Справа № 640/19413/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
30 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві) в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку пенсії, нарахування і виплати пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01 березня 2018 року на підставі довідок військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2017 №222/4/157/239/463 та від 12.04.2018 № 222/4/166/239/1497;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01 березня 2018 року, з урахуванням, крім розміру посадового окладу (ПО), окладу за військовим (спеціальним) званням (ОВЗ), відсоткової надбавки за вислугу років (ВР), таких додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за роботу з таємними документами - 15% (від ПО), надбавки за виконання особливо важливих завдань - 100% (від ПО+ОВЗ+НВР), надбавки за оперативно-службову діяльність - 50% (від ПО), надбавки за почесні звання - 5% (від ПО), надбавки за виконання спецзавдань - 70% (від ПО), щомісячної додаткової грошової винагороди - 45% (від ПО), премії - 80% (від ПО).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року в задоволенні значеного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 64% грошового забезпечення.
Як вбачається з розрахунку пенсії позивачки пенсія призначена (обчислена) з таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад (9590,00), оклад за військове звання (1480,00), процентна надбавка за вислугу років 45% (4981,50).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року підвищення складає 3604,42 грн. З них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення (1802,21), з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення (2703,32), з 01.01.2020 щомісячно 100 % від підвищення (3604,42).
У липні 2019 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, у якій просила провести перерахунок її пенсії, враховуючи всі складові грошового забезпечення визначені частиною другою ст. 9 Закону №2011-ХІІ в повному обсязі та з урахуванням наданих останньою довідок від 18.04.2016 року № 222/4/238/118/122 та від 12.04.2018 року № 222/4/166/239/1497.
За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 21.08.2019 року № 186971/03 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивачку, що ним здійснено перерахунок пенсії останньої, з 01 січня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення, станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу, виплата якої проводиться поетапно (а.с.35).
Також, у вказаному листі відповідачем зазначено, що Урядом акти, які визначають механізм перерахунку пенсій відповідних категорій військовослужбовців, в поточному році не приймалися.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час набуття позивачкою права на перерахунок пенсії, з боку пенсійного органу відсутня протиправна дія або бездіяльність, перерахунок пенсії позивача проведено на підставі чинного на момент звернення останньої законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - по тексту - Закон), Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 (далі - Порядок №45), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Усі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до п. 1 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Згідно п. 2 Порядку №45 на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Приписи п. 3 Порядку № 45 визначають, що на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Крім того, абзацом 1 пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави для висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року у справі № 21-484а13, у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 686/15836/16-а та від 27.02.2019 року у справі №753/23503/16.
Колегією суддів апеляційної інстанції враховується, що згідно абз. 7 п. 5 Порядку №45 у редакції, яка була чинною до внесення до неї змін Постановою №103, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
Разом з тим, 24.02.2018 року набула чинності Постанова № 103, якою було внесено зміни, зокрема і до пункту 1 Порядку № 45, який викладено у новій редакції, а саме: «Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 1 Постанови № 103 вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою № 103 було чітко визначено та регламентовано порядок та особливості здійснення перерахунку пенсії особам відповідно до статті 63 Закону, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону.
Оскільки Кабінет Міністрів України у Постанові № 103 не скасовував (навпаки, підтвердив соціально-економічні права відповідної категорії осіб на перерахунок пенсії), а виключно змінив механізм реалізації цих прав, то вказане рішення Уряду, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, підлягає застосуванню до них.
Таким чином, перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог чинного законодавства, відповідачем проведений перерахунок пенсії позивачки, починаючи з 01.12.2018 року, виходячи із посадового окладу - 9590,00 грн., окладу за військове звання - 1480,00 грн.; надбавки за вислугу років 45% - 4981,50 грн.
Тобто, суми використані пенсійним органом під час проведеного перерахунку відповідають розмірам відповідних позицій, які викладені в довідці № 222/4/166/239/1497 від 12.04.2018 року, яка надана Військовою частиною НОМЕР_1 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 (а.с.33).
Зазначене підтверджується копією розрахунку пенсії позивачки (станом на грудень 2018 року) (а.с.85 на звороті).
Проте, позивачка наполягає, що суми додаткових видів грошового забезпечення, які вона отримувала станом на день звільнення не були враховані і відповідно їх перерахунок не здійснено.
