ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2020Справа № 910/14701/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (62420, Харківська обл., Харківський р-н, с. Веселе, вул. Жовтнева, буд. 4; ідентифікаційний код 37574805) про забезпечення позову до подання позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасників справи: Приватне підприємство "Оліяр" (81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Ставчани; ідентифікаційний код 32461721); приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович ( АДРЕСА_1 ; свідоцтво №5418); приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович (79000, м. Львів, вул. Замарстинівська, буд. 1; свідоцтво №7744); Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 38, офіс 16; ідентифікаційний код 36036864); приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович (03040, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 88, офіс 1; посвідчення №0202),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, яка по своїй суті є заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно якої просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. №991 про стягнення з поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на користь стягувача - Приватного підприємства "Оліяр" заборгованості за договором поруки, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. 27.07.2019, реєстровий номер 3946, а саме: штрафні санкції з 12.09.2019 по 07.09.2020 у розмірі 3 000 150,00 грн., з 17.09.2019 по 07.09.2020 - 6 000 300,00 грн., а також витрати, пов'язані із вчиненням напису нотаріуса в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує на те, що 17.09.2020 йому стало відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. виконавчого провадження №63067589 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. за реєстраційним №991, про стягнення з ТОВ "Агрофірма Престиж" на користь ПП "Оліяр" коштів у вигляді штрафних санкції на підставі договору поруки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. 27.07.2019 за реєстровим №3946, на накладено арешт на все майно, що належить ТОВ "Агрофірма Престиж" в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 9 911 995,00 грн.
В той же час, заявник вважає, що зазначений виконавчий напису було вчинено з грубим порушенням приписів чинного законодавства України, адже вчинено, зокрема, за відсутності надання нотаріусу необхідних для вчинення такої нотаріальної дії документів, які в силу умов укладеного договору поруки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. 27.07.2019 за реєстровим №3946, є необхідними для підтвердження безспірності заявленої до стягнення за ним заборгованості, у зв'язку з чим має намір звернутися до суду із позовом про визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, заявником вказується на відсутність будь-яких звернень до нього від кредитора щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договору поруки від 27.07.2019 - виконання забезпечених вимог, що, на його думку, свідчить про безпідставність заявлених до стягнення за спірним виконавчим написом штрафних санкцій.
Однак, той факт, що станом на сьогоднішній день зазначений виконавчий напис було пред'явлено до виконання, за яким приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №63067589 та накладено арешт на майно ТОВ "Агрофірма Престиж", створює загрозу нівелювання мети звернення з майбутнім позовом до суду - захист майнових інтересів заявника від безпідставного стягнення на підставі спірного виконавчого напису коштів за час вирішення відповідного спору, а тому заявник і просить вжити зазначених ним заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Як вбачається із матеріалів поданої заяви предметом майбутнього спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" має бути встановлення наявності або відсутності правових підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, як на підставу звернення з майбутнім позовом заявником вказується на те, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений за наявності порушень приписів ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, а саме: за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості в рахунок погашення якої його вчинено, адже в умовах п. 5.8 договору поруки від 27.07.2019 сторонами було погоджено, що належними і достатніми доказами, які підтверджують безспірність вимог кредитора до поручителя та є підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису, є, зокрема: копія письмової мотивованої вимоги кредитора поручителю про виконання в обсязі, зазначеному в п. 1.1 цього договору, разом з доказами поштової або іншої належної відправки такої вимоги поручителю; відсутність протягом 30-ти днів (з дати відправлення/вручення) відповіді від поручителя на письмову вимогу кредитора, однак, жодних подібних вимог від ПП "Оліяр" на адресу ТОВ "Агрофірма Престиж" протягом дії договору поруки не надходило.
В той же час, матеріалами заяви підтверджується, що на сьогоднішній день оскаржуваний виконавчий напис став підставою для відкриття 17.09.2020 приватним виконавцем Гненним Д.А. виконавчого провадження №63067589 з його виконання, з метою забезпечення виконання якого було накладено арешт на майно та кошти ТОВ "Агрофірма Престиж".
Суд відзначає, що приписи ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", які встановлюють вичерпний перелік підстав зупинення виконавчих дій, не містять такої підстави як оскарження виконавчого документу до суду, а вказують лише на обов'язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема, на підставі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Тобто, звернення до суду з позовом про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню, у зв'язку із порушенням приписів закону при його вчиненні, не нівелює обов'язку виконавця вчинити примусові дії з його виконання в порядку та в межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про обґрунтованість посилань заявника на можливе виконання спірного виконавчого напису (стягнення визначених коштів) за час вирішення ініційованого ним в подальшому спору в суді.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Оскільки в даному випадку предметом майбутнього спору є немайнова позовна вимога, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися саме така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника (потенційного позивача), за захистом яких він має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відтак, за наявності в матеріалах поданої заяви документарного підтвердження початку примусового виконання спірного виконавчого напису обґрунтованим є посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову за майбутнім спором шляхом зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом може нівелювати ефективність судового захисту шляхом прийняття рішення господарського суду у такій справі у разі задоволення позовних вимог, адже у разі повного виконання спірного виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач має намір звернутися з відповідним позовом до суду, оскільки запропоновані до стягнення за ним кошти вже будуть стягнуті і з метою їх повернення заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та витрачати додаткові кошти.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Вказаними нормами закону передбачено, що власник має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
Суд зазначає, що стягнення коштів за наслідками вчинення приватним виконавцем виконавчих дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, правомірність якого оскаржується, зводиться до можливого протиправного позбавлення власника свого права власності на майно - зокрема, грошові кошти, у випадку встановлення судом обставин щодо неправомірності вчинення відповідного виконавчого напису.
Тому, в даному випадку, враховуючи те, що на час розгляду поданої заяви розпочато процедуру виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі нього є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Аналогічні висновки щодо необхідності з метою забезпечення належного захисту прав і інтересів осіб зупинення виконавчого провадження до розгляду спору про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого відкрито відповідне виконавче провадження, містяться в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, які в послідуючому знайшли своє застосування при вирішення тотожних питань в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справах №924/789/18, №924/790/18 та від 17.09.2020 у справі №910/72/20.
При цьому, судом враховано, що обраний захід до забезпечення позову - тимчасове (до вирішення спору по суті) зупинення стягнення за вимогами до заявника, не матиме своїм наслідком припинення господарської діяльності майбутнього відповідача як суб'єкта господарювання та не призводитиме до погіршення стану належного йому майна чи зниження його вартості, в той час як забезпечить можливість захисту заявником своїх майнових інтересів в межах правовідносин де він являється виключно акцесорним боржника.
З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може породжувати в подальшому необхідність подання нових (відмінних в майбутнього позову) позовів, зокрема стосовно відшкодування стягнутих коштів чи повернення майна за рахунок яких буде здійснено їх відшкодування в межах виконавчого провадження (у разі встановлення судом обставин неправомірності видачі оскаржуваного виконавчого напису), суд вважає обґрунтованими вимоги щодо зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису.
Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення зазначеного вище зупинення стягнення.
Також, суд відзначає, що за змістом ч. 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання, а згідно ч. 1 ст. 138 вказаного Кодексу заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову.
Тому, з огляду на відкриття виконавчого провадження №63067589 з виконання спірного виконавчого напису в місті Києві, заявником правомірно визначено на власний розсуд підсудність майбутнього спору про визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Господарському суду міста Києва, а відтак, і підсудність заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" про забезпечення позову задовольнити.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Романом Тадейовичем (свідоцтво №5418) за реєстровим №991 на договорі поруки, посвідченому 27.07.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем за реєстровим №3946.
3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 30.09.2020, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.
4. Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
5. Стягувачем за даною ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (62420, Харківська обл., Харківський р-н, с. Веселе, вул. Жовтнева, буд. 4; ідентифікаційний код 37574805).
6. Боржником за даною ухвалою є - Приватне підприємство "Оліяр" (81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Ставчани; ідентифікаційний код 32461721).
7. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Суддя Л.Г. Пукшин