Справа № 620/411/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лобан Д.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
30 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення пенсії за віком за Списком № 2, згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- скасувати розпорядження ГУ ПФУ в Чернігівській області від 05.07.2019 року № 38 про відмову у призначенні пенсії, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 27.06.2019 року, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 роботу з 26.01.1989 по 16.01.1990 на посаді ізолювальника, з 01.09.1992 по 31.03.1996 на посаді майстра будівельних та монтажних робіт, з 01.04.1996 по 27.12.2004 на посаді виконавця робіт.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 18.11.1987 року:
- 24.08.1988 прийнятий на роботу чекіровщиком 4 розряду в пересувну механізовану колону треста «Укртрубпроводстрой»;
- пересувна механізована колона треста «Укртрубпроводстрой» перейменована в будівельне управління № 1 треста «Укртрубпроводстрой»;
- 26.01.1989 переведений ізолювальником 3 розряду - розділом XXIX «Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв'язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій» Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів СССР від 22.08.1956 № 1173 передбачена посада ізолювальника;
- 16.01.1990 переведений машиністом зварювального агрегату УСТ по 5 розряду;
- 01.09.1992 переведений майстром - розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння, реставрація та ремонт будівель, споруд та других об'єктів» списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 передбачена майстра будівельних та монтажних робіт, код професії 22900006-23419;
- 01.04.1996 по 27.12.2004 працював на посаді «прораба» (на укр. виконавця робіт) - розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння, реставрація та ремонт будівель, споруд та других об'єктів» списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 передбачена виконавця робіт, код професії-2290006-24441.
Вказані вище записи у трудовій книжці засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають (а.с.18-19).
Отже, записами з трудової книжки підтверджено, що у позивача наявний трудовий стаж за період із 26.01.1989 по 16.01.1990 на посаді ізолювальника, із 01.09.1992 по 31.03.1996 року на посаді майстра будівельних та монтажних робіт, із 01.04.1996 по 27.12.2004 на посаді виконавця робіт, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Списку № 2 та складає 13 років 3 місяці 18 днів.
Станом на подання заяви про призначення пенсії - 27.06.2019 позивачу виповнилося повних 55 років, що не заперечується відповідачем.
27.06.2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком по Списку № 2.
Розпорядженням № 38 від 05.07.2019 року ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю уточнюючих довідок, підтверджуючих роботу на пільгових умовах, які необхідні для призначення пенсії за віком за Списком № 2 (а.с.17).
Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу в призначенні пільгової пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи позивача зазначені в трудовій книжці останнього дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058- ІV) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 1 Закон № 1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право па пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічна правова позиція міститься в п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Згідно з п. 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується записами з трудової книжки, що у позивача наявний трудовий стаж за період із 26.01.1989 по 16.01.1990 на посаді ізолювальника, із 01.09.1992 по 31.03.1996 року на посаді майстра будівельних та монтажних робіт, із 01.04.1996 по 27.12.2004 на посаді виконавця робіт, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Списку № 2, та складає 13 років 3 місяці 18 днів, що є більш ніж передбачено у ст. 114 Закону № 1058 та п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 (12 років 6 місяців).
Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 , дає право останньому на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.
Відповідно до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Постанова № 637)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Крім того, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктами 8 та 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п.«б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, атестація робочих місць, які дають право на отримання пільгової пенсії позивача була проведена, що підтверджується наступними документами:
- наказ № 121-а від 10.07.1995 року про проведення атестації, згідно якого вбачається, найменування посад, які дають право на отримання пільгової пенсії (ізолювальника, майстра будівельних робіт);
- лист управління праці та зайнятості населення Чернігівської обласної державної адміністрації Державна експертиза умов праці від 12.11.2000 № 123/13, якою встановлено, що первинна атестація робочих місць в установі проведена у відповідності з вимогами нормативних документів та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2: Ізолювальникам - код професії 2290000а-12520; майстрам будівельних та монтажних робіт, код професії 22900006-23419; виконавцям робіт, код професії-22900006-24441;
- наказ АТФ «Укргазбуд» Будівельне управління № 1 від 12.10.2005 № 125, про підсумки атестації робочих місць, де передбачені професії ізолювальника, майстра будівельних та монтажних робіт, виконавці робіт.
Тобто, зазначені документи підтверджують ті висновки, що зазначені професії дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, і те що, кожних 5 років, починаючи з 1995, 2000 та 2005 року проводилася атестація робочих місць.
Також, рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 28.11.2019 року по справі №742/2877/19, яке набрало законної сили 31.12.2019 року, встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПАТ «Укргазбуд», починаючи з 01.09.1992 по 01.04.1996 на посаді майстра будівельних та монтажних робіт (а.с.30-31).
Втім, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ненадання позивачем пільгових довідок для призначення пенсії не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що в пенсійній справі знаходиться оригінал листа ПАТ «Укргазбуд» від 25.06.2019 року № 14, згідно якого вбачається, що у листопаді 2016 році в корпусі 3 сталася пожежа, що зафіксовано відповідними органами, в результаті гасіння пожежі архівні документи, а саме: кадрові накази, особові справи, картки Т-2 структурних підрозділів ПРАТ «Укргазбуд» постраждали та відновленню не підлягають, про що складено відповідний акт і зафіксовано пожежною службою та поліцією.
Крім того, необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п. 20 Постанови № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
У свою чергу, позивачем надано трудову книжку, яка є єдиним і беззаперечним доказом, що останній має право на пенсію відповідно до вищезазначених правових норм чинного законодавства, та згідно якої вбачається, що усі інші передбачені законодавством вимоги, а саме: загальний стаж 30 років, спеціальний стаж - 13 років 3 місяці 18 днів, та досягнення 55-річного віку дотримано.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо непризначення пенсії позивачу на пільгових умовах та оскаржуване розпорядження № 38 від 05.07.2019 ГУ ПФУ в Чернігівській області про відмову у такому призначенні є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Так, згідно вимог частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 27.06.2019 року, відповідно пенсія позивачу має бути призначена з вказаної дати.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про неправомірність відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком, відповідно до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 30.09.2020 року