Крім того, апелянт зазначає, що незважаючи на те, що довідка подавалась за діючою на той час формою, усі вказані види грошового забезпечення разом із щомісячною додатковою грошовою винагородою були зазначені у раніше наданих довідках та які містяться у пенсійній справі позивача (від 17.07.2017 № 222/4/157/239/289, від 13.12.2017 № 222/4/157/239/463), а тому на думку останньої можуть бути використані пенсійним органом самостійно, без необхідності надання оновленої довідки.
Крім того, позивачка наголошує, що усі додаткові види грошового забезпечення із зазначенням їх розміру у відсотках містяться також у грошовому атестаті Серія ЗУ № 070772 та довідці від 18.04.2016 року № 222/4/238/118/122, які також знаходяться у пенсійній справі.
За вказаними довідками підтверджено, що до складу грошового забезпечення позивача входило: оклад за військовим званням (далі - ОВЗ), посадовий оклад (далі - ПО), відсоткова надбавка за вислугу років - (далі BP) - (35 % від ПО+ОВЗ), надбавка за роботу з таємними документами (15 % від ПО), надбавка за виконання особливо важливих завдань (100 % від ПО+ОВЗ+ВР), надбавка за оперативно-службову діяльність (50% від ПО), надбавка за почесні звання (5% від ПО), надбавка за виконання спецзавдань ( 70% від ПО), премія (80% від ПО), щомісячна додаткова грошова винагорода (45 % від ПО).
Основний розмір пенсії за вислугу років встановлений в розмірі: 64 % грошового забезпечення (вислуга років - 23).
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
У даному випадку, право на перерахунок пенсії у ОСОБА_1 виникло на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року.
Отже, з урахуванням вимог Порядку № 45, перерахунок пенсії повинен був здійснюватися на підставі отриманої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на момент виникнення такого права із визначенням відповідних складових грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення.
Натомість, оновлена довідка для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від уповноваженого органу, станом на 01.03.2018 року, до ГУ ПФУ у м. Києві не надходила, що не спростовано позивачем належними і допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про перерахунок пенсії позивачем додано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 12.04.2018 №222/4/166/239/1497 та довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 18.04.2016 №222/4/238/118/122.
При цьому, суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом, підставами та механізмом проведення, порядком обчислення грошового забезпечення (складові, періоди які враховуються) та відповідно врегульовані різними нормами законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Згідно п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права, а не на момент призначення пенсії, та регламентовано нормами закону, чинного на час такого перерахунку.
Скасування 05.03.2019 року у судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови №103 у контексті спірних правовідносин не змінює алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, передбачений Порядком № 45.
Як вже було зазначено вище, Порядок № 45 у редакції до внесення змін Постановою №103 також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли, зокрема, від Міністерства оборони України та його територіальних органів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку № 45.
Крім того, згідно абз. 1 п. 5 Порядку №45 у редакції, чинній на момент проведення Позивачу перерахунку пенсії у 2018 році, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Оскільки постановами Кабінету Міністрів України №103 та №45 при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж передбачених цими постановами, в тому числі тих, які отримував позивач, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, відповідач не мав правових підстав для їх врахування при визначенні розміру пенсії на момент проведення перерахунку.
Крім того, відповідно до п. 9 Порядку № 45 відповідач має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не наділений.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом даного спору є протиправна бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку пенсії, нарахування і виплати пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01 березня 2018 року на підставі наданих довідок Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2017 №222/4/157/239/463 та від 12.04.2018 № 222/4/166/239/1497.
Питання врахування у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення могло б бути предметом спору про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо складення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 без врахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та не може бути розглянуто в рамках цієї справи.
Натомість, права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивача пенсійний орган не має.
Органи Пенсійного фонду України виконують функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону, а функція з визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі їх компетенції, а роз'яснення питань щодо порядку і умов встановлення грошового забезпечення відноситься до компетенції уповноваженого структурного підрозділу.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ГУ ПФ у м. Києві при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з 01.03.2018 року діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача такого права, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у зразковій справі № 240/6263/18, щодо якої дана справа №810/4634/18 є типовою.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи при ухваленні рішення у типовій справі.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 30.09.2020 року