ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2020Справа № 910/7285/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 10708,43 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача штрафу за перевищення строків доставки вантажу за 18ма накладними, оскільки Відповідач, як перевізник вантажу, доставив його не своєчасно.
Клопотання Відповідача про визнання поважними причин пропуску на подання відзиву судом досліджено та визнано обґрунтованим, суд продовжує строк для подання відзиву до 30.06.2020 включно, приймає поданий відзив та залучає його до матеріалів справи.
Відповідач просить суд загалом відмовити у задоволенні вимог позову, а у випадку задоволення позову просить суд зменшити штраф на 80%, тобто до суми стягнення 2141,70 грн., окремо звертаючи увагу на відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.
Проти покладення на Відповідача витрат на професійну правничу допомогу він категорично заперечує, так як Позивачем не доведено порядку обчислення та розміру правничої допомоги (не деталізовано суму в розмірі 4000 грн. в частині її віднесення до конкретного виду юридичних послуг, пов'язаних з розглядом справи, а також не конкретизовано її на предмет співвідношення із вказаною Позивачем сумою витрат на професійну правничу допомогу).
Також, на переконання Відповідача заявлений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу суперечить принципу співмірності з ціною позову. Відповідач також вказує, що на його адресу надійшло декілька позовних заяв від одного і того ж Позивача, підготовлені тим же представником, та які є ідентичні за змістом, тому час, вказаний у актах виконаних робіт, не може відповідати фактично витраченому часу на підготовку позову.
Таким чином Відповідач вважає надмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу, і враховуючи також малозначність спору, просить суд розмір витрат на професійну правничу просить зменшити на 80% до розміру стягнення у 800 грн.
Відповіді на відзив від Позивача не надходило.
При цьому, до суду також не надходили передбачені п. 4 Прикінцевих положень ГПК України заяви про поновлення або продовження процесуальних строків.
Отже, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Відповідачем було здійснено перевезення вантажу, відправником та одержувачем якого є Позивач, у внутрішньому перевезенні та було оформлено залізничними накладними за номерами: № 41650144, 41650110, 41650151, 41650136, 41709668, 41709544, 41709742, 41709676, 41709650, 41709536, 41709643, 41709023, 41709700, 41709718, 36557601, 42433409, 42433417, 42419143 (далі - Накладні), які відповідно до Статуту залізниць України є основними перевізними документами і обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, і супроводжує вантаж на всьому шляху до станції призначення.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями, далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на 2 доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на 3 доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на 4 і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
У інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, за наслідком аналізу наведених вище норм законодавства, додатково зазначено, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Досліджуючи Накладні, доводи та заперечення сторін, та тип перевезення, яке Позивач замовляв, а Відповідач здійснив за Накладними, суд дійшов висновку, що Відповідачем обґрунтовано не заперечено та не спростовано типу перевезення, нормативних строків здійснення перевезення, вартості перевезення, бази для нарахування та сум нарахованих Позивачем штрафів, а також строків прострочення доставки вантажу.
За обрахунком Позивача, який перевірений та визнаний обґрунтованим судом, і не спростований Відповідачем жодними доказами, розміром штрафу за прострочення Відповідачем доставки вантажу за Накладними становить 10708,43 грн.
Доказів, що прострочення доставки вагонів і вантажу сталося не з вини залізниці, Відповідач суду не надав. Відтак, з огляду на цю та встановлені судом вище інші обставини, твердження відзиву про необґрунтованість позовних вимог судом відхиляється.
Відповідачем у відзиві було вчинено заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи наведене вище, вимоги позову про стягнення 10708,43 грн. штрафу судом задовольняються у повному обсязі.
Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору в сумі 2102 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн., які підтверджені належними доказами: ордер від 15.05.2020, свідоцтво від 16.12.2019, договір №01-02 від 03.02.2020, акт виконаних робіт від 18.05.2020, рахунок від 18.05.2020, платіжне доручення від 18.05.2020, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Заперечення Відповідача проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу судом відхиляються, оскільки надані Позивачем та описані вище в абзаці документи містять достатньо детальний опис наданих послуг з професійної правничої допомоги у даній справі. Відповідач також не довів, що час, вказаний у акті виконаних робіт, не відповідає фактично витраченому часу на підготовку позову, а припущення судом відхиляються. Щодо співмірності вартості професійної правничої допомоги, то судом враховано, що заявлена Позивачем до відшкодування сума є навіть меншою за мінімальний розмір заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020» рік на момент надання цих послуг. Щодо того, що справа є малозначною, то на переконання суду вартість робіт з професійної правничої допомоги, яка становить навіть менше за мінімальну зарплату, не суперечить рівню складності малозначної справи. Щодо відсутності підстав для залучення адвоката, то судом такі заперечення Відповідача відхиляються, оскільки це є правом Позивача - залучати адвоката у кожний з судових спорів чи ні. З огляду на відхилення судом вище всіх доводів Відповідача, суд не вбачає підстав для зменшення на 80% розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (вул. Івана Федорова, буд. 32 літ А., 3-поверх, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 41564379) 10708 (десять тисяч сімсот вісім) грн. 43 коп. штрафу, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків