Справа № 826/9029/17 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
30 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Суркової Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича, Фонда гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року, -
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича (далі - відповідачі 1, Уповноважена особа ФГВФО Северин Ю.П.), Фонда гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року позов задоволено частково. Зобов'язано ФГВФО внести зміни і доповнення до загального Реєстра вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про збільшення ОСОБА_1 розрахункової суми та суми до виплати на 170000 грн. (сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок).
Не погоджуючись із рішенням суду, ФГВФО подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тому, що платіжна операція має ознаки нікчемності на тій підставі, що мала на меті отримати задоволення вимог кредитора не від банка і не за рахунок банка, а від ФГВФО.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що 17 вересня 2014 року між Банком і позивачем укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунка у національній валюті.
Також 17 вересня 2014 року між позивачем (позичальником) та ТОВ «Донбаселектромонтаж» (позикодавцем) укладено договір позики (надання поворотної фінансової допомоги) №17/09-14, яким передбачено передачу позикодавцем позичальнику у власність грошових коштів у сумі 170000 грн. та повернення останнім одержаної суму позики до 22 вересня 2017 року.
Згідно з копією платіжного доручення від 17 вересня 2014 року №2514 на рахунок позивача перераховано кошти в сумі 170000 грн. з рахунка ТОВ «Донтем» (код ЄДРПОУ 38144072) з призначенням: «Зворотня фінансова допомога згідно договора №17/09-14 від 17 вересня 2014 року без ПДВ».
Із 05 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 02 березня 2015 року розпочато процедуру ліквідації. На час вирішення справи повноваження ліквідатора в Уповноваженої особи відкликані та здійснюються Фондом безпосередньо.
Згідно з витягом з додатка №1.2 «Доповнення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Камбіо», м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10», до нього включена інформація про позивача, загальна гарантована сума - 170012,70 грн.
За результатами розгляду звернення позивача про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом у банку, листами ФГВФО від 10 січня 2017 року та від 25 вересня 2017 року повідомлено про те, що кошти на банківському рахунку позивача у ПАТ «Банк Камбіо» визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, а їх виплата можлива лише після прийняття відповідного процесуального рішення у кримінальній справі.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у справі №761/44571/16-к накладено арешт на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі, у т.ч. на рахунку позивача.
Листом Уповноваженої особи від 14 червня 2018 року №22/1072 позивачу повідомлено, що правочин щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «Донтем» на рахунок позивача у сумі 170000 грн. є нікчемним згідно з пункта 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У листі зроблено посилання на наказ Уповноваженої особи 07 червня 2018 року №81 «Про визнання правочинів нікчемними», яким затверджено акт від 06 червня 2018 року Комісії з додаткової перевірки правочинів вкладників ПАТ «Банк Камбіо».
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року у справі №761/38505/18, електронний примірник якої наявний в Єдиному державному реєстрі судових рішень, скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, на майно позивача - грошові кошти, які знаходяться на рахунку, відкритому в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо», скасовано заборону відчужувати, розпоряджатись та використовувати грошові кошти.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 04 лютого 2019 року №241 затверджено зміни та доповнення до загального реєстра вкладників ПАТ «Банк Камбіо». Згідно з витягом із Змін та доповнень до загального реєстра вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, щодо позивача внесено інформацію про зменшення розрахункової суми на 1700123,70 грн., сума до виплати - 0,00 грн.
Отже, до загального реєстра внесено інформацію про зменшення суми відшкодування позивачу коштів за вкладом до 0,00 грн.
Уважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що порушують права позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для вчинення відповідачами дій по зменшенню суми виплати у загальному Реєстрі вкладників внаслідок прийняття рішення про нікчемність правочину, правомірність якого відповідачами не доведена, відсутні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №4452-VI) визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 статті 3 названого Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
До того ж, Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 4 липня 2018 року по справі №826/1476/15 суд зазначив, що перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України №4452-VI.
У цьому рішенні суд також зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частина 3 статті 38 Закону України №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови №782 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» - 04 грудня 2014 року, на поточному рахунку позивача, відкритому відповідно до договору про відкриття та обслуговування поточного рахунка від 17 вересня 2014 року, знаходилась сума 170000,00 грн.
Уповноваженою особою Фонду позивача включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Однак, рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 04 лютого 2019 року затверджено зміни та доповнення до загального реєстра вкладників ПАТ «Банк Камбіо», згідно яких щодо позивача внесено інформацію про зменшення розрахункової суми на 170012,70 грн. та визначено суму до виплати - 0,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до статті 34 цього Закону не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно із статтею 36 Закону України №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон України №4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач, як на підставу нікчемності правочинів (операцій) по зарахуванню коштів на рахунок позивача у сумі 170000,00 грн, посилається на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI.
Згідно зазначеної правової норми правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банка.
Перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банка. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 39 Закону України №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частина 3 статті 38 Закону України №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 Закону України №4452-VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15.
Відповідачі не надали доказів того, що вклад позивача був розміщений у ПАТ «Банк Камбіо» на підставі укладеного з цим Банком правочину (у т.ч. договіру), умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Транзакція (операція) з перерахування коштів з рахункв ТОВ «Донтем» на рахунок позивача не є правочином, укладеним між банком та позивачем, тому посилання відповідачів на нікчемність цього правочину відповідно до частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, або правомірність виключення інформації про позивача із такого переліку.
У цьому ж контексті суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 у справі №822/6076/15, який зазначив, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Водночас, як вбачається із встановлених судом обставин справи, договір банківського рахунку укладений, а грошові кошти в сумі 170000 грн. зараховані на поточний рахунок позивача 18 вересня 2014 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації банку, що не суперечить положенням частини 3 статті 36 Закону України №4452-VI, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обмеження щодо укладення договору банківського вклада чи зарахування на нього коштів, а також передбачені частиною 3 статті 36 і пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI обставин, з якими пов'язується нікчемність цих правочинів, відсутні.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фонда гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька