справа №761/39557/17 головуючий у суді І інстанції: Мальцев Д.О.
провадження №22-ц/824/13200/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
про повернення апеляційної скарги
30 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Сушко Л.П., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачапро закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
Не погодившись із вказаною ухвалою адвокат Швачко Олексій Вікторович, який діє в інтересах ОСОБА_1 31 серпня 2020 року подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом, і підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне.
Статтею 353 ЦПК України встановлено перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Адвокатом Швачко Олексієм Вікторовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до пункту четвертого частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження, не може бути прийнята апеляційним судом, і підлягає поверненню особі, яка її подала.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Керуючись статтею 357 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко