Справа № 240/578/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.
29 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року ( рішення ухвалене суддею Гуріним Д.М. 21 квітня 2020 року в м.Житомир в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області від 26 грудня 2019 року №6-5400/14-19-СГ про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського фермерського господарства площею 2,000 га за межами населених пунктів (Квітневої сільської ради) Коростишівської міської ради, Коростишівського району, Житомирської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського фермерського господарства площею 2,000 га за межами населених пунктів (Квітневої сільської ради) Коростишівської міської ради, Коростишівського району, Житомирської області.
В обґрунтування позову зазначила, що нею у 2017 році було отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Квітневої сільської ради, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства. Після розробки проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність, позивач звернулась до відповідача із заявою про його затвердження, однак отримала відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка обґрунтована відсутністю рішення органу місцевого самоврядування про погодження відведення земельної ділянки у власність. Вважає таке рішення відповідача протиправним, та таким, що порушує її право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що під час розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області має враховувати позицію відповідної сільської (селищної) ради. Так, Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області рішенням від 15 жовтня 2019 року №846 висловила свою позицію щодо передачі позивачу у власність запитуваної земельної ділянки, а саме: відмовила у затвердженні технічної документації із землеустрою. Відповідач на обґрунтування законності своїх дій посилається на розпорядження КМУ від 31 січня 2018 року №60-р, яким зобов'язано відповідача забезпечити здійснення передачі земельних ділянок у власність за умови погодження з об'єднаною територіальною громадою. Просить рішення суду першої інстанції залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, що у лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Квітневої сільської ради, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с.14).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1083/14-17-СГ від 14 лютого 2017 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Квітневої сільської ради, орієнтовним розміром 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
У відповідності до наказу відповідача від 24 лютого 2017 року №6-1083/14-17-СГ та відповідно до заяви ОСОБА_1 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Квітневої сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області (а.с.15-16).
За результатами розгляду, вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі висновку Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 червня 2017 року №4645/82-17, проект землеустрою погоджено (а.с.17).
Відділом у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вказану земельну ділянку зареєстровано, присвоєно їй кадастровий номер 1822583000:12:000:0451 та внесено реєстраційний запис до Державного земельного кадастру.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за межами населених пунктів (Квітневої сільської ради) Коростишівської міської ради, Коростишівського району Житомирської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26 грудня 2019 року №6-5400/14-19-СГ ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за межами населених пунктів (Квітневої сільської ради) Коростишівської міської ради, Коростишівського району Житомирської області з підстав відсутності рішення органу місцевого самоврядування про погодження щодо затвердження головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.19).
Вважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26 грудня 2019 року №6-5400/14-19-СГ про відмову у затвердженні проекту землеустрою протиправним та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Пункт «б» ч.1 ст.81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 3 вищезазначеного Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року №333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Слід зазначити, що у відповідності ч. 1, 2 та 3 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Приписами ч. 1 та 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В силу ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За змістом ч. 6 та 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України.
Процедура погодження проекту землеустрою передбачає перевірку цього проекту на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та прямо встановлює обов'язок компетентного органу здійснити одночасну перевірку дотримання всіх указаних вимог розробником проекту, і саме на цій стадії відповідний орган має повноваження відмовити в погодженні проекту землеустрою з наданням часу його розробнику на усунення визначеного вичерпного переліку недоліків проекту.
Таким чином, у разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі №816/1920/17.
За частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Такими суб'єктами відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України та наказу Мінагрополітики від 29 вересня 2016 року №333 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру" є головні управління Держгеокадастру, а також відповідно до частини першої статті 12 ЗК України міські, селищні, сільські ради, що представляють об'єднані територіальні громади.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що розроблений на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою належним чином погоджено висновком Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області області від 22 червня 2017 року №4645/82-17 (а.с.17).
Разом з тим, наявність неоспореного рішення органу місцевого самоврядування про відмову ОСОБА_1 у погодженні затвердження проекту землеустрою (рішення Коростишіської міської ради від 15.10.2019 року №846) унеможливлює прийняття відповідачем у справі розпорядчого документу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського фермерського господарства площею 2,000 га за межами населених пунктів (Квітневої сільської ради) Коростишівської міської ради, Коростишівського району, Житомирської області.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для її задоволення.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 29 вересня 2020 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.