Справа № 560/2021/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
29 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
в квітні 2020 року Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що через велику кількість відрахованих курсантів та зменшенням строку позовної давності з 3- річного строку до 1 місяця і зміни підсудності позивач був не в змозі підготувати матеріали та подати до суду таку велику кількість позовів.
Крім того, з липня 2019 року по грудень (включно) 2019 року на підставі запитів ДКСУ на виконання рішень судів було здійснено арешти рахунків позивача та безспірно стягнуто кошти по КЕКВ 2800/10 (за кодом економічної класифікації видатків щодо сплати судового збору).
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Харківський національний університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба 10.04.2020 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення коштів.
Також, разом із позовом позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду в якій вказував, що контракт про проходження військової служби з ОСОБА_1 достроково розірваний 08.06.2018, а тому у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат, а у позивача право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку.
При цьому, позивач з позовом до суду звернувся лише 10.04.2020, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.04.2020 відмовлено Харківському національному університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба у визнанні поважними причин пропуску строку звернення до суду, позовну заяву позивача залишено без руху, та повідомлено про необхідність усунути недоліки у позовній заяві.
Підставою для залишення позовної заяви без руху був пропуск позивачем строку звернення до суду. Так, суд першої інстанції встановив, що з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду вп'яте. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 06.05.2019 року у справі №674/2192/18, яка набрала законної сили 22.05.2019, суд закрив провадження у справі за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Вперше до Хмельницького окружного адміністративного суду позивач звернувся 16.08.2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України. 20.11.2019 року суд залишив без руху позовну заяву Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та запропонував обґрунтувати підстави та надати докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду у період з 26.06.2019 року по 16.08.2019 року (день звернення до суду). Оскільки у визначений судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, доказів, що підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду у період з 26.06.2019 року по 16.08.2019 року не надав, суд ухвалою від 10 грудня 2019 року залишив позов без розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року продовжено Харківському національному університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба строк на усунення недоліків позовної заяви - на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Так, в ухвалі зазначено, що відповідачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що на даний час велика кількість відрахованих курсантів, а також тим, що кошти, які витрачаються на навчання курсантів є бюджетними.
Однак, судом першої інстанції зазначено, що із поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду не вбачаються поважні причини для поновлення строку звернення до суду, оскільки ті причини, які наведені позивачем, не є об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення позивача або такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року позовну заяву повернуто позивачу, в якій вказано, що станом на 07.08.2020 року позивач не усунув недоліки позовної заяви.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 КАС України.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (ч. 2).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3).
Положеннями частини 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно з ч. ч. 1, 3 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Разом з тим, положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону. Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви, чітко визначені у ст.160 КАС України.
Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
При цьому, позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло та у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України.
Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Таким чином, якщо позивач не дотримав якоїсь із вимог до позовної заяви і відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суд залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки.
Стаття 160 КАС України стандартизує структуру позовної заяви - містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Крім того, суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення ст.160,161 КАС України, формально підходити до цих норм, у зв'язку з чим позовні заяви безпідставно залишати без руху та повертати.
За змістом ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, повернення позовної заяви є видом юридичної відповідальності особи за порушення строків на звернення з позовною заявою.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. ст. 121 КАС України).
При цьому, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відтак, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вже зазначалось вище, контракт про проходження військової служби з ОСОБА_1 достроково розірваний 08.06.2018.
Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом лише 10.04.2020, тобто з пропуском строку звернення до суду.
При цьому, твердження позивача про те, що раніше дана категорія справ розглядалася за правилами цивільного судочинства не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, адже позивачем не надано доказів того, що він звертався до загального суду з позовом до відповідача про відшкодування витрат.
Таким чином, позивачем не доведено наявності об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення чи обставин, які були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а тому, у даному випадку, відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску такого строку.
Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Зокрема позивач у позові, а також апеляційній скарзі, зазначав про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від попередньо викладених висновків) та від 13.03.2019 у справі № 723/18/17, натомість з позовом до суду звернувся лише 10.04.2020.
При цьому підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду надано не було.
Разом з тим, посилання позивача на відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору (не достатнє фінансування, арешт рахунків та безспірне списання коштів на виконання рішення судів), не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Відтак, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Апеляційний суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 в справі № 140/721/19, від 30.09.2019 в справі № 340/685/19, від 24.12.2019 в справі № 824/284/19-а, від 29.04.2020 в справі №560/1942/19, від 18.06.2020 в справі № 140/2024/19 від 01.07.2020 в справі № 400/1758/19.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява №8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" №11681/85 визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Водночас, як свідчать матеріали справи, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не дав оцінки заяві про поновлення строку звернення до суду, яка була надіслана на виконання ухвали від 22.05.2020. Натомість, судова колегія зазначає, що у вказаній заяві підстави для поновлення строку звернення до суду є аналогічними доводам, які були зазначені в заяві про поновлення строку, яка була подана разом з позовною заявою та яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку в ухвалі від 13.04.2020 та визнав ці підстави неповажними.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 29 вересня 2020 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.