03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 752/10745/16-ц Головуючий у 1 інстанції - Шевченко Т.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3784/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є.
10.09.2020 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду
цивільних справ :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.
При секретарі - Гаврюшенко К.О.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного
суду в порядку спрощеного позовного провадження
Цивільну справу за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 р.
в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 3-особа: ОСОБА_3
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з'явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 р. скасовано ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 27.06.2017 р. про залишення без змін рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 р., а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 11 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11266415000 з додатковими угодами № 1 від 11 грудня 2007 року та №1 від 23 лютого 2009 р., відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 119 250,00 дол.США, з терміном повернення до 11 грудня 2017 р. (а.с.17, 26,27).
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 11 грудня 2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки № 88923, за умовами якого відповідачі передали в іпотеку позивачу нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 41,7 кв. м, та належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 лютого 2001 року державною адміністрацією Московського району м. Києва, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 листопада 2006 року 17-Київською державною нотаріальною конторою (а.с. 32,44,46).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року частково задоволено позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; а саме : стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість в сумі 132 386,50 дол.США, що за курсом валют НБУ становило 1047 562 грн., в задоволенні позову до ОСОБА_2 - відмовлено (а.с.36-38).
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 20 березня 2013 року вказане рішення скасовано у відмовленій частині, і повністю задоволено позов АТ «УкрСиббанк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість, що існувала станом на 17 червня 2010 р., в сумі 132 386,50 дол.США (а.с. 36, 39). Однак, рішення судів не виконано, заборгованість не сплачена.
Станом на 01 липня 2016 р. заборгованість за кредитним договором складає 256 555,86 дол.США та 2 326 382,72 грн., з яких: 107 325,00 дол.США - заборгованість за кредитом, 149 230,86 дол.США - заборгованість за процентами, 803 955,41 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, що нарахована з 02 липня 2015 р. до 01 липня 2016 р.; 1522 427,31 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, що нарахована з 02 липня 2015 р. до 01 липня 2016 року.
11.07.2016 р. позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Згідно ст.7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Згідно ч.1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Так, скасовуючи попередні судові рішення, Верховний Суд, зокрема, зазначав що з висновками суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, погодитися не можна, оскільки, суд встановив, що розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наданим позивачем розрахунком, у якому зазначено розмір виданого кредиту, суми сплачених позичальником платежів на виконання кредитного зобов'язання, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, періоди і суми виникнення заборгованості;
що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором та факт порушення відповідачами взятих на себе зобов'язань, дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення позову внаслідок відсутності визначеної незалежним оцінювачем ціни предмету іпотеки, оскільки банк просив встановити початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, оскільки судовим рішенням допускається можливість зміни вартості, в тому числі у бік її збільшення, а іпотекодавець наділений правом заявити клопотання про визначення вартості зазначеного майна під час примусового виконання рішення суду.
Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (№ 14-11 цс18).
Тому, з огляду на викладене Верховний Суд вважав обґрунтованими доводи заявника про необґрунтованість відмови судами першої та апеляційної інстанцій в позові внаслідок незазначення позивачем ціни предмета іпотеки.
Крім того, Верховний Суд також зазначав, що при наступному розгляді даної справи суду належить взяти увагу вимоги ст.ст.39, 43 Закону України «Про іпотеку».
Також, Верховний Суд також зауважив, що під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги стягнуту раніше заборгованість за попереднім рішенням суду, та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, згідно з яким після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язовими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 21.03.2012 р. було частково задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме : було стягнуто з Кролевця на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту № 11266415000 від 11.12.2007 р. в сумі 3687,65 дол. США, що за курсом валют НБУ станом на 17.06.2010 р. становить 29180,01 грн.; №11266415001 від 23.02.2009 р. в сумі 128698,85 грн., що за курсом НБУ станом на 17.06.2010 р. становить 1 018 381,15 грн., а всього 132 386,50 дол.США, що за курсом валют НБУ станом на 17.06.2010 р. становило 1 047 562,15 грн. та судові витрати по сплаті судового збору - 1700 грн., ІТЗ -120 грн., а всього 1820 грн.; в задоволенні позову до ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням сторони подали апеляцій ні скарги.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 20.03.2013 р. рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 21.03.2012 р. в справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було скасовано в частині відмови в задоволенні позову банку до ОСОБА_2 , і вказана сума боргу була стягнута солідарно із обох відповідачів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.09.2013 р. рішення Апеляційного суду м.Києва від 20.03.2013 р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 29.01.2014 р. апеляційні скарги ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 були відхилені, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 21.03.2012 р. залишено без змін.
Так, постановлюючи рішення про часткове задоволення позову і стягнення суми заборгованості з ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що порука ОСОБА_2 була припинена.
Постановлюючи рішення Апеляційний суд м.Києва від 29.01.2014 р. дійшов висновку, з яким погодився і суд вищої інстанції, що суд першої інстанції правильно вважав, що порука ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором була припинена на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки, кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання, зміненого ним відповідно до умов кредитного договору, не пред'явив вимогу до поручителя. При цьому, колегією суддів відхилено доводи апелянта ПАТ «УкрСиббанк» про те, що дія договору поруки не припинилася, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_3 вимоги банку від 23.07.2009 р.
Вказані рішення залишені без змін ухвалою ВССУ від 10.04.2014 р.
Крім того, рішенням Шевченківського районного суду від 22.01.2014 р. було задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», 3-особа : ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою. Визнано поруку ОСОБА_2 за договором поруки №164582 від 11.12.2007 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 припиненою з 31.03.2008 р.
Вказане рішення на даний час є чинним.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені.
Так, заперечуючи проти позову відповідачі, зокрема, посилалися на те, що позивачем було направлено вимогу від 23.07.2009 р. на адресу ОСОБА_3 про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором, яку, як зазначає відповідач, він не отримав. Проте, банк скористався правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України і змінив строк виконання основного зобов'язання, а з позовом звернувся лише у липні 2016 р., пропустивши таким чином строк позовної давності.
Також зазначали, що згідно виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м.Києва №2-1420/12 від 28.05.2013 р. було відкрито виконавче провадження Голосіївським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві згідно постанови від 24.01.2017 р. №53272814 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу - 1047562,15 грн.; тобто, що вже є судове рішення, за яким провадиться виконання і стягуються кошти на користь банку, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу буде подвійним стягненням.
До того ж, зазначали, що передана в іпотеку квартира є власністю майнових поручителів, придбана до отримання кредиту ОСОБА_3 , що вказаний кредит був отриманий для придбання земельної ділянки, що 20.07.2017 р. в погашення боргу через СЕТАМ відбулась реалізація земельної ділянки за ціною 720500,00 грн., придбаної за кредитні кошти та третій рік відбувається примусове стягнення коштів з ОСОБА_3 .
За таких обставин, судова колегія судова колегія вважає, що доводи сторони відповідачів є слушними.
Тому, з урахуванням всіх обставин справи, а також вказівок суду касаційної інстанції, судова колегія дійшла висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
Оскільки, суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього позову підстав відсутності визначеної незалежним оцінювачем ціни предмету іпотеки, то судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову із зазначених вище (тобто з інших) підстав.
Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ПАТ «УкрСиббанк» - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 р. - скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 3-особа : ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити з інших підстав.
Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 30.09.2020 р.
Головуючий :
Судді :