вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2020 р. Справа№ 910/6179/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Остапенка О.М.
Доманської М.Л.
за участю секретаря судового засідання Михайлюченко О.Г.
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» (далі - ТОВ «РМ-Інвест») та ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.10.2019
у справі №910/6179/17 (суддя Яковенко А.В.)
за позовом Заступника прокурора Київської міської прокуратури (попередня назва - Прокуратура міста Києва) в інтересах держави в особі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - позивач)
до 1) ТОВ «РМ-Інвест»
2) ОСОБА_1
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна
в межах справи №910/6179/17
за заявою ТОВ «РМ-Інвест» (ідентифікаційний код 24930146)
про банкрутство
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 24.09.2020
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "РМ-Інвест" за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкротства).
Постановою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017, серед іншого, визнано ТОВ "РМ-Інвест" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута Ковезу Андрія Івановича.
В межах справи про банкрутство ТОВ "РМ-Інвест" до Господарського суду міста Києва звернувся прокурор в інтересах держави в особі позивача із заявою до ТОВ "РМ-Інвест" та гр. ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 заяву прокурора задоволено повністю та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.2016, укладений між ТОВ "РМ-Інвест" та ОСОБА_1 ; зобов'язано ОСОБА_1 повернути в ліквідаційну масу ТОВ "РМ-Інвест" нежилий будинок загальною площею 843,30 кв.м.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , який просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 скасувати та позов прокурора залишити без розгляду.
Ключовим аргументом скарги є:
- відсутність у позивача процесуальної правоздатності - прокурор не входить до кола суб'єктів, яким надано право оспорювати правочин боржника.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.11.2019 апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі № 910/6179/17 передана на розгляд складу колегії суддів: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.
Також не погодившись з прийнятим судовим рішенням, до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ "РМ-Інвест", яке просить оскаржувану ухвалу скасувати та в задоволенні позовної заяви прокурора відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що:
- спірний договір фактично не порушував майнових прав кредиторів;
- позивачем не доведено, що майно відчужено за заниженою ціною;
- судом безпідставно прийнято в якості доказу висновок експерта від 26.03.2018 № 30/03-2018.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Інвест" у справі № 910/6179/17 передана на розгляд складу колегії суддів: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та від 28.11.2019 у складі колегії суддів: головуючий - Верховець А.А., судді Доманська М.Л., Пантелієнко В.О. відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами.
В подальшому склад колегії неодноразово змінювався.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2020 для розгляду справи №910/6179/17 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді - Кравчук Г.А., Грек Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Кравчук Г.А., Грек Б.М. прийнято апеляційні скарги до провадження та призначено справу до розгляду.
Прокурор подав відзив на зазначені скарги, ключовими аргументами якого є:
- прокурор є належним позивачем у справі, оскільки представляє майнові інтереси кредиторів - суб'єктів владних повноважень;
- майно банкрута було відчужено за ціною нижчою від ринкової в 23 рази;
- укладення спірного договору зашкодило інтересам кредиторів банкрута.
30.01.2020 ТОВ «РМ-Інвест» подало додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначало, що:
- відсутній причинно-наслідковий зв'язок між укладенням боржником спірного правочину та подальшою шкодою інтересів кредиторів.
03.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «РМ-Інвест» надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 призначено судово-економічну експертизу у справі № 910/6179/17. Проведення судово-економічної експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (03170, м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4). На вирішення експертів поставлено наступні запитання: 1. Чи призвело укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.16 із ОСОБА_1 до погіршення фінансового стану ТОВ «РМ-Інвест» та неможливості задоволення поточних кредиторських вимог? 2. Станом на момент здійснення дослідження чи достатнім є майно ТОВ «РМ-Інвест» для задоволення кредиторських вимог Офісу великих платників податків ДФС та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві? 3. Чи можна стверджувати, з огляду на дослідженні бухгалтерські документи, про наявність причинно-наслідкового зв'язку між фактом укладення купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.16 із ОСОБА_1 та неможливістю задовольнити кредиторські вимоги заявлені у межах справи про банкрутство?
03.08.2020 від Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 10.07.2020 № СЕ-19-20/8095-ЕК.
Від прокуратури міста Києва надійшли пояснення з урахуванням висновків, викладених в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та стосовно висновку експерта.
Ключовими аргументами пояснень є:
- прокуратура у даній справі подала позов в інтересах держави в особі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які є кредиторами боржника, оскільки зазначені ограни незважаючи на те, що майно ТОВ «РМ-Інвест» було відчужено на користь заінтересованої особи за заниженою ціною та у підозрілий період, самостійно заходи по поверненню майна боржника в ліквідаційну масу не вжили;
- заступник прокурора міста Києва в силу прямої вказівки ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» мав право на подання позову, з метою здійснення представницьких повноважень, передбачених ст. 23 зазначеного закону;
- щодо експертного висновку прокурор зазначив, що експерт, досліджуючи надані йому матеріали, аналіз здійснив поверхнево, без врахування всіх фактичних обставин;
- прокурор зазначав, що шляхом банкрутства ТОВ «РМ-Інвест» у судовому порядку та продажу його майна на користь заінтересованих осіб, здійснюється умисне виведення активів товариства.
Від ліквідатора також надійшли додаткові пояснення.
Ключовим аргументом яких є:
- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не є кредиторами ТОВ «РМ-Інвест», а отже вони не є суб'єктом звернення із даним позовом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/6179/17 з 02.09.2020, розгляд апеляційних скарг призначено на 02.09.2020.
Розпорядженнями керівника апарату від 31.08.2020 у зв'язку з перебуванням суддів Грека Б.М. та Кравчука Г.А. у відпустках призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з витягів з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 справа № 910/6179/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.
02.09.2020 в судовому засіданні суддею Пантелієнко В.О. заявлено самовідвід від розгляду справи, який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі судді у розгляді даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. про самовідвід у справі №910/6179/17 задоволено. Матеріали справи №910/6179/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 справу № 910/6179/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Розпорядженнями керівника апарату від 21.09.2020 у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 для розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.10.2019 у справі №910/6179/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Остапенко О.М., Доманська М.Л. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
В судовому засіданні 24.09.2020 колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянула клопотання ТОВ «РМ-Інвест» про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, оскільки у даній справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави. Обґрунтовуючи своє клопотання, заявник посилався на позицію Великої палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - постанова від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.
По виходу з нарадчої кімнати колегія суддів ухвалила відхилити клопотання про залишення заяви без розгляду, оскільки клопотання за своєю суттю являється вимогою апеляційної скарги ОСОБА_1 , та має розглядатися під час слухання справи по суті, а не як окреме клопотання.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «РМ-Інвест» підлягає задоволенню повністю, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - частково.
Звертаючись у межах справи про банкрутство з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійним, позивач просив визнати договір недійсним з моменту його укладення з підстав, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України. Одночасно позивач посилався на приписи ст. 20 Закону про банкрутство (а.с. 10-11 Т 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Разом з тим, ст. 20 Закону про банкрутство передбачає визнання недійсними правочини, які відповідають вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчиненні протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинені на шкоду боржнику або його кредиторам. Про що вказував Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17.
Із вищенаведеного випливає, що якщо правочин, укладений боржником з контрагентом протягом одного року до порушення справи про банкрутство у «підозрілий період» або після порушення справи про банкрутство, вчинено із порушенням загальних вимог ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК, то із заявою про визнання такого правочину недійсним розпоряднику майна або кредитору необхідно звертатися на загальних підставах, визначених ст. 15-236 ЦК у порядку позовного провадження.
Законні правочини (договори), що були укладені боржником щодо майна боржника відповідно до загальних вимог, визначених у Цивільному та Господарському кодексах України, додержання яких є необхідним для чинності правочину (договору) (ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 179 ГК України), вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути визнання недійсними на підставі ст. 20 Закону про банкрутство.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор не вказав, чому оспорюваний правочин не відповідає вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України, проте судом було досліджено та встановлено, що спірний договір купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.2016, укладений між ТОВ «РМ-Інвест» та ОСОБА_1 відповідає вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, які діяли саме на момент учинення правочину (а.с. 40-43 Т 1).
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що такої підстави для визнання правочину недійсним, як укладення договору з заінтересованою особою, законодавство, яке діяло на момент вчинення правочину не містило, така умова не була передбачена ані Господарським та Цивільним кодексами України, ані Законом про банкрутство.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (див. постанову Пленуму ВСУ від 6.11.2009 N 9).
З приводу посилання позивача на те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним в порядку ст. 20 Закону про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Предметом позову у даній справі є нежилий будинок загальною площею 843,30 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , який 08.09.2016 за договором купівлі-продажу було відчужено ТОВ "РМ-Інвест" на користь ОСОБА_1 .
Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказував лише одну підставу для визнання договору недійсним, передбачену ст. 20 Закону про банкрутство, а саме, що боржник здійснив відчуження нежилого будинку за ціною нижчою від ринкової, внаслідок чого майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів зазначає, що диспозиція абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, передбачає три обов'язкові умови для визнання договору недійсним:
- майно було продано за ціною нижчою/вищою від ринкової;
- в результаті укладення саме цього договору майна у боржника стало не вистачати для задоволення вимог кредиторів, тобто боржник став неоплатний;
- наявність причинного зв'язку між двома першими умовами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до оціночно-будівельної експертизи від 26.03.2018 №30/03-2018 (а.с. 28-64 Т1) спірне нежитлове приміщення було продане за ціною нижче ринкової, що, на думку суду першої інстанції, призвело до того, що майна у боржника стало не вистачати для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим останній через 6 місяців звернувся до суду з заявою про визнання банкрутом.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок суду першої інстанції, про те, що саме укладення спірного договору за ціною нижчою від ринкової, призвело до неоплатності боржника, ґрунтувався на документах наданих прокуратурою (висновку про вартість об'єкта оцінки станом на 10.02.2017, 29.03.2017 тощо), які носять вірогідний характер. Тому в силу положень ст. ст. 76, 79 ГПК України такі докази не можуть вважатися належними.
За таких обставин, колегія суддів вказує, що визнати договір недійсним в порядку ст. 20 Закону про банкрутство можна лише на підставі належних доказів, які підтверджують безпосередній взаємозв'язок між укладенням договору та настанням неоплатності боржника.
Оскільки для остаточного з'ясування чи призвело укладення спірного договору до неоплатності боржника та чи є зв'язок між продажем майна та неможливістю погасити кредиторську заборгованість, потрібно мати спеціальні знання в області бухгалтерії та економіки, судом було призначено судово-економічну експертизу у справі.
На вирішення експертів було поставлено наступні запитання:
1. Чи призвело укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.16 із ОСОБА_1 до погіршення фінансового стану ТОВ «РМ-Інвест» та неможливості задоволення поточних кредиторських вимог?
2. Станом на момент здійснення дослідження чи достатнім є майно ТОВ «РМ-Інвест» для задоволення кредиторських вимог Офісу великих платників податків ДФС та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві?
3. Чи можна стверджувати, з огляду на досліджені бухгалтерські документи, про наявність причинно-наслідкового зв'язку між фактом укладення купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.16 із ОСОБА_1 та неможливістю задовольнити кредиторські вимоги заявлені у межах справи про банкрутство?
Проведення судово-економічної експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
03.08.2020 від Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 10.07.2020 № СЕ-19-20/8095-ЕК (а.с. 105-117 Т 3).
Висновок експерта від 10.07.2020 № СЕ-19-20/8095-ЕК складений кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу» є належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.
Експертом проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «РМ-Інвест» та досліджені такі документи: платіжні доручення та банківські виписки по рахункам ТОВ «РМ-Інвест», оборотно-сальдові відомості по рахунку 286, 361, звіт про фінансовий стан боржника на 31.12.2016, кредиторські вимоги Офісу великих платників податків ДФС та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України станом на момент винесення ухвали (04.03.2020), копії платіжних доручень ТОВ «РМ-Інвест» за 2020 рік (а.с. 110, 118 Т3), договір купівлі-продажу від 08.09.2016 (а.с. 40-43 Т1), акт приймання-передачі нежитлового будинку за договором купівлі-продажу від 08.09.2016 (а.с. 44, 45 Т1) та інше.
Вивчивши вказані вище документи, експерт прийшов до висновку, що виконання умов договору не призвело до погіршення фінансового стану ТОВ «РМ-Інвест» й неможливості задоволення поточних кредиторських вимог та станом на момент здійснення дослідження у ТОВ «РМ-Інвест» достатньо майна (грошових коштів) для задоволення кредиторських вимог Офісу великих платників податків ДПС та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві.
Експерт зазначив у висновку, що встановлення причинно-наслідкового зв'язку не відноситься до завдань судової економічної експертизи та виходить за межі спеціальних знань судового експерта-економіста.
Колегія суддів погоджується з експертом, що встановлення причинно-наслідкового зв'язку відноситься до компетенції суду.
При дослідженні причинно-наслідкового зв'язку апеляційний суд вказує на встановленні експертом факти, а саме, з рахунку боржника на погашення вимог кредиторів в лютому-березні 2020 було перераховано 1 505 478, 96 грн (а.с. 125-134 Т3). Також експертом звернено увагу, що станом на 10.06.2020 на поточному рахунку ТОВ «РМ-Інвест» рахуються грошові кошти у сумі 13 071 618, 58 грн (а.с. 135 Т3), які є фінансовим активом підприємства. Наведене беззаперечно свідчить про те, що боржник через чотири роки після укладення спірного договору має можливість здійснювати суттєві розрахунки з кредиторами, після чого на його поточному рахунку залишається значна сума.
Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що саме продаж спірного майна за заниженню ціною спричинив неоплатність боржника та призвів до його неплатоспроможності, ґрунтується на припущеннях та носить вірогідний характер та не підтверджується бухгалтерськими документами боржника.
Тому висновок суду першої інстанції про те, що для визнання договору недійсним достатньо тільки самого факту продажу майна за ціною нижче від ринкової, протирічить диспозиції абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство. Як вже зазначалося вище, зазначена норма передбачає наявність взаємозв'язку між ціною, за якою продано майно, та тим що боржник став неоплатним.
За таких обставин апеляційний суд, дослідивши всі докази у справі та врахувавши висновок експерта, саме в області економічних досліджень, прийшов до висновку, що укладення саме спірного договору не призвело боржника до його неоплатності та неможливості розрахуватися з кредиторами.
А отже, у суду немає підстав для визнання договору недійсним в порядку абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство.
Посилання прокурора в додаткових поясненнях, що експерт здійснив аналіз поверхнево, без врахування всіх фактичних обставин, не підтверджені ніякими доказами. Позивачем не зазначено, які саме фактичні обставини не були враховані експертом або які норми права ним було порушено під час проведення експертизи.
Апеляційний суд погоджується з аргументами апеляційних скарг про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Проте, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у позивача процесуальної правоздатності, оскільки прокурор звернувся до суду за захистом інтересів уповноважених державою органів, які визнанні судом кредиторами, так як останні самостійно не вжили заходи цивільно-правового характеру для визнання спірного договору недійсним.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «РМ-Інвест» підлягає задоволенню повністю, апеляційна скарга ОСОБА_1 - частково, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
У зв'язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку, що позов не підлягає задоволенню, процесуальним наслідком відповідно до ст. 145 ГПК України є скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2019 у справі №910/6179/17.
Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, ст. 275, ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.10.2019 у справі №910/6179/17 задовольнити повністю.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.10.2019 у справі №910/6179/17 задовольнити частково.
3. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.10.2019 у справі №910/6179/17 скасувати, прийняти нове рішення.
4. Відмовити у задоволенні позовної заяви Заступника прокурора Київської міської прокуратури (попередня назва - Прокуратура міста Києва) в інтересах держави в особі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна в межах справи № 910/6179/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» .
5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2019 у справі №910/6179/17.
6. Справу №910/6179/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді О.М. Остапенко
М.Л. Доманська
повний текст складено 30.09.2020