01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко В.А. суддя-доповідач: Епель О.В.
29 вересня 2020 року Справа № 640/13488/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,
третя особа, яка не заявляє
самостійні вимоги
на предмет спору: Головне управління Державної казначейської
служби України в м. Києві
про визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019 №№ 0277881213, 0277831213.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем протягом перевіреного періоду подавались податкові декларації з ПДВ та своєчасно і в повному обсязі сплачувались визначені в них суми ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями, проведеними банком, про сплату ПДВ за листопад 2017 року, червень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, жовтень 2018 року.
При цьому, суд зазначив, що відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати ТОВ «Плей БТЛ» узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, у тому числі відповідних декларацій з ПДВ, платіжних документів, доказів наявності у позивача податкового боргу.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині задоволення, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що позивачем порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.
Відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Плей БТЛ», за результатами якої складено акт від 07.03.2019 № 5995/26-15-12-13-20.
У зазначеному акті перевірки контролюючим органом установлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання за податковими деклараціям від 20 грудня 2017 року №9273073573, від 14 лютого 2018 року №102881206, від 20 квітня 2018 року №9074026350, від 21 травня 2018 року №9098331301, від 20 червня 2018 року №9124733328, від 20 липня 2018 року №9150529083, від 20 серпня 2018 року №9176088798, від 20 листопада 2018 року №9257830198.
02 квітня 2019 року відповідачем на підставі висновків зазначеного акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0277881213, 0277831213.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0277881213 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 28, 26 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 65 792,10 грн. ТОВ "Плей БТЛ" зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 6 579,21 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0277831213 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 335, 276, 240, 214, 184, 153, 149, 123, 123, 123, 123, 118, 61 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 286 903,55 грн. ТОВ "Плей БТЛ" зобов'язано сплатити штраф розмірі 20% у сумі 57 380,71 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в досудовому порядку до ДФС України.
За результатами розгляду його скарги рішенням ДФС України від 14 червня 2019 року № 27546/6/99-99-11-06-1-25 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін
Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У пункті 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 ПК України.
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Положення пункту 203.2 статті 203 ПК України кореспондується з нормою абзацу першого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що платник податку на прибуток зобов'язаний сплачувати визначені ним податкові зобов'язання протягом 10-ти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.
Таким чином, податкове зобов'язання з ПДВ, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10-ти днів, наступних за останнім днем строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що протягом перевіреного періоду позивачем подавалися податкові декларації з ПДВ та своєчасно і в повному обсязі сплачувались визначені зазначених деклараціях суми податку на додану вартість, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень, проведених банком, про сплату податку на додану вартість за листопад 2017 року, червень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, жовтень 2018 року.
Разом з тим, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували допущення позивачем порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Більш того, в апеляційній скарзі контролюючий орган, стверджуючи про таке порушення, не наводить жодних доводів, які б це підтверджували, та не спростовує факту своєчасної сплати позивачем відповідних зобов'язань.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (стаття 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Такий правовий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Судова колегія також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04, в якому ЄСПЛ підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апелянта щодо правомірності прийнятих ним спірних ППР, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019 №№ 0277881213, 0277831213, необхідності їх скасування та задоволення позову в цій справі.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 29 вересня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: