апеляційне провадження №22-ц/824/8867/2020
справа №369/9498/17
24 вересня 2020 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
встановив:
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 1 300 000 грн. боргу.
Вимоги обґрунтовує тим, що 04 січня 2017 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 позику в сумі 1 300 000 грн., які останній зобов'язався повернути 30 червня 2017 року. На підтвердження отримання коштів також складено розписку.
Зобов'язання у встановлений строк не було виконано та ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом.
Заочним на рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено, вирішено:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 1 300 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 8000 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі посилається на те, що участі у справі не приймала, проте ухваленим рішенням вирішено питання про її права та інтереси.
Вказує, що з 09 червня 1979 року і по теперішній час перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в період якого набуто нерухоме майно - три квартири. Зазначає, що квартири придбані за кошти, які переважно належали їй.
Приблизно в 2015 році відносини в сім'ї почали погіршуватися, з кінця 2016 року ОСОБА_3 став проживати з іншою жінкою.
В квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, а в лютому 2020 року з позовом про поділ майна подружжя.
Під час розгляду справи про поділ майна їй стало відомо, що у зв'язку із виконанням рішення суду у справі про стягнення боргу було реалізовано спільне сумісне майно подружжя - три квартири.
Зазначає, що оскільки з кінця 2016 року не проживає з відповідачем однією сім'єю, то отримані ОСОБА_3 у борг кошти не могли призначатися для потреб сім'ї і використані ним в особистих цілях.
При цьому звертає увагу, що в дійсності грошових зобов'язань між сторонами у цій справі не виникало, підстави позову створені штучно з метою відчуження майна подружжя.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримала.
Представник позивача ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось про права та інтереси скаржника, а питання про передачу майна в рахунок погашення заборгованості вирішено не судом, а іншим органом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як убачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановивши наявність між сторонами боргових зобов'язань, які боржником не виконані, дійшов висновку про задоволення вимог.
З матеріалів справи убачається, що 09 червня 1979 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу.
15 квітня 2019 року Солом'янським районним судом міста Києва відкрито провадження у справі №760/9801/19 про розірвання шлюбу між сторонами.
Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17 лютого 2017 року №80639206 за ОСОБА_3 значилось зареєстрованим наступне нерухоме майно:
- АДРЕСА_1 ;
- АДРЕСА_2 ;
- АДРЕСА_3 .
04 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено безпроцентний договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 позику в сумі 1 300 000 грн., які останній зобов'язався повернути 30 червня 2017 року. На підтвердження отримання коштів також складено розписку від 04 січня 2017 року, відповідно до якої кошти отримані на "власні споживчі потреби".
На виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року позивачу 30 березня 2018 року видано виконавчий лист.
Відповідно до даних протоколів проведення електронних торгів від 29 жовтня, 12 липня та 04 вересня 2018 року зазначені квартири були реалізовані.
Згідно статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 352 ЦПК України, повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв, як вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, слід урахувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права. що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги та досліджених матеріалів справи зазначає про таке.
Підставою цього позову є боргові зобов'язання, що виникли у зв'язку із наданням коштів на особисті споживчі цілі. При розгляді справи судом першої інстанції установлено наявність зобов'язання, що випливає із договору позики, за яким борг не повернуто, отже позивач має право на його повернення в судовому порядку та стягнення суми боргу з відповідача.
Інших обставин, окрім правової природи укладеного між сторонами договору та факту його виконання (невиконання), судом першої інстанції не установлювалось, висновків про права та обов'язки скаржника у встановлених правовідносинах рішення суду не містить, відсутні такі висновки і в резолютивній частині судового рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що оскаржуваним питання рішенням про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки скаржника не вирішувалось.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно із частиною 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Якщо особа, яка вважає себе власником чи співвласником майна, вказує, що таке майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, то за наявності спору таке питання потребує судового розгляду з огляду на положення СК України.
Якщо особа, яка вважає, що під час виконання рішення без її згоди відбулось відчуження майна, у якому вона має право спільної сумісної власності, то захист вказаних прав також вимагає відповідного звернення до суду.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що в процесі виконання рішення суду про стягнення боргу відбулось стягнення майна боржника, частка у якому належить скаржнику, не спростовують наявність у відповідача у цій справі особистих боргових зобов'язань та не вказують на те, що рішенням у справі вирішено питання про права та інтереси особи, яка звертається із апеляційною скаргою. Окрім як прийняття рішення щодо виконання грошового зобов'язання у примусовому порядку, інших питань, зокрема, про майнові права подружжя, судом не вирішувалось.
Відповідно до пункту 3 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 362, 367, 374, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 29 вересня 2020 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова