ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2020Справа № 910/10767/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1-Д)
до Фізичної особи-підприємця Лазаревої Оксани Миколаївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 397 766,36 грн.
Представники: без виклику представників сторін
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Лазаревої Оксани Миколаївни про стягнення 397766,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання Фізичною особою-підприємцем Лазаревою Оксаною Миколаївною умов кредитного договору №2788922126-КД-1 від 24.04.2019, у останньої виникла заборгованість у розмірі 397 766,36 грн (345629,15 грн - заборгованість за кредитом; 46542,44 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом), 5594,77 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі 910/10767/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.
Станом на 10.08.2020 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
24 квітня 2019 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі- банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Лазаревою Оксаною Миколаївною (надалі- позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір №2788922126-КД-1 (надалі- кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Термін повернення кредиту встановлений до 23.04.2021 (п. А.3 договору).
Згідно з п. 4.1. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.1.2, 2.2.3., 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2., 2.4.1. цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А 6, А. 6.1 цього договору.
У пункті А.6 договору сторони узгодили, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 19% річних.
Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяцям, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано перший транш, включно із цим числом, але не пізніше дати, зазначеної у п. А.3 цього Договору. Погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано перший транш, включно із цим числом, але не пізніше дати, зазначеної у п. А.3. цього Договору. Сторони узгодили, що при наданні кожного наступного траншу за цим Договором сума до погашення оновлюється та відображається в системі "Приват 24 для бізнесу. Дата платежів за кредитом та процентами при цьому не змінюється (п. А. 8.1. договору).
У пункті 5.1. договору сторони узгодили, що при порушені позичальником будь-якого із зобов'язань за сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, позичальник виплачує Позивачу за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п. 6.2. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
25.04.2019 на підставі укладеного між сторонами договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 442 900,00 грн, що підтверджується випискою із банківського рахунку № НОМЕР_1 .
Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 397 766,36 грн, з яких: 345629,15 грн - заборгованість за кредитом; 46542,44 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5594,77 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір №2788922126-КД-1 від 24.04.2019 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін договору взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Матеріалами справи (випискою з рахунку відповідача) підтверджується належне виконання позивачем свого обов'язку за договором щодо надання позичальнику кредитних коштів в сумі 442 900,00 грн, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом встановлено, що відповідач сплачує відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 19,00 % річних.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
В силу положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та умови п. А. 8.1. кредитного договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів станом на момент звернення позивача з даним позовом настав.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково виконував свої зобов'язання щодо сплати обов'язкових платежів за кредитом, що підтверджується банківською випискою з рахунку позичальника за період з 25.04.2019 по 20.05.2020.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 20.05.2020 в останнього існує заборгованість по кредиту у розмірі 345 629,15 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 5594,77 грн., яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 5594,77 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У пункті 5.1. договору сторони узгодили, що при порушені позичальником будь-якого із зобов'язань за сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, позичальник виплачує позивачу за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 5594,77 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків за кредитним договором, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 397 766,36 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лазаревої Оксани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 345 629 (триста сорок п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн 15 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 46 542 (сорок шість тисяч п'ятсот сорок дві) грн 44 коп., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 5 594 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн 77 коп. та судовий збір у розмірі 5 966 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн 50 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.09.2020
Суддя Л. Г. Пукшин