номер провадження справи 33/59/20
30.09.2020 Справа № 908/1470/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1470/20
за позовом: Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 )
до відповідача: Ребенко Раїси Федорівни ( АДРЕСА_3 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В)
про стягнення суми
За участю представників учасників справи:
від позивача: Харцизова Т.В., довіреність № 667 від 07.06.2019
від відповідача: Лучко О.М., ордер серії АР № 1024798 від 29.09.2020
від третьої особи: не з'явився
11.06.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 09/06/20/4 від 09.06.2020) Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни до Фізичної особи-підприємця Ребенко Раїси Федорівни, третя особа на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна", про стягнення суми компенсації за договором експлуатації обладнання № UA_114_1516 від 01.01.2015 у розмірі 19960,10 грн., з яких: штрафні санкції у розмірі 9980,05 грн., відновна вартість обладнання - 9980,05 грн.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1470/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.06.2020 року, зробленого на запит суду, Ребенко Раїса Федорівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 04.01.2017 року припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що здійснено запис за номером 20930060006000045.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.06.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху; позивачу наданий строк - протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
Суд, відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України, 11.06.2020 звернувся з запитом до Ботіївської сільської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
30.06.2020 до суду від Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з ненаданням інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, суд повторно 28.07.2020 звернувся з відповідними запитами щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
03.08.2020 на електронну адресу суду від Ботіївської сільської ради надійшла відповідь на запит, відповідно до якої Ребенко Раїса Федорівна зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_4 .
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2020 р. суддею Мірошниченко М.В. прийнято до розгляду позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни до Ребенко Раїси Федорівни та відкрито провадження у справі № 908/1470/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/59/20. Судове засідання призначено на 02.09.2020. На підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" .
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 розгляд справи відкладений на 30.09.2020.
У судове засідання 30.09.2020 з'явилися представники сторін. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 30.09.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги мотивовані таким. 01.01.2015 Фізична особа - підприємець Коротенко Ірина Олексіївна, Фізична особа - підприємець Ребенко Раїса Федорівна та Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" уклали договір № UA_114_1516 про експлуатацію обладнання. 27. 10.2015 сторонами підписаний акт приймання - передачі обладнання, відповідно до якого відповідач прийняла обладнання: холодильну шафу Інтер 1200, Чернігівське, 2012 (3000035826/1) у кількості 1 штука на суму 9980,05 грн. 22.05.2020 позивач (дистриб'ютор) направив на адресу відповідача вимогу про повернення обладнання на підставі п. 4.1 договору. Позивач вважає, що небажання повернення обладнання, переданого для експлуатації відповідачем, вказує на неможливість вчинення таких дій, тобто втрату обладнання, переданого в експлуатацію.
У судовому засіданні 30.09.2020 представник позивача надав усні пояснення, зазначивши, що відповідач мав намір реалізувати передане за договором обладнання третім особам, розмістивши про це відповідну об'яву на торговій інтернет-площадці «олх».
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, підтримав письмове клопотання відповідача від 26.08.2020 про призначення експертизи, яке надійшло до суду 01.09.2020. Просив призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Запорізького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експертизи просив поставити питання: Чи виконано підпис на договорі експлуатації обладнання № UA_114_1516 від 11.01.2015 та акті № 2014528173148 від 27.10.2015 Ребенко Раїсою Федорівною, чи іншою особою? Мотивуючи клопотання відповідач зазначила, що не укладала договір експлуатації обладнання № UA_114_1516, не підписувала його та не підписувала акт прийому-передачі, не затверджувала своєю печаткою. Коротенко І.О. як особу вона не знає і ніколи не бачила. Вимоги до себе вважає безпідставними. Також зазначено, що діяльність як підприємець припинила ще в жовтні 2015 року. До кінця 2015 року і у 2016 році вона зовсім не працювала як підприємець. Ліцензія на торгівлю алкогольними напоями була дійсна до 28.10.2015, розпломбування РРО було здійснено 28.10.2015. Згідно ЄДРЮО 04.01.2017 вона фактично припинила свою підприємницьку діяльність.
Позивач проти клопотання заперечив. У письмовому запереченні, що надійшло до суду 29.09.2020, зазначив, що відповідач повинен був окрім клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи надати суду у строки, передбачені ч. 1 ст. 81 ГПК України, зразки вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків підпису, або в цей строк подати клопотання про витребування таких доказів, чого відповідачем не зроблено. Відповідачем не виконано вимоги ст. 102 ГПК України в частині надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, також відповідачем у клопотанні не зазначено графа, рядок документа у зв'язку з чим дана експертиза не може бути призначена судом, а клопотання відповідача є таким, що не підлягає задоволенню.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи з таких підстав.
Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Частиною 1 статті 100 ГПК України визначено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/3, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
При цьому відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/3, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Згідно п.п. 1.3, 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням такої експертизи. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов'язаний (зобов'язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
Відповідач у строки, встановлені ст. 80 ГПК України, не подав документів для проведення судової почеркознавчої експертизи, зокрема вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків свого почерку, клопотання про витребування доказів, зокрема оригіналів договору експлуатації обладнання № UA_114_1516 від 01.01.2015 та акту № 2014528173148 від 27.10.2015, не заявив. У матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії даних документів.
Суд враховує, що відповідач Ребенко Р.Ф., яка заперечує укладання та підписання вказаних договору та акту, у судове засідання вдруге не з'явилася, відтак у суду відсутня можливість відібрання експериментальних зразків почерку та (або) підпису Ребенко Р.Ф.
Суд також враховує таке. У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Дійсна справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, останнім днем строку розгляду справи є 05.10.2020, разом з тим, як зазначено вище, відповідач особисто двічі у судове засідання не з'явився, необхідні для проведення судової експертизи документи не надав.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Також у письмовому запереченні, що надійшло до суду 29.09.2020, позивач зазначив, що, на його думку, твердження відповідача про відсутність особистого знайомства з ФОП Коротенко І.О. не має значення, адже обмін документами може провадитися сторонами договору через уповноважених представників, а не особисто. Крім того, окрім договору про експлуатацію обладнання, між позивачем та відповідачем також був укладений договір поставки від 06.03.2014, тож твердження відповідача, що вона не знає хто така ФОП Коротенко І.О. є неправдивим та має на меті ввести суд в оману. Припинення діяльності у жовтні 2015 жодним чином не заважило відповідачу прийняти в експлуатацію обладнання від позивача, адже договір сторонами був підписаний під час провадження господарської діяльності відповідачем - 01.01.2015, а акт підписаний 27.10.2015, у той час коли у відповідача був у наявності опломбований РРО та наявна діюча ліцензія на роздрібну торгівлю алкоголем. Про намір припинити діяльність відповідач позивача не повідомив. Всі документи, що містять печатку відповідача, датовані листопадом 2015 - лютим 2016, тобто вже після підписання договорів з позивачем, суду відповідачем не надано доказів існування в неї печатки на час укладання договорів з позивачем.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.09.2020 усно заявив, що відповідач направляв позивачу письмове повідомлення щодо припинення своєї підприємницької діяльності, але надати відповідні докази не може, оскільки повідомлення направлялося звичайним листом.
Представник третьої особи у судові засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Письмове пояснення щодо позову від третьої особи до суду не надійшло. Ухвали суду отримані представником третьої особи 11.08.2020 та 10.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Суд визнав можливість розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.01.2015 Фізична особа - підприємець Коротенко Ірина Олексіївна (далі - дистриб'ютор, позивач) та Фізична особа - підприємець Ребенко Раїса Федорівна (далі - торгова точка), за погодженням і з дозволу Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" (найменування змінено на Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна") (далі - компанія), уклали договір № UA_114_1516 про експлуатацію обладнання, відповідно до п. 1.1 якого, з метою підвищення обсягів продажу товару (торгові марки якого вказані в додатку до цього договору) дистриб'ютор зобов'язується за згодою компанії передавати торговій точці обладнання, а торгова точка зобов'язується експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання дистриб'ютору або компанії в тому ж стані, в якому торгова точка отримувала таке обладнання з урахуванням його нормального зносу.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.06.2020 року, зробленого на запит суду, Ребенко Раїса Федорівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 04.01.2017 року припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що здійснено запис за номером 20930060006000045.
Станом на дату укладення договору № UA_114_1516 від 01.01.2015 Ребенко Раїса Федорівна здійснювала підприємницьку діяльність, 26.08.2004 було внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Ребенко Р.Ф.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 викладений правовий висновок, згідно якого, з огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Пунктами 2.1 - 2.3 договору № UA_114_1516 від 01.01.2015 передбачено, що обладнання для розливу пива з КЕГ передається дистриб'ютором торговій точці в комплекті за актами приймання-передачі. Склад кожного окремого комплекту обладнання, найменування обладнання та інші його характеристики (модель, серійний номер (за наявності) обладнання, вартість та кількість обладнання, що передається) узгоджується шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання-передачі обладнання попередньо погоджуються компанією шляхом їх підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою компанії, і лише після цього підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. За відсутності описаного вище погодження компанії дистриб'ютор не має права передавати торговій точці зазначене у відповідному акті обладнання, а торгова точка не має права приймати таке обладнання від дистриб'ютора. В разі необхідності дистриб'ютор передає торговій точці наявні у дистриб'ютора копії технічної документації, необхідної для експлуатації обладнання. Холодильне обладнання передається дистриб'ютором торговій точці за актами приймання-передачі з вказівкою у них найменування, переліку, моделі, серійного номеру (за наявності), року виробництва обладнання, відновної вартості та кількості обладнання. Акти приймання-передачі обладнання торговій точці мають бути попередньо погоджені компанією у порядку, описаному у п. 2.1 цього договору. Торгово-рекламне обладнання передається дистриб'ютором торговій точці за актами приймання-передачі з вказівкою у них переліку, найменувань, моделі обладнання, відновної вартості та кількості обладнання. Акти приймання-передачі обладнання торговій точці мають бути попередньо погоджені компанією у порядку, описаному у п. 2.1 цього договору.
Передача дистриб'ютором обладнання торговій точці не зумовлює передачі права власності на нього. Власником обладнання залишається компанія (п. 3.2).
Відповідно до п. 3.4 договору в разі пошкодження чи втрати обладнання або при виникненні загрози пошкодження чи втрати обладнання, торгова точка зобов'язана негайно припинити експлуатацію обладнання, протягом 2-х календарних днів з дня виникнення таких обставин письмово повідомити дистриб'ютора про такі обставини, а також вжити всіх заходів щодо запобігання нанесенню шкоди обладнанню чи йог втрати.
За пошкодження та/або втрату обладнання торгова точка несе відповідальність як перед дистриб'ютором, так і перед компанією (п. 3.5).
За умовами п. 3.11 торгова точка зобов'язана експлуатувати обладнання лише в тому місці, яке погоджене відповідним актом приймання-передачі обладнання.
Відповідно до п. 4.1 договору дистриб'ютор має право в будь-який момент часу висунути торговій точці письмову вимогу про повернення обладнання дистриб'ютору. Така вимога є обов'язковою для виконання торговою точкою за умови, що вона містить погодження компанії у вигляді підпису уповноваженого представника компанії, скріпленого печаткою компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу у вказаній у ній строк та зобов'язана повернути обладнання дистриб'ютору, який прибуває до торгової точки для отримання обладнання. В такому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб'ютору оформлюється актом приймання-передачі, який має бути до його підписання торговою точкою і дистриб'ютором попередньо погодженим компанією шляхом його підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою компанії. За відсутності описаного вище погодження компанії торгова точка не має права повертати дистриб'ютору зазначене у відповідному акті обладнання. У випадку порушення умови про описане вище погодження компанії, дистриб'ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) обладнання, повернутого торговою точкою дистриб'ютору з порушенням цієї умови.
Згідно п. 4.2 компанія має право в будь-який момент часу висунути торговій точці вимогу про повернення обладнання безпосередньо компанії. Така вимога є обов'язковою для виконання торговою точкою за умови, що вона містить підпис уповноваженого представника компанії, скріплений печаткою компанії. З моменту отримання такої вимоги торгова точка несе відповідальність щодо пошкодження та/або втрату (викрадення, пожежі, повені, тощо) обладнання перед компанією та не має права повертати обладнання дистриб'ютору, а зобов'язана повернути його компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу компанії у вказаний у цій вимозі строк та повернути обладнання компанії, яка прибуває до торгової точки для отримання обладнання. В такому випадку повернення обладнання торговою точкою компанії оформлюється актом приймання-передачі, який має бути підписаний торговою точкою і компанією і скріплений їх печатками. Компанія зобов'язана надати дистриб'ютору копію такого акту приймання-передачі та не має права вимагати від дистриб'ютора повернення обладнання, зазначеного в такому акті. Дистриб'ютор не має права перешкоджати такому способу повернення обладнання компанії. У випадку порушення торговою точкою встановленої цим пунктом умови про заборону повернення обладнання дистриб'ютору торгова точка повинна сплатити компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) обладнання, повернутого торговою точкою дистриб'ютору.
Торгова точка несе ризик випадкового знищення та/або випадкового пошкодження (псування) обладнання з моменту отримання обладнання від дистриб'ютора і до моменту його повернення компанії або дистриб'ютору (п. 4.3).
В разі повної втрати обладнання внаслідок викрадення, пожежі, повені, торгова точка зобов'язується надати дистриб'ютору та/або компанії видане уповноваженими органами державної влади (зокрема, органами МВС, МНС) документальне підтвердження його втрати. В цьому випадку торгова точка не звільняється від відповідальності, передбаченої цим договором, крім випадків, коли компанія прийме рішення про звільнення торгової точки від такої відповідальності.
