01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко В.А. суддя-доповідач: Епель О.В.
29 вересня 2020 року Справа № 640/13488/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2020 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,
третя особа, яка не заявляє
самостійні вимоги
на предмет спору: Головне управління Державної казначейської
служби України в м. Києві
про визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019 №№ 0277881213, 0277831213.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року адміністративний позов було задоволено повністю.
12.05.2020 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення в цій справі про відшкодування йому судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДПС у м. Києві.
22.06.2020 за результатами розгляду цієї заяви позивача Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено додаткове рішення в цій справі, яким стягнуто на користь ТОВ «Плей БТЛ» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказами, наданими позивачем, підтверджуються понесені ним документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
При цьому, суд зазначив про відсутність підстав сумніватися у співмірності понесених позивачем витрат, та вказав, що відповідач розмір витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірність не заперечує.
Відповідач, не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У своїй скарзі відповідач викладає норми КАС України та зазначає, що на його переконання, позивачем не було наведено належних підстав визначення розміру витрат на оплату послуг та не доведено їх співмірності.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Разом з тим, у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач зазначає, що наданими ним до суду першої інстанції доказами повністю підтверджується оплата ним послуг адвоката в заявленому розмірі та їх складові, а також наголошує на тому, що відповідач в суді першої інстанції такі витрати та/або їх співмірність не заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року у справі № 640/13488/19 позов ТОВ «Плей БТЛ» задоволено повністю.
На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду наступні документи: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27 вересня 2018 року № ЗП001826; копію договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2018 року № 1811; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 17 липня 2019 року; копію рахунку на оплату від 17 липня 2019 року № 59 на суму 20 000,00 грн.; копію платіжного доручення від 18 липня 2019 року № 99 з відміткою банку на оплату послуг згідно договору від 05 грудня 2018 року № 1811 на суму 20 000,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п'ятою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно з частин третьої та п'ятої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.
Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що заявлені позивачем у цій справі витрати на професійну правничу допомогу повністю підтверджуються наданими ним доказами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що такі витрати є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.
Крім того, як вбачається з матеріалів цієї справи, під час розгляду судом заяви позивача про відшкодування йому вказаних витрат від відповідача не надходило заперечень щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, зокрема щодо їх розміру, видів наданих послуг, співмірності зі складністю справи й тощо.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та відповідають умовам, визначеним адміністративним процесуальним законодавством, тому підлягають відшкодуванню позивачу шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доводи апелянта про те, що позивачем не було наведено належних підстав визначення розміру витрат на оплату послуг, спростовуються матеріалами цієї справи, про що зазначено вище, а твердження апелянта про те, що позивачем не доведено співмірності таких витрат є необґрунтованими, оскільки жодного відповідного аргументування апеляційна скарга відповідача не містить.
Крім того, як відзначалося вище, під час розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі та відшкодування йому понесених витрат на правничу допомогу, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом щодо подання до суду заперечень відносно заявлених позивачем витрат та їх співмірності.
Водночас, реалізація особою наданих їй прав залежить від її власного волевиявлення.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 29 вересня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: