01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Руденко А.В.
суддя-доповідач: Епель О.В.
29 вересня 2020 року Справа № 580/975/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі
за позовом сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО»
до Управління Держпраці у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування припису,
Історія справи.
Сільськогосподарське приватне підприємство «РВД-АГРО» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач) про:
- визнання нечинним акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 05.02.2020 № ЧК66/1448/АВ;
- визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від 14.02.2020 №ЧК66/1448/АВ/П.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання нечинним акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 05.02.2020 № ЧК66/1448/АВ було відмовлено.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року адміністративний позов в іншій частині позовних вимог задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний позивачем припис не містить визначення конкретних дій, обов'язкових до виконання для усунення виявлених порушень, а також з того, що між позивачем та колишнім працівником позивача ОСОБА_1 існує спір щодо підстави звільнення останнього з роботи, тому, зобов'язуючи позивача усунути виявлене порушення щодо зміни формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 , відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки зміна причин звільнення можлива лише на підставі рішення суду, ухваленого за результатами вирішення вказаного трудового спору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на правомірності прийнятого ним припису та стверджуючи, що у ході перевірки було встановлено саме те порушення трудового законодавства, яке позивача зобов'язано усунути.
Також апелянт вказує, що позивачу на його вимогу було роз'яснено порядок виконання припису про усунення виявлених порушень від 14.02.2020 №ЧК66/1448/АВ/П.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідачем подано письмові пояснення, в який він наполягає на своїй правовій позиції та наводить практику Верховного Суду щодо неможливості звільнення працівника з інших підстав у разі, якщо роботодавець не визнає зазначені працівником у його заяві причини звільнення через порушення умов праці.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.01.2020 начальник юридичного відділу сільськогосподарського підприємства «РВД-АГРО» (далі - СГП «РВД-АГРО») Ігнатенко В.М. подав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням і порушенням керівництвом позивача вимог законодавства про працю.
Зазначена заява обґрунтована тим, що згідно з наказом № 130 від 13.09.2019 позивач мав бути звільнений з 26.11.2019, однак процедура звільнення проведена не була. Натомість керівництвом був сфальсифікований наказ про скасування наказу № 130 від 27.11.2019 та акт про відмову працівника від підпису про ознайомлення та отримання листа-повідомлення від 27.11.2019.
17.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести позапланову перевірку щодо порушення його законних прав у зв'язку з тим, що його не звільнено відповідно до наказу № 130 від 13.09.2019 за скороченням штату.
Згідно з наказом від 29.01.2020 № 12-к позивач звільнив ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до наказу від 31.01.2020 № 69-Н та направлення на проведення інспекційного відвідування № 69 від 31.01.2020 інспектором праці ОСОБА_2 було проведене інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК 66/1448/АВ від 05.02.2020.
У розділі 111 акта інспекційного відвідування вказано опис порушення, а саме: наказом від 29.01.2020 №12-К ОСОБА_1 безпідставно звільнено з роботи з 29.01.2020 за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, так як останній звернувся на підприємство із заявою про звільнення його за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тобто якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови трудового чи колективного договору, чим порушено ст. 38 КЗпП України.
Позивач надав відповідачу 11.02.2020 за № 55 зауваження до акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК 66/1448/АВ від 05.02.2020, в яких зі встановленим порушенням не погодився через відсутність порушень законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
14.02.2020 відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень № ЧК 66/1448/АВ/П, яким зобов'язав позивача усунути виявлене порушення та у строк до 02.03.2020 поінформувати письмово про виконання вимог припису.
19.02.2020 за № 60 позивач звернувся до відповідача з письмовим клопотанням, у якому просив роз'яснити, у чому полягає порушення та у який спосіб воно повинно бути усунене. При цьому звернув увагу, що позивач при звільненні ОСОБА_1 законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору не порушив.
Відповідач листом від 10.03.2020 № 37 надав відповідь на звернення, у якій вказав, що позивачу необхідно привести у відповідність наказ від 29.01.2020 № 12-К про звільнення ОСОБА_1 до вимог ст. 38 КЗпП України з урахуванням заяви останнього про звільнення.
Згідно з ухвалою суду Черкаського районного суду Черкаської області від 23.03.2020 у цивільній справі № 707/515/20 прийнятий до розгляду позов ОСОБА_1 до позивача про визнання неправильним формулювання причин звільнення, зобов'язати змінити причину формулювання шляхом внесення відповідних змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та матеріальної шкоди.
СГП «РВД-АГРО», вважаючи протиправним припис від 14.02.2020 № ЧК66/1448/АВ/П, звернувся до суду з цим позвом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами), та фізичними особами, які використовують найману працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок № 823).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах першій, третій статті 38 КЗпП України закріплено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.
У частинах першій, третій статті 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.
Згідно зі ст. 259 КЗпП України Державна служба з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1, 7 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральим органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення , нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.п. 2, 5, 8, 17, 20, 21 Порядку № 823 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Підставою для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством чітко визначено порядок проведення органами Держпраці інспекційного відвідування суб'єктів господарювання з метою перевірки дотримання ними вимог законодавства про працю та порядок застосування відповідних заходів реагування в разі виявлення порушень.
При цьому, одним з таких заходів є складання припису про усунення виявлених порушень, в якому має бути зазначено, яке саме порушення встановлено та які дії підконтрольному суб'єкту необхідно вчинити для приведення його діяльності у відповідність з вимогами законодавства.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваний позивачем припис від 14.02.2020 містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог, однак не містить визначення конкретних дій, обов'язкових до виконання для усунення таких порушень.
Разом з тим, одним з критеріїв законності припису є його обґрунтованість.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18.
Доводи апелянта про те, що позивачу на його вимогу було роз'яснено порядок виконання припису від 14.02.2020 № ЧК66/1448/АВ/П, судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції з огляду на викладене.
Також, колегія суддів зазначає, що виявлене відповідачем порушення СГП «РВД-АГРО», задля усунення якого прийнято спірний припис, полягає у неправильному формулюванні причини звільнення працівника ОСОБА_1 , тобто у зміні роботодавцем підстави, вказаної ним у заяві про звільнення, на іншу.
Водночас, зазначені правовідносини є предметом судового спору в цивільній справі № 707/515/20. Тож, винесення відповідачем спірного припису до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі є передчасним.
Таким чином, доводи апелянта щодо правомірності прийнятого ним припису та його твердження про те, що в ході перевірки було встановлено саме те порушення трудового законодавства, яке позивача зобов'язано усунути таким приписом, є необґрунтованими з підстав, наведених вище.
Водночас, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме правову позицію, викладену ним в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Управління Держпраці у Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 29 вересня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: