ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2020Справа № 910/7916/20
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження
за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі:
1. Міністерства оборони України
2. Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй"
про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором підряду у розмірі 1 599 787,38 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 02.09.2020,
У червні 2020 року Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України (далі - Прокурор) звернувся із позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1, Міністерство) та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі - позивач 2, Управління) до Товариства з обмеженою відповідальністю " Капітал Інвест Строй" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором підряду у розмірі 1 599 787,38 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання по завершенню робіт за укладеним між останнім та позивачем-2 договором підряду від 21.06.2018 № 169/2018/168, що призвело до звернення прокурора до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 1 599 787,38 грн, з яких: 982 354,27 грн - пеня та 617 433,11 грн - штраф.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/7916/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2020 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.
За наслідками судового засідання 15.07.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 05.08.2020; сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій.
29.07.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання позивача 2 про проведення судового засідання, призначеного на 05.08.2020 в режимі відео конференції.
У підготовче засідання 05.08.2020 прибули прокурор, представники позивача 1 та відповідача.
Судом встановлено, що перед початком судового засідання до канцелярії суду прокурором було подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про розгляд справи без участі представників прокуратури, представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
За наслідками підготовчого засідання 05.08.2020 судом була постановлена ухвала, якою було продовжений строк підготовчого провадження до 16.09.2020 та відкладений розгляд справи на 02.09.2020.
Після закінчення судового засідання 05.08.2020 до суду надійшло клопотання Товариства про залишення позову без розгляду з підстав не доведення Прокурором наявності у нього повноважень на подання даного позову для представництва інтересів держави.
19.08.2020 до суду від Прокурора надійшли письмові заперечення на клопотання про залишення без розгляду.
25.08.2020 від Управління до суду надійшли заперечення проти клопотання Товариства про залишення без розгляду та письмові пояснення на виконання ухвали суду.
У призначеному судовому засіданні 02.09.2020 представник Товариства надав свої пояснення щодо поданого клопотання про залишення позову без розгляду та підтримав вказане клопотання.
У свою чергу представники прокуратури та позивачів проти заявленого клопотання заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення прокурора, позивачів та відповідача щодо заявленого позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення даного позову без розгляду, з огляду на наступне.
За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб'єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
За змістом частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
У Законі України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 наведеної норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись із позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором підряду № 169/2018/169 від 21.06.2018, наголосив, що у цьому разі потребують захисту майнові інтереси держави. При цьому прокурор зазначив, що органами, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, є Міністерство та Управління, які на його думку, захисту законних інтересів держави не здійснюють.
Суд критично оцінює такі доводи Прокуратура та зазначає наступне. Міноборони та Управління є належними органами, уповноваженими державою здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, про що також і сам прокурор зазначає у позовній заяві. При цьому і Міністерство, й Управління є самостійними юридичними особами та наділеними необхідним обсягом процесуальної дієздатності, здійснюють функцій щодо захисту майнових прав та інтересів
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірний договір підряду № 169/2018/169 від 21.06.2018 укладений Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням в особі начальника, тобто укладений юридичною особою в особі її керівника. А отже саме Управління, як сторона договору, зокрема, замовник має право пред'являти позови до Товариства, що випливають із даного правочину в тому числі й щодо стягнення штрафних санкцій за ним.
Беручи до уваги предмет позову (стягнення штрафних санкцій) та наявність у позивачів процесуальної дієздатності, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведення Прокурором наявності обставин, з якими законодавець передбачає можливість подання такого позову саме прокурором.
Саме по собі твердження Прокурора у позовній заяві, про те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Судом також взято до уваги пояснення управління, в яких вказано, що кошторисом Східного ТКЕУ на 2020 рік не передбачено видатків на сплату судового збору, а отже виключно неможливість сплати судового збору була перешкодою для самостійного звернення із даним позовом до суду.
З огляду на викладене, беручи до уваги предмет позову, наявність процесуальної дієздатності Міністерства та Управління, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у наведеному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Міноборони та Управління, а наявності правових підстав для представництва прокурор не підтвердив.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Враховуючи викладену норму та той факт, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор та те, що прокурор виконує субсидіарну роль, та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернень до суду, а в позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, тому суд дійшов висновку про залишення цього позову без розгляду.
За приписами частини 2 статті 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Оскільки матеріали справи не містять відповідного клопотання на день постановлення вказаної ухвали, судовий збір, сплачений за звернення до суду із цим позовом, не підлягає поверненню Прокуратурі цією ухвалою. Водночас, Прокуратура не позбавлена права звернутися із відповідним клопотанням до суду після постановлення вказаної ухвали.
Керуючись статтями 130, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором підряду у розмірі 1 599 787,38 грн- залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складений 25.09.2020.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