за травень 2020), від 30.06.2020 №0000000303 (за червень 2020);
- по відшкодуванню земельного податку: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2020 №0000000057 (за січень 2020), від 29.02.2020 №0000000084 (за лютий 2020), від 31.03.2020 №0000000144 (за березень 2020), від 30.04.2020 №0000000210 (за квітень 2020); від 31.05.2020 №0000000272 (за травень 2020); від 30.06.2020 №0000000305 (за червень 2020);
- по комунальних послугам: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2020 №0000000047 (за січень 2020), від 29.02.2020 №0000000105 (за лютий 2020), від 31.03.2020 №0000000163 (за березень 2020), від 31.03.2020 №0000000172 (за березень 2020); від 30.04.2020 №0000000231 (за квітень 2020); від 30.05.2020 №0000000294 (за травень 2020);
Рахунки на оплату: від 03.01.2020 №0000000008 (за січень 2020), від 29.01.2020 №0000000035 (за січень 2020), від 20.01.2020 №0000000025 (за січень 2020), від 01.02.2020 №0000000047 (за лютий 2020), від 18.02.2020 №0000000071 (за лютий 2020), від 01.03.2020 №0000000092 (за лютий 2020), від 01.03.2020 №0000000094 (за березень 2020), від 03.03.2020 №0000000114 (за березень 2020), від 16.03.2020 №0000000124 (за березень 2020); від 01.04.2020 №0000000141 (за квітень 2020); від 01.04.2020 №0000000143 (за квітень 2020); від 20.04.2020 №0000000164 (за квітень 2020); від 20.05.2020 №0000000209 (за травень 2020); від 01.05.2020 №0000000183 (за травень 2020); від 01.05.2020 №0000000185 (за травень 2020); від 01.06.2020 №0000000228 (за червень 2020), 01.06.2020 №0000000217 (за червень 2020), які були частково сплачені відповідачем згідно платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору не здійснив оплати за оренду в період з березня по червень 2020 року у розмірі 43 000,00 грн, оплати за комунальні послуги в період з січня по травень 2020 року у розмірі 7 931,57 грн та відшкодування земельного податку за червень 2020 року у розмірі 1110,44 грн., що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у загальному розмірі 52 042,02 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Як встановлено судом, за Актом приймання-передавання майна від 01.09.2018 відповідачу було передано у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, був. Банкова, 2, а саме: приміщення №10, площею 21,5 кв.м.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що визначена у договорі орендна плата у розмірі 10750,00 грн, комунальні послуги до яких входить: електропостачання, водозабезпечення та каналізація; послуги з опалення нежилих приміщень, вивезення та утилізація сміття, прибирання приміщень загального користування, а також відшкодування податку на землю сплачуються відповідачем шляхом попередньої оплати щомісяця не пізніше 5-го числа поточного місяця.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з наданих позивачем рахунків на оплату орендних платежів за період з січня по червень 2020 року на загальну суму 64 500,00 грн та з платіжних доручень №1194 від 24.01.2020, №1255 від 20.02.2020, №1429 від 25.06.2020, №1455 від 17.07.2020 та №1462 від 21.07.2020, відповідачем було сплачено за вищевказаний період 43 000,00 грн в рахунок оплати за оренду приміщення.
При цьому, оплата оренди була здійснена в тому числі за спірний період, який зазначався позивачем, а саме: згідно платіжного доручення №1429 від 25.06.2019 відповідачем було сплачено 5 375,00 грн за квітень 2020 року, згідно платіжного доручення №1455 від 17.07.2020 на суму 5 375,00 грн за травень 2020 року та згідно платіжного доручення №1462 від 21.07.2020 на суму 10 750,00 грн за червень 2020 року.
Таким чином, заявлений позивачем до стягнення борг по орендній платі у розмірі 43 000,00 грн був частково сплачений відповідачем у загальному розмірі 21 500,00 грн. Інша частина заборгованості, зокрема, за березень 2020 року, за квітень-травень 2020 року (50%) у загальному розмірі 21 500,00 грн залишена відповідачем без оплати, з посиланням на відсутність у орендованому приміщенні з 16.01.2020 опалення, про що свідчить лист Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», та на положення п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Судом встановлено, що листом вих. №24 від 22.04.2020 відповідач звертався до позивача з вимогою зменшити розмір орендної плати за лютий-травень 2020 року на 50%, внаслідок відсутності з середини січня 2020 року опалення в орендованому приміщенні.
Відповідно до п. 2.8. договору сторони передбачили, що розмір орендної плати може бути змінений виключно за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, яка після підписання та скріплення печатками сторін стає його невід'ємною частиною.
Як встановлено судом, погодження позивача щодо зменшення розміру орендної плати за вищевказаними місяцями на 50% не надано, жодної додаткової угоди, яка передбачена п. 2.8. договору, сторони не укладали.
Частиною 6 ст. 762 ЦК України, на норми якої посилається відповідач в якості підстави для звільнення його від сплати орендної плати, передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Разом з тим, зазначеною нормою не визначається підставою звільнення від сплати орендних платежів неможливість використання приміщення за цільовим призначенням - офісне приміщення.
Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено наступне:
Установити що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19" від 11 березня 2020 року №211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Таким чином, зважаючи на наведену норму, у наймача з часу встановлення карантину виникло право на звернення до орендодавця з відповідною вимогою, що не передбачає автоматичного зменшення орендної плати.
Так, відповідач звертався до позивача з листом вих. №36 від 22.05.2020, у якому повідомив, що внаслідок запровадження протиепідемічних обмежень для недопущення розповсюдження коронавірусу, орендар не може повноцінно використовувати орендовані приміщення, оскільки працівники не мають можливості добратись до роботи, а відтак, просив зменшити розмір орендної плати на 50% за період з лютого по травень 2020 року.
У відповідь на вищевказаний лист позивач зазначив про відсутність пропозиції відповідача щодо врегулювання відносин за договором оренди шляхом укладення доповнень до договору та примірника додаткової угоди, яка б регулювала зменшення орендної ставки оренди.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт неможливості використання орендованого приміщення в повному обсязі, а також існування укладеної між сторонами додаткової угоди щодо зменшення орендної плати на час дії карантину.
Суд зазначає, що залишення або не використання орендованого приміщення не звільняє орендаря від сплати обумовленої договором орендної плати, у зв'язку з чим, відповідно до умов укладеного договору та ст. 525, 526, 629, 759 та 762 ЦК України, нарахування орендної плати за період з березня по травень 2020 року слід визнати обґрунтованим.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати орендних платежів за березень 2020 року у розмірі 10 750,00 грн та за квітень-травень 2020 року у загальному розмірі 10 750,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений, а матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем орендних платежів за вказаний період, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 21 500,00 грн.
Що стосується заборгованості відповідача щодо відшкодування комунальних послуг за січень-травень 2020 року у розмірі 7 931,57 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з п.2.4. договору орендар обов'язково сплачує наступні послуги, згідно показанням лічильника та виставлених орендодавцем рахунків:
- електропостачання (обов'язково встановити лічильник обліку використання електроенергії);
- водозабезпечення та каналізація;
- послуги з опалення нежилих приміщень;
- вивезення та утилізація сміття;
- прибирання приміщень загального користування.
Судом встановлено, що за спірний період позивачем виставлялись рахунки щодо відшкодування комунальних послуг, до яких окрім нарахувань відшкодувань за теплопостачання, яке було відсутнє в орендованому приміщені в період опалювального сезону 2020 року (лист КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" №3017/4/8678 від 06.08.2020), були також включені нарахування за уборку прилеглої території та абонентна плата за засоби зв'язку, що не передбачена п. 2.4. договору.
Крім того, судом встановлено, що 16 червня 2020 року згідно платіжних доручень №1415, №1416, №1417 та 1418 відповідачем було сплачено відшкодування за січень-березень 2020 року та травень 2020 року у загальному розмірі 2 855,37 грн, які не враховані позивачем при зверненні з позовом до суду.
Таким чином, врахувавши відсутність підстав для нарахування відповідачу відшкодування за теплопостачання, уборку прилеглої території та абонентну плата за засоби зв'язку, а також здійснені відповідачем оплати за спірний період, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність існування заборгованості щодо відшкодування комунальних послуг на суму 1 443,20 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Судом також прийнято до уваги, що заявлена до стягнення заборгованість в частині відшкодування податку на землю за червень 2020 року у розмірі 1110,44 грн була сплачена відповідачем у повному обсязі згідно платіжного доручення №1411 від 16.06.2020, копія якого міститься у матеріалах справи.
Отже, заборгованість відповідача щодо відшкодування податку на землю за червень 2020 року, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, була відсутня.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Національної спілки Письменників України.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в частині задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом враховано ту обставину, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за договором до моменту звернення позивача з позовом до суду, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення.
Що стосується судових витрат відповідача на правову допомогу у сумі 5 983,32 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав відповідача та надання професійної правничої допомоги в господарському між Адвокатським бюро «Олександра Курінського» та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" укладено договір про надання правової допомоги №7/2019 від 18.02.2019 та доручення про надання правової допомоги по справі №910/10808/20 від 29.07.2020.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження виконання відповідачем умов договору та понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, останнім надано до матеріалів справи Акт №9 надання послуг (виконаних робіт) від 18.08.2020, рахунок на оплату від 21.08.2020 та платіжне доручення №1497 від 22.09.2020.
Судом встановлено, що згідно Акту №9 надання послуг (виконаних робіт) від 18.08.2020, відповідачу були надані наступні послуги на загальну суму 5 983,32 грн:
- ознайомлення з пред'явленням позову та матеріалів, якими обґрунтовані позовні вимоги у розмірі 1 733,33 грн;
- правовий аналіз обставин справи, узгодження правової позиції у розмірі 1 066,66 грн;
- складення відзиву на позовну заяву у розмірі 2 933,33 грн;
- витрати, пов'язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами, послуги поштового зв'язку у розмірі 250,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а також зважаючи на співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на правову допомогу покладаються на позивача лише в частині, а саме у розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" (01601, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, ідентифікаційний код 39288133) на користь Національної спілки Письменників України (01024, м. Київ, вул. Банкова, 2, ідентифікаційний код 00016018) заборгованість по орендній платі у розмірі 21 500 (двадцять одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп., заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг у розмірі 1 443 (одна тисяч чотириста сорок три) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 926 (дев'ятсот двадцять шість) грн 69 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Національної спілки Письменників України (01024, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, ідентифікаційний код 00016018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" (01601, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, ідентифікаційний код 39288133) витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.10.2020
Суддя Л. Г. Пукшин