ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
01.10.2020Справа № 910/13096/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши
позовну заяву Фізичної особи-підприємця Караванової Клавдії Іванівни, м. Київ
до
1. ОСОБА_1 , м. Київ
2. Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича, м. Київ
3. Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича, м. Київ
4. Міністерства юстиції України, м. Київ
про скасування реєстраційних дій, внесення змін до реєстру, стягнення збитків у розмірі 189 000,00 грн та витребування майна із незаконного володіння,
Фізична особа-підприємець Каравановв Клавдія Іванівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1, Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича, Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича та Міністерства юстиції України про:
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання Фізичної особи-підприємця Караванової Клавдії Іванівни реєстраційними діями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №43919413 від 07.11.2018, №44023833 від 13.11.2018 та №31790660 від 30.05.2019 щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 331359280000) шляхом скасування судом цих реєстраційних дій як протиправних;
- зобов'язання Міністерства юстиції України за наслідком відновлення судом становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання Фізичної особи-підприємця Караванової Клавдії Іванівни реєстраційними діями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №43919413 від 07.11.2018, №44023833 від 13.11.2018 та №31790660 від 30.05.2019 щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 331359280000) внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- стягнення з ОСОБА_1, як незаконного володільця, з 30.05.2019, квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 331359280000, на користь Фізичної особи-підприємця Караванової Клавдії Іванівни збитків у розмірі 189 000,00 грн, завданих їй шляхом позбавлення можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати дохід від здачі в оренду власного нерухомого майна - квартири №268;
- витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Караванової Клавдії Іванівни все належне їй майно загальною вартість 147 255,00 грн, що має перебувати у квартирі АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 331359280000 та оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Карабань Я.А.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи №910/13096/20, за результатом якого позовну заяву ФОП Караванової Клавдії Іванівни передано на розгляд судді Бондарчук В.В.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:
- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем об'єднано кілька вимог, а саме: скасування реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов'язання Міністерства оборони України внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стягнення з ОСОБА_1 збитків в розмірі 189 000,00 грн, а також витребування у ОСОБА_1 майна з незаконного володіння.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6 ч. 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту шляхом скасування реєстраційних дій щодо прав та їх обтяжень на нерухоме майно, стягнення збитків, внаслідок протиправних реєстраційних дій та витребування майна із чужого незаконного володіння є предметом спору про відновлення майнового права позивача на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово зверталась увага на правову позицію, викладену, зокрема, в її постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 28.11.2018 у справі № 823/1508/16, від 16.01.2019 у справі №823/692/17 від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17, відповідно до якої спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб'єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Як стверджує позивач та вбачається з доданих до позову документів, державну реєстрацію права власності на частку квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .
Отже, стороною спірних правовідносин є фізична особа, яка не є підприємцем. Відтак, за суб'єктним складом цей спір не підлягає розгляду в господарському суді.
Згідно ч.1 ст. 19 ЦПКУкраїни суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.09.2020 у справі №920/28/20, а також наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №911/1431/18, де вказано, що зазначені позивачем у прохальній частині позовної заяви вимоги про скасування рішень реєстраторів про державну реєстрацію права власності на квартиру за фізичними особами підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки належним відповідачем у такому спорі має бути особа, право якої зареєстровано.
Крім того, в наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №911/1431/18, як і в постанові ВП ВС від 11.06.2019 у справі №917/375/18, у справах в яких було об'єднано позовні вимоги, які підлягали розгляду в порядку цивільного та господарського судочинства, вказано наступний правовий висновок.
Частиною 4 ст. 173 ГПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи в разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об'єднання позовних вимог, в разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз'єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 статті 174 ГПК України.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, що зумовлює повернення позовної заяви разом з додатками на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Керуючись ст. 173, ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст. 233, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Караванової Клавдії Іванівни ОСОБА_1, Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича, Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича та Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій, внесення змін до реєстру, стягнення 189 000,00 грн та витребування майна із незаконного володіння з доданими до неї документами повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення».
Суддя В.В. Бондарчук