Ухвала
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 592/16538/18
провадження № 61-13712ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анна Вікторівна, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання заповіту недійсним,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А. В., про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання заповіту недійсним.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і жінки, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період часу з 2006 року до жовтня 2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період часу з 2006 року до жовтня 2017 року скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної позовної вимоги.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
11 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у оскаржуваних рішеннях фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального права та норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник обґрунтував поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень введенням карантинних обмежень з 12 березня 2020 року.
Проте касаційна скарга направлена 11 вересня 2020 року, тобто зі значним пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження.
Заявник посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року.
Цим Законом України внесено зміни до ЦПК України, відповідно до яких процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Продовження процесуальних строків є можливим лише тоді, коли заявник обґрунтовано доведе неможливість вчинення процесуальної дії саме у зв'язку з карантинними заходами. При цьому такі посилання мають бути не абстрактними, а ґрунтуватися на конкретних, чітко вказаних обставинах.
В той же час в даному випадку заявник узагальнено посилається на карантинні обмеження, без чіткого обґрунтування, якими саме діями чи обставинами було обумовлено пропуск строку.
У зв'язку з наведеним Верховний Суд позбавлений можливості визнати причини пропуску строку поважними та поновити його. Тому клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає задоволенню, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для зазначення підстав для поновлення такого строку.
Практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Окрім цього, подана касаційна скарга не відповідає вимогам закону ще й з інших підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
За подання касаційної скарги справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Враховуючи заявлені позовні вимоги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 409 грн 60 коп.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 29 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк