ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.09.2020Справа № 910/13232/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши клопотання
Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
до: 1. Дочірнього підприємства "БЦТ"
2. Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія"
про визнання договорів недійсними,
Учасники справи: без повідомлення (виклику)
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до Дочірнього підприємства "БЦТ", Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" про визнання договорів недійсними, а саме, договору купівлі-продажу від 13.02.2019, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Дочірнім підприємством "БЦТ", та договору № 55/3-1 від 19.06.2017 про припинення зобов'язань переданням відступного, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупенія".
Позовні вимоги обґрунтовані недодержанням сторонами вказаних правочинів в моменти їх вчинення вимог, встановлених ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупенія" не мали необхідного обсягу дієздатності на розпорядження майном (обладнанням), яке належить позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/13232/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 12.10.2020.
24.09.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшло клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, у якому заявник просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" у строк до 15.06.2020 внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва грошові кошти для забезпечення витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач-2 зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" є недобросовісним боржником банку із дуже сумнівною репутацією, яке, при існуванні заборгованості перед банком усіляко намагалося уникнути відповідальності та не сплачувати борг шляхом подання безпідставних позовів, зокрема, про визнання недійсним укладеного з банком договору іпотеки, стягнення 90% перевищення вартості майна над сумою забезпечених вимог банку, щодо визнання неправомірним набуття банком права власності на предмет іпотеки, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, визнання недійсними торгів з придбання банком предмета іпотеки. На думку заявника, це свідчить про грубе зловживання позивачем своїм правом на подання позову.
Крім того, заявник стверджує, що позивач офіційно не володіє жодним майном та грошовими коштами. На даний час щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" відкриті та тривають 12 виконавчих проваджень, що також свідчить про безперспективність стягнення в майбутньому з позивача понесених відповідачем судових витрат.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право за клопотанням відповідача зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач, у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:
1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Таким чином, суд має право зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) і тільки на підставі клопотання відповідача. При цьому під час розгляду відповідного клопотання суд повинен враховувати обставини, перелік яких визначений в ч. 4 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України і який є вичерпним.
У статті 1 Конституції Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
В положеннях статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В п. 37 рішення у справі "Деркач і Палек проти України" від 21.12.2004 Європейський суд з прав знову наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Кореспондуючи наведене тлумачення в національне законодавство слід враховувати, що цивільне і господарське право як право приватне дає можливість суб'єктам правовідносин самостійно вирішувати питання про обсяг прав і обов'язків, а також про використання наданого права, у тому числі права на захист та способів захисту цих прав. Специфіка суб'єктивних цивільних прав така, що вони можуть захищатися не інакше, як способами, адекватними характеру суб'єктивних цивільних прав і відносин, що становлять предмет цивільного права. Законодавче обмеження застосування способів захисту не лише не гарантує правильного застосування у цій сфері, а й може стати перепоною на шляху реального захисту суб'єктами майнових відносин своїх прав.
Тобто, сам по собі висновок про неможливість захисту, а тим більше наявність умислу при одночасному обранні особою різних способів захисту своїх порушених прав та інтересів, обмеження в чому не допускається як гарантія право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя, є нікчемним, адже такі обставини не можуть слугувати самостійною підставою для висновку про завідомо безпідставність одного з обраних особою способів захисту.
При цьому, суд враховує висловлену в рішеннях Європейського суду з прав людини (зокрема, від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України") позицію відносно того, що право на доступ до суд не є абсолютним та може підлягати обмеженням, однак звертає увагу на те, що її застосування на практиці є небезпечним та обмежувальним щодо реалізації права особи на доступ до правосуддя, а тому не може ґрунтуватися виключно на абстрактних оцінках тих чи інших дій особи за відсутності підтвердження існування конкретних обставин, які можуть вказувати на дію таких обмежень, виключаючи будь-яку ймовірність для висновку про відмову у доступі до правосуддя.
Отже, сам по собі факт звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" з позовом про визнання недійсними договорів після ініціювання вказаних заявником спорів різного характеру, з огляду на гарантовані права самостійного обрання способів захисту порушених прав і інтересів в суді, не вказує на ознаки безпідставності або інші ознаки зловживання правом на позов, адже як і інші позови, так і даний позов про визнання недійсними договорів мотивуються певними матеріально-правовими підставами обрання таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а чинне законодавство України, регламентуючи гарантію кожному на доступ до правосуддя, не встановлює будь-яких обмежень цього.
Отже, за переконанням суду, відповідачем-2 не доведено належним чином, що позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.
Крім того, відповідач-2 не підтвердив також перед судом належними доказами інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, існування яких необхідно для вчинення такої процесуальної дії як забезпечення судових витрат, зокрема, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові, або ж, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. При цьому, наданих заявником доказів, а саме, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 04.06.2020 не достатньо для такого висновку.
Разом з тим, суд також звертає увагу, що приписи ч. 4 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України передбачають одночасне існування двох обставин: відсутність місцезнаходження на території України та майна. Натомість, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на території України є: вул. О Теліги, 41, м. Київ, 04086.
Водночас, заявником також не підтверджено жодним чином доводів про відсутність у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" грошових коштів.
Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання відповідача-2 про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13232/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 30.09.2020 та оскарженню не підлягає окремо від рішення суду відповідно до ст. 255 ГПК України.
Суддя Т. Ю. Трофименко