28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 759/11370/19
провадження №22-ц/824/6723/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівМузичко С.Г., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасників справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
представник Міністерство юстиції України Фартушина В.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Півторака Тараса Олеговича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року /суддя Бабич Н.Д./
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора комунальне підприємство «Світоч» Алієва Гусєйна Азіза Огли, треті особи: Міністерство юстиції України, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання незаконними дій, скасування записів державного реєстратора та поновлення становища, що існувало до порушення, -
Позивач звернувся з вимогами про визнання дій відповідачів протиправними, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за АТ «Альфа-Банк» права приватної власності на квартиру та поновлення права позивача на зазначене нерухоме майно.
Позивач вважає, що державним реєстратором та банком порушено вимоги ст. ст. 10, 18, 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та приписи ст. 17 ЗУ "Про охорону дитинства", ст. 177 Сімейного кодексу України.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено. Вирішено визнати незаконними дії Державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Гусєйна Азіза Огли при проведенні 23.04.2019 р. державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1700426580000, а саме реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , від 23.04.2019 р. 19:06:22, номер запису права власності №31319281, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1700426580000.
Поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1700426580000, за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2010р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Войнаровською І.А. за реєстровим номером №2542./ т. 2 а.с. 87-100/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ «Альфа-Банк» - Півторак Т.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень» наведено перелік підстав за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено. Водночас, відмова в державній реєстрації прав з цих підстав не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 ЗУ «Про іпотеку», а тому підстав для відмови у реєстраційних діях у реєстратора не було. Також вказував і на те, що зупинення вчинення реєстраційних дій законом пов'язано із наявністю рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, надаючи права особі самостійно подати відповідну заяву реєстратору до отримання рішення суду (та обов'язково в подальшому його надати). Така заборона в жодному випадку не може накладатися на підставі волевиявлення заявника, без наявності відповідного рішення суду. Будь-якого рішення суду про заборону вчинення дій ОСОБА_1 державному реєстратору не надавав, а отже фактично зловживав правам та вводив державного реєстратора в оману. Крім того, зазначав, що положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», застосуванню не підлягають, оскільки звернення стягнення на квартиру позивача, як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, а згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» в позасудовому порядку. Така правова позиція висловлена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду по справі № 464/8589/15-ц від 09.12.2019 р. Наголошував також на помилковості висновків суду першої інстанції щодо того, що чинним законодавством передбачені випадки необхідності отримання згоди органів опіки та піклування на здійснення правочинів щодо житлової нерухомості, право власності або користування якою мають неповнолітні діти. Оскільки оскаржуване позивачем рішення Державного реєстратора не є правочином, а є актом індивідуальної дій суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин - висновки суду першої інстанції не базуються на приписах чинного законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям рішення про задоволення позову, з інших підстав, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 25.01.2008 між позивачем та ЗАТ «Альфа-Банк», який у подальшому реорганізовано в Акціонерне товариство «Альфа-Банк», був укладений кредитний договір №800002967 на суму 110 000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14% та датою остаточного повернення - 25.01.2028 року (а.с.21-29 том №1). Кредит наданий на споживчі потреби: для часткової оплати вартості двокімнатної квартири (50% вартості), що будувалася в АДРЕСА_1 .
13.05.2010 року після набуття права власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 85, 40 кв.м. та житловою площею 41, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2010 року, посвідченого Войнарскою І.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2542 та зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 13.05.2010 року під №3934763 (а.с.34-35 том №1), в забезпечення виконання умов договору між позивачем та АТ «Альфа-Банк» 13.05.2010 року був укладений іпотечний договір №800002967-И2, реєстраційний номер №2547, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., відповідно до якого в іпотеку банку було передано зазначену квартиру, що належала позивачу (а.с.30-33 том №1).
Відповідно до п. 6.2 та п. 6.3 Іпотечного договору, АТ «Альфа-Банк» - Іпотекодержатель може звернути стягнення на Предмет іпотеки, у тому числі згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (позасудове стягнення) на підставі застереження, зокрема шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання. За умовами цього пункту Іпотечного договору, у цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору, у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана Іпотекодержателем згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 6.2 Договору іпотеки.
23.04.2019 о 19:18:42 год. державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієвим Гусєйном Азіз Огли прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46618576 від 23.04.2019, на підставі якого державним реєстратором внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №31319281 про реєстрацію права приватноі власності за АТ «Альфа-Банк» на двокімнатну квартиру (а.с.56-58 том №1). Вказане підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №165101743 від 26.04.2019 року та не сторонами не заперечується.
Як зазначається в Інформаційній довідці, реєстрація права приватної власності на АТ «Альфа-Банк», відбулася на підставі наступних документів: докази направлення повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 16.09.2018, видавник: ПАТ "Укрпошта"; Кредитний договір, серія та номер: 800002967, виданий 25.01.2008, видавник: ПАТ "Альфа-Банк"; Іпотечний договір, серія та номер: 800002967-И2, виданий 13.05.2010, видавник: ПАТ "Альфа-Банк"; Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 77789-102-б/б, виданий 05.09.2018, видавник: АТ "Альфа-Банк".
Задовольняючи вимоги позову, судом першої інстанції зроблено висновок про незаконність дій державного реєстратора, з огляду на таке.
Згідно ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк», як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.
Тлумачення статті 38 ЗУ «Про іпотеку» свідчить, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі), який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.
Така правова позиція висловлена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду по справі № 464/8589/15-ц від 09.12.2019 р.
Схожий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), у якій зазначено: «продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 цього Закону та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду».
За таких обставин положення ЗУ від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі).
Окрім цього, судом першої інстанції також наголошено на незаконності вчинення реєстраційних дій порушення права малолітньої дитини - дочки позивача (а.с. 66, 67 том №1), оскільки в силу приписів статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 177 Сімейного кодексу України правочини щодо майнових прав малолітньої дитини потребують дозволу органу опіки та піклування.
З таким обґрунтування незаконності реєстрації колегія суддів також не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, наданої позивачем, ОСОБА_3 2009 р.н., зареєстрована у спірній квартирі з 16.10.2018 р., тобто через вісім років після укладення договору іпотеки. На момент укладення договору іпотеки вона там зареєстрована не була, на що суд першої інстанції уваги не звернув, що має важливе значення для справи.
Окрім того, реєстрація права власності, у відповідності до іпотечного договору, без попередньої згоди органу опіки та піклування не є безумовним підтвердженням існування підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинено батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої подано позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових права дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо житлового приміщення.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що ОСОБА_3 не мала і не має права власності на іпотечну квартиру. Вона набула права користування житлом, як члени сім'ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства».
При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», статтю 177 СК України, необхідно у кожному конкретному випадку: перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про право дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору, з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.
Передбачені статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямовані на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що на момент укладення іпотечного договору, який містить застереження про перехід права власності, неповнолітніх дітей у спірній квартирі зареєстровано не було, водночас, реєстрація права власності у позасудовому порядку не є правочином, а є наслідком укладеного договору та порушення зобов'язання - актом індивідуальної дій суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність дозволу органу опіки та піклування на проведення реєстраційної дії з реєстрації права власності на нерухоме майно вказує на протиправність вчинення реєстраційних дій та порушення прав малолітньої дитини, не відповідає нормам матеріального права.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції на правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів вказує на те, що позов підлягає задоволенню лише з підстав, визначених нормами ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка визначає, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
Встановивши, що 18.04.2019 р. о 13:17:04 позивачем подано заяву до центру надання адміністративних послуг Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про заборону вчинення реєстраційних дій відносно нерухомого майна - двокімнатної квартири, що підтверджується карткою прийому заяви №164072269 (а.с.64 том №1) та документами з реєстраційної справи №1700426580000, (а.с.199-229 том №1), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про вчинення реєстраційних дій у період дії їх заборони - з 18.04.2019 року по 01.05.2019 року.
У разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов'язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об'єкта нерухомого майна.
Вищенаведені вимоги законодавства, що регулює відносини у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно, дають підстави стверджувати, що відповідач - державний реєстратор, встановивши, під час розгляду заяви АТ «Альфа-Банк», наявність заяви позивача - власника на той час об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна, зобов'язаний був в порядку дотримання черговості розгляду заяв невідкладно, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, зупинити державну реєстрацію , яку проводив за заявою банку.
Як наслідок, відповідачем - державним реєстратором, при вчиненні 23.04.2019 р. державної реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» на об'єкт нерухомого майна, з реєстраційним номером №1700426580000, а саме: при реєстрації права приватної власності на двокімнатну квартиру, порушені вимоги ст.ст. 10, 18, 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакціях цих законодавчих актів, які діяли на час вчинення реєстратором реєстраційної дії.
Доводи апеляційної скарги, щодо того, що відмова в державній реєстрації прав з цих підстав не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 ЗУ «Про іпотеку», колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на те, що апелянт помилково ототожнює відмову у реєстрації і зупинення реєстраційних дій, з подальшим їх поновлення та прийняттям остаточного рішення.
Доводи апеляційної скарги, про те, що будь-якого рішення суду про заборону вчинення дій ОСОБА_1 державному реєстратору не надавав, а отже фактично зловживав правам та вводив державного реєстратора в оману щодо заявлення про зупинення реєстраційних дій, колегією суддів також не приймаються до уваги, з огляду на власне трактуванням апелянтом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
Тобто законодавець, слово сполучником «або» виділяє дві окремі підстави зупинення реєстраційних дій, жодним чином не ототожнюючи заяву власника з наявністю, на момент подачі заяви, рішення суду.
За змістом вказаної статті, державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує п'ятнадцяти календарних днів, не подано судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Окрім того, не обмежує законодавець і кількість таких звернень власника.
Відповідно до витягу, сформованого державним реєстратором, у реєстрі наявна заява власника від 18.04.2019 р. про заборону вчинення реєстраційних дій, /т. 1 а.с. 227/ всупереч дії вказаної 10-ти денної заборони, 23.04.2019 р. державним реєстратором вчинено реєстраційні дії.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладену позицію колегії суддів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, позов підлягає задоволенню, з наведених у постанові мотивів.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Півторака Тараса Олеговича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора комунальне підприємство «Світоч» Алієва Гусєйна Азіза Огли, треті особи: Міністерство юстиції України, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання незаконними дій, скасування записів державного реєстратора та поновлення становища, що існувало до порушення, - задовольнити, з підстав викладених у постанові.
Визнати дії Державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Гусєйна Азіза Огли при проведенні 23.04.2019 р. державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1700426580000, а саме реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , від 23.04.2019 р. 19:06:22, номер запису права власності №31319281, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1700426580000.
Поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1700426580000, за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2010р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Войнаровською І.А. за реєстровим номером №2542.
Стягнути з Державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Гусєйна Азіза Огли на користь ОСОБА_1 1344,70 грн. судових витрат.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 1344,70 грн. судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: