Ухвала
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 127/5022/17
провадження № 61-13268ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, треті особи: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганна Вікторівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна, скасування запису та зобов'язання вчинити певні дії,
В березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом та просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б. М. № 24004284 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис № 10968192 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»); скасувати запис № 13289872 від 12 лютого 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 28281317 від 17 лютого 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г. В.; витребувати від ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 32,9 кв. м; зобов'язати реєстраційну службу Вінницького міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б. М. № 24004284 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис № 10968192 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект»; скасовано запис № 13289872 від 12 лютого 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 28281317 від 17 лютого 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г. В.; витребувано від ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 32,9 кв. м. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі частини першої статті 388 ЦК України позивач має право витребувати квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 у добросовісного набувача - ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ТОВ «Кей-Колект» безпідставно та незаконно набуло право власності на зазначену квартиру й не мало права її відчужувати, спірна квартира вибула із володіння позивача не з його волі.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову щодо зобов'язання Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради здійснити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачем, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги є передчасними й проведення державної реєстрації на спірну квартиру за позивачем здійснюється на підставі відповідної заяви заявника за наслідками набрання законної сили рішенням суду.
04 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 07 вересня 2020 року, в якій заявник просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року й справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає, як на її думку, аналогічні правові позиції, що зазначені у постановах Верховного Суду України у провадженнях № 6-107цс12, 6-2407цс15, 6-2776цс16, 6-3104цс16, 6-3975ск16, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян