Справа № 560/4259/20
іменем України
30 вересня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за нестримане речове майно.
2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 14 622,90 грн (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дві гривні 90 коп).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно.
Однак, за результатами розгляду звернення, позивачу у відповіді військової частини НОМЕР_1 від 08 липня 2020 року №350/485/60/1430 відмовлено в нарахуванні та виплаті грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, гарантовані законами України, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 29 жовтня 2018 року.
ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді старшого дизеліста-електрика, військової частини НОМЕР_3 , яка перебувала на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 08 лютого 2019 року №6-РС мене звільнено у запас відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” за підпунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) та наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 25 лютого 2019 року №40 був виключений із списків особового складу частини.
25 лютого 2019 року позивач вибув з військової частини НОМЕР_4 (м.Львів) до військової частини НОМЕР_1 (м.Старокостянтинів, Хмельницької області) та 26 лютого 2019 надав витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 до військової частини НОМЕР_1 .
На звернення позивача щодо виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно, у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку під час звільнення з лав Збройних Сил України.
Однак, за результатами розгляду звернення, позивачу було повідомлено листом від 08 липня 2020 року №350/485/60/1430, про відмову у задоволенні його звернення.
Позивач вважаючи, що має право на виплату компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 14 622,90 грн. згідно довідки №44 від 22 липня 2020 року звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011 військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до ст. 9-1 Закону №2011, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (Порядок № 178).
Пунктами 2, 3 Порядку №178, визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Згідно з п. 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
При цьому, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку №178).
Крім того, відповідно до абзаців 1, 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
В даному випадку підставою звернення до суду слугувала відмова відповідача щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості недоотриманого речового забезпечення відповідно до Порядку №178, у зв'язку з його звільненням з військової служби та припиненням службових відносин.
Так, із матеріалів справи вбачається, що питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено не було.
Враховуючи те, що грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно позивачу при звільненні виплачено не було, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про її виплату, однак належну йому виплату не отримав.
Суд з вищенаведених законодавчих приписів робить висновок, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дає підстави дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №803/756/17.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 22 липня 2020 року №44 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку), сума компенсації становить - 14622,90 грн.
Зважаючи на викладене, оскільки відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих ст. 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №178, а відтак суд вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 14622 (тридцять дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 90 коп.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя Г.В. Лабань