Згідно п. 4.5 обладнання, яке передане торговій точці, торгова точка зобов'язана повернути дистриб'ютору (а у випадках, передбачених цим договором - компанії) в стані, в якому воно було отримано з урахуванням його нормального зносу, протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги про таке повернення. Вимога може бути подана письмово або засобами факсимільного зв'язку. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб'ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб'ютором та торговою точкою, який в обов'язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою компанії.
Відповідно до п. 4.6 у випадку закінчення строку дії цього договору, припинення строку його дії, його розірвання, торгова точка повинна повернути дистриб'ютору обладнання протягом 3 календарних днів з дня закінчення строку дії цього договору, припинення строку його дії, його розірвання. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб'ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб'ютором та торговою точкою, який в обов'язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою компанії.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку втрати обладнання, торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватися повернення втраченого обладнання (компанії або дистриб'ютору), вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі обладнання.
Строк дії договору - протягом 1 року з моменту підписання його всіма сторонами та погодження компанією. Якщо за 30 днів до дня закінчення строку дії договору жодна із сторін не надішле іншій стороні (або компанія не надішле обом сторонам) письмове повідомлення із підтвердженням закінчення строку дії договору у визначений договором день, цей договір вважається продовженим до кінця календарного року, наступного за роком, на який припадає день закінчення строку дії цього договору. Це правило про автоматичне продовження строку дії цього договору поширюється на всі наступні випадки закінчення строку його дії (п. 9.1).
Сторонами до договору підписані (укладені) додатки №№ 1, 2, якими визначено найменування товару та затверджені загальні вимоги щодо експлуатації холодильного обладнання, обладнання для розливу.
Договір та додатки №№ 1, 2 на кожній сторінці скріплені підписами сторін, круглою печаткою позивача, а також прямокутним штампом компанії.
27.10.2015 між позивачем, ФОП Ребенко Р.Ф., за погодженням із ПАТ «Сан Інбев Україна» за вказаним вище договором підписаний акт № 2014528173148 прийому - передачі обладнання, відповідно до якого дистриб'ютор (позивач) передав, а торгова точка (відповідач) прийняв для експлуатації наступне обладнання: Інтер 1200, Чернігівське, 2012 (3000035826/1), заводський номер НОМЕР_2 , кількість - 1 шт., місце розташування - АДРЕСА_5, вартість (відновна вартість) 9980,05 грн., технічний стан задовільний.
22.05.2020 позивач (дистриб'ютор) направив на юридичну та фактичну адресу відповідача письмову вимогу про повернення обладнання вих. № 21/05/20/16 від 21.05.2020, яка має наступний зміст: "Між ФОП Коротенко І.О. (Дистриб'ютор) і ФОП Ребенко Р.Ф. (Торгова точка) за згодою та дозволом ПАТ "САН ІНБЕВ Україна" або ПРАТ "АБІНБЕВ ЕФЕС Україна" (яке є правонаступником ПАТ "САН ІНБЕВ Україна") (Компанія) було укладено договір № UA _114_1516 про експлуатацію обладнання від 01.01.2015 (надалі - договір). П. 4.1 цього договору передбачено, що Дистриб'ютор має право в будь-який момент часу висунути Торговій точці письмову вимогу про повернення Обладнання Дистриб'ютору. Така вимога є обов'язковою для виконання Торговою точкою за умови, що вона містить погодження Компанії у вигляді підпису уповноваженого представника Компанії, скріпленого печаткою Компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу у вказаний у ній строк та зобов'язана повернути Обладнання Дистриб'ютору, який прибуває до Торгової точки для отримання Обладнання. В такому випадку повернення Обладнання Торговою точкою Дистриб'ютору оформлюється актом приймання-передачі, який має бути до моменту його підписання Торговою точкою і Дистриб'ютором попередньо погодженим Компанією шляхом його підписання уповноваженою особою Компанії та скріплення печаткою Компанії. Дистриб'ютор вимагає від Торгової точки відповідно до цього договору повернути "26" травня 2020 наступне обладнання: 1) відповідно до акту прийому-передачі обладнання № 2014528173148 від 27.10.2015: Інтер 1200, Чернігівське, 2012 (3000035826/1), заводський номер О12016". Для отримання від Торгової точки вказаного вище обладнання Дистриб'ютор у зазначену вище дату прибуде до Торгової точки та за вказаною вище адресою розташування Обладнання".
На вимозі міститься підпис та кругла печатка ФОП Коротенко І.О., відмітка про погодження і надання дозволу від Третьої особи (Компанії) та підпис уповноваженої особи третьої особи і прямокутний штамп Компанії (третьої особи).
Направлення вимоги підтверджується фіскальними чеками від 22.05.2020 №№ 6900209391662, 6900209391654, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач вимоги отримала 27.05.2020, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
Доказів передання обладнання відповідачем позивачу у строк, встановлений у вимозі (26.05.2020), матеріали дійсної справи не містять.
Позивач подав копію акту від 25.09.2020, складений представником третьої особи (компанії) та позивача, відповідно до тексту якого 25.09.2020 вказані вище представники компанії і дистриб'ютора прибули до торгової точки гр. Ребенко Р.Ф. за адресою: АДРЕСА_5 для отримання від гр. Ребенко Р.Ф. наступного обладнання: холодильник Інтер 1200, Чернігівське, 2012 (3000035826/1), заводський номер НОМЕР_2 . Зазначено, що торгова точка не повернула обладнання у зв'язку з тим, що дане обладнання у торговій точці відсутнє. А також по даній адресі підприємницька діяльність гр. Ребенко Р.Ф. не проводиться.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, вислухавши сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Згідно ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на умови укладеного між сторонами договору № UA_114_1516 про експлуатацію обладнання від 01.01.2015 суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання для експлуатації обладнання: Інтер 1200, Чернігівське, 2012 (3000035826/1), заводський номер НОМЕР_2 , у кількості 1 шт., вартістю (відновною вартістю) 9980,05 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за погодженням з компанією (третьою особою у справі) відповідно до вимог п. 4.1 договору висунув відповідачу письмову вимогу про повернення обладнання, яка отримана відповідачем.
Відповідач належних та достатніх доказів повернення спірного обладнання позивачу або третій особі суду не надав.
Посилання відповідача на розпломбування реєстратора розрахункових операцій, не здійснення (тимчасове припинення) підприємницької діяльності, дійсність ліцензії на торгівлю алкогольними напоями до 28.10.2015 не спростовує висновків суду щодо укладення відповідачем договору № UA_114_1516 та отримання спірного обладнання.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9980,05 грн. відновної вартості обладнання підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку втрати обладнання, торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватися повернення втраченого обладнання (компанії або дистриб'ютору) вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом приймання-передачі обладнання.
Представник відповідача подав у судовому засіданні 30.09.2020 письмову заяву про застосування строку позовної давності до штрафних санкцій у сумі 9980,05 грн.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами ст. 257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.09.2020 усно заявив, що позовна давність спливла через рік після укладення договору, оскільки позивач мав проводити інвентаризацію обладнання щодо стану переданого обладнання кожного календарного року.
Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2020 зазначив, що про порушення свого права дізнався після надсилання відповідачу вимоги про повернення обладнання - у травні 2020, відтак строк позовної давності за вимогою про стягнення штрафу не сплинув.
Згідно з п. 3.1 договору дистриб'ютор та компанія мають право здійснювати необмежений контроль за умови утримання та експлуатації обладнання торговою точкою шляхом безпосередньої перевірки місць знаходження/експлуатації обладнання та порядку його експлуатації, шляхом проведення інвентаризації, шляхом направлення торговій точці відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів, підтверджуючих поточний стан обладнання, його наявність та умови його утримання, переміщення та експлуатації. Торгова точка зобов'язана негайно забезпечити компанії та/або дистриб'ютору умови для безперешкодного доступу до місць перебування обладнання і, за першою вимогою компанії та/або дистриб'ютора, надати для ознайомлення всі наявні документи і інформацію відносно умов утримання обладнання і його експлуатації.
Таким чином, договором не визначений конкретний строк (кожного календарного року) для здійснення контролю за умовами утримання та експлуатації обладнання торговою точкою.
При цьому, відповідно до п. 4.1 договору дистриб'ютор має право в будь-який момент часу висунути торговій точці письмову вимогу про повернення обладнання дистриб'ютору. Торгова точка повинна виконати таку вимогу у вказаній у ній строк та зобов'язана повернути обладнання дистриб'ютору.
Як встановлено судом, вимога на підставі п. 4.1 договору була направлена відповідачу 22.05.2020 та отримана останнім 27.05.2020.
Відтак, про порушення свого права позивач дізнався у травні 2020. Таким чином, спеціальний строк позовної давності, встановлений в один рік, не сплинув.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 9980,05 грн. штрафу підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом повністю.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2102,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Ребенко Раїси Федорівни ( АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 9980 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 05 коп. відновної вартості обладнання, 9980 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 05 коп. штрафу, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 01 жовтня 2020.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко