ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/12/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Клименко О.В.
за участю представників учасників справи:
від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ - адвокат Пронюк В.Я. за довіреністю від 17.05.2019 року № 14-190;
від Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м.Каховка Херсонської області - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року, м. Херсон, суддя Соловйов К.В., повний текст рішення складено та підписано 17.06.2020 року
у справі № 923/12/20
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м.Каховка Херсонської області
про стягнення 2 255 685 грн. 15 коп., -
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
В січні 2020 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області, в якій просило стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ борг у загальній сумі 2 255 685 грн. 15 коп., з яких: 1 700 666 грн. 10 коп. основної заборгованості, 176 585 грн. 38 коп. пені, 136 775 грн. 64 коп. 3% річних та 241 658 грн. 03 коп. інфляційних втрат, а також просило суд відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу від 12.09.2017 року № 1120/1718-ТЕ-33 в частині неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі №923/12/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 1700 666 грн. 10 коп. основної заборгованості, 88 292 грн. 69 коп. пені, 136 775 грн. 64 коп. річних, 241 658 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 21 080 грн. 28 коп. компенсації по сплаті судового збору; відмовлено у стягненні 88 292 грн. 69 коп. пені; повернуто Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 12 755 грн. 00 коп., що сплачений за платіжним дорученням від 18.12.2019 року № 7011920.
Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості, яка відповідачем по справі не заперечувалась, при цьому суд зазначив, що у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його договірних зобов'язань за договором № 1120/1718-ТЕ-33 від 12.09.2017 року постачання природного газу, в частині оплати товару позивача на умовах даного договору, 136 775 грн. 64 коп. 3 % річних, 241 658 грн. 03 коп. інфляційних втрат та 176 585 грн. 38 коп. пені, які заявлені до стягнення з відповідача, нараховані правомірно та також мають бути стягнуті з відповідача, поряд з сумою основного боргу.
Разом з тим, місцевий господарський дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, та зменшення загальної суми заявленої до стягнення пені на 50 %, тобто, з 176 585 грн. 38 коп. до 88 292 грн. 69 коп. (з урахуванням, у тому числі й додаткових підстав для зменшення окремих складових загальної суми заявленої до стягнення пені), з огляду на нетривалий, за оцінкою суду, період існування вказаної заборгованості (прострочення виконання грошового зобов'язання), ступінь виконання на даний час грошового зобов'язання (повне погашення цієї заборгованості), а також особливості господарської діяльності відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Комунальне підприємство теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі №923/12/20 змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача, крім іншого 8 823 грн. 27 коп. пені та відмовити у стягненні 167 765 грн. 11 коп. пені, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зауважив, що у своєму відзиві на позов він просив суд взяти до уваги те, що по результатам роботи підприємства за 2018 рік, чистий фінансовий результат підп риємства склав - 985 тисяч гривень (збиток). Тим не менше, незважаючи на скрутне матеріальне становище відповідач розраховується із позивачем: тільки на кінець 2019 року перераховано позивачеві 14 620 313 грн. 57 коп. та ці кошти в першу чергу погашають заборгованість відповідача перед позивачем за минулі роки. В свою чергу, кінцеві споживачі послуг вчасно не розраховуються з відповідачем та станом на 01.02.2020 року мають загальну заборгованість перед відповідачем в сумі 10 720 165 грн. 24 коп.
Крім цього, скаржник зауважує, що заборгованість виникла через невідповідність встановлених НКРЕКП тарифів економічно обґрунтованим витратам на виробництво на той момент, транспортування та постачання теплової енергії та послуг централізованого опалення. Також складові тарифу не передбачають витрат на сплату штрафних санкцій.
З огляду на вказане, скаржник посилається на відсутність реальної можливості впливати на своєчасність розрахунків з контрагентами, оскільки відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, відповідач отримував природній газ від позивача виключно для подальшої реалізації теплової енергії населенню, а не для власних потреб.
Стягнення штрафних санкцій, на думку скаржника, може негативно вплинути на виробничу діяльність відповідача по забезпеченню тепловою енергією, як населення міста, так і юридичних осіб, включаючи заклади охорони здоров'я, освіти, дитячі садки, а також на збільшення заборгованості за поставлений газ по діючому договору з АТ НАК «Нафтогаз України», а також призвести до визнання підприємства неплатоспроможним.
Таким чином, на думку скаржника, місцевим господарським судом не досліджено в повному обсязі обставин справи, що зумовили зменшення пені у загальному розмірі лише на 50 %, при цьому, апелянт наголошує на наявності підстав для зменшення загальної суми пені на 95 %, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж “Каховтеплокомуненерго”, м. Каховка Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20, справу призначено до судового розгляду.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ з рішенням суду не погодилось, з огляду на що, також звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 88 292 грн. 69 коп. скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені у сумі 88 292 грн. 69 коп., у задоволенні яких було відмовлено, задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
Апеляційна скарга також мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зауважив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 88 292 грн. 69 коп. прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині.
Так, скаржник наголошує, що головною підставою для зменшення розміру неустойки, відповідач вказує тяжкий фінансовий стан, натомість, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань. Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності є дія непереборної сили, тобто, надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання. Не є підставами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.
Скаржник, посилаючись на положення чинного законодавства та висновки Вищого господарського суду України щодо практики застосування ст. 233 Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України, зазначає, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності «значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків» і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом, при цьому, з'ясувавши наявність «перевищення розміру неустойки перед розміром збитків», суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема «об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків».
Таким чином, на думку скаржника, при зменшенні розміру пені, суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні, крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 Господарського кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене вказаною нормою.
Також скаржник наголошує, що при вирішенні питання щодо зменшення пені, господарський суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, оскільки під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 року залишено без розгляду клопотання Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20, а також об'єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ з апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж “Каховтеплокомуненерго”, м. Каховка Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20.
24.09.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ надійшло клопотання, в якому позивач просив суд провести судове засідання, призначене на 28.09.2020 року, в режимі відеоконференції, яке судовою колегією було залишено без розгляду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, тобто, останнім днем для звернення із відповідним клопотанням було 23.09.2020 року.
Сторони, згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, своїм правом не скористались, відзиви на апеляційні скарги іншої сторони не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 88 292 грн. 69 коп. скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені у сумі 88 292 грн. 69 коп., у задоволенні яких було відмовлено, задовольнити; проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити її без задоволення.
Представник Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлений належним чином, про що свідчить наявні у матеріалах справі поштові повідомлення про вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
12.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж «Каховтеплокомуненерго» (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 1120/1718-ТЕ-33, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1 договору, Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року(включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3650 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень - 190 тис. куб. метрів, листопад - 460 тис. куб. метрів, грудень - 800 тис. куб. метрів, всього за IV квартал 2017 року - 1450 тис. куб. метрів; січень - 900 тис. куб. метрів, лютий - 800 тис. куб. метрів, березень - 500 тис. куб. метрів, всього за І квартал 2018 року 2200 тис. куб. метрів.
Відповідно до п. 3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно з п. 3.10 договору, Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Відповідно до п. 5.1 договору, ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Згідно з п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 4 942 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930 грн. 40 коп.
Пунктом 5.4 договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу
Згідно з п. 6.3 договору, платежі за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію, та, в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. даного договору.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та договором.
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. даного договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, при цьому нарахування пені не здійснюється на суми оплат, що проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 252 (за п. 8.2 в редакції додаткової угоди від 12.01.2018 року № 1).
Згідно з п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), зокрема, щодо стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Пунктом 11.7 передбачено, що договір складений за повного розуміння сторонами предмета та умов договору, споживач розуміє та погоджується з тим, що отримав повну, достовірну та достатню інформацію, необхідну для підписання договору.
Відповідно до п. 12.1 договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу, який, в свою чергу, прийняв від позивача за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 13 540 218 грн. 11 коп. (з урахуванням податку на додану вартість): за актом від 31.10.2017 року на суму 644 165 грн. 98 коп., від 30.11.2017 року на суму 2 103 910 грн. 21 коп., від 31.12.2017 року на суму 2 142 724 грн. 68 коп., від 31.01.2018 року на суму 2 953 979 грн. 69 коп., від 28.02.2018 року на суму 2 712 754 грн. 73 коп., від 31.03.2018 року на суму 2 982 682 грн. 82 коп.
За обліком позивача станом на 20.09.2019 року заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору постачання природного газу № 1120/1718-ТЕ-33 від 12.09.2017 року становить 1 700 666 грн. 10 коп.
Розрахунки за отриманий, в період дії договору, природний газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, через що, за зобов'язаннями щодо оплати природного газу за жовтень, листопад та грудень 2017 року, січень, лютий та березень 2018 року, позивачем нараховані відповідачу: 1) за жовтень 2017 року 4 635 грн. 45 коп. пені та 847 грн. 95 коп. 3% річних; 2) за листопад 2017 року 5 801 грн. 65 коп. пені, 8 052 грн. 49 коп. 3% річних, 26 555 грн. 49 коп. інфляційних втрат; 3) за грудень 2017 року 13 641 грн. 04 коп. пені, 10 472 грн. 97 коп. 3% річних, 21 853 грн. 27 коп. інфляційних втрат; 4) за січень 2018 року 14 324 грн.78 коп. 3% річних, 32 493 грн. 78 коп. інфляційних втрат; 5) за лютий 2018 року 9 077 грн. 47 коп. пені, 14 236 грн. 97 коп. 3% річних, 15 826 грн. 93 коп. інфляційних втрат; 6) за березень 2018 року 143 429 грн. 77 коп. пені, 88 840 грн. 48 коп. 3% річних, 144 928 грн. 56 коп. інфляційних втрат.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Скаржниками рішення суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині стягнення з відповідача суми нарахованої пені у розмірі 88 292 грн. 69 коп., з огляду на що, рішення суду переглядається лише в межах зазначених доводів та вимог, а обставини правомірності стягнення з відповідача суми основної заборгованості та нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не перевіряється.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом першої інстанції було встановлено, та сторонами не оспорюється, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 13 540 218 грн. 11 коп., з яких станом на момент звернення до суду із відповідним позовом неоплаченими залишились 1 700 666 грн. 10 коп., що не заперечується відповідачем. При цьому, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не у строк, визначений договором, чим порушував умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 6.1. договору, а саме, відповідач за отриманий природний газ розраховувався шляхом часткових оплат із простроченням визначеного договором терміну оплати отриманого газу, у зв'язку з чим, позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.
Судом апеляційної інстанції було перевірено здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені та встановлено, що позивачем пеня була нарахована вірно, із урахуванням кінцевого терміну оплати, визначеного договором, встановленої договором ставки пені в розмірі 15,3 % річних та з урахуванням днів та сум часткових оплат, а також відповідає приписам ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексів України, не містить арифметичних помилок, в зв'язку з чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про його вірність.
При цьому з матеріалів справи також вбачається, що відповідачем вказаний розрахунок не заперечується, апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області будь-яких доводів щодо правильності нарахування позивачем пені, також не містить.
Що стосується задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача та зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені до 50 % від розрахованої позивачем, а саме, до 88 292 грн. 69 коп., судова колегія зазначає наступне.
Судовою колегією перевірено, що відповідач, на підставі норм ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням, яке було викладено у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені. При цьому, у клопотанні не вказано, на яку суму або до якої суми, або ж на скільки відсотків від заявленої до стягнення суми пені відповідач просить зменшити пеню.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався, зокрема, на те, що останній не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є неприбутковою організацією, яка використовує отриманий газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. При цьому, здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію.
Крім цього, Комунальне підприємство теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м.Каховка Херсонської області наголошувало, що ним постійно вживаються заходи з виконання зобов'язань за Договором та сплачуються кошти за поставлений природний газ, так, тільки на кінець 2019 року перераховано позивачеві 14 620 313 грн. 57 коп. та ці кошти в першу чергу погашають заборгованість відповідача перед позивачем за минулі роки.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано до суду Статут відповідача, з якого вбачається, що основним напрямком діяльності відповідача є задоволення та забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових, соціально-культурних, виробничих та інших господарських об'єктів міста шляхом виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води; Звіт Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2018 року, з якого вбачається, що збитки відповідача складають 985,5 тис. грн.; журнал - ордер і відомість по рахунку відповідача, з якого вбачається, що останнім на користь позивача у справі в 2019 році перераховано більше 14 млн. гривень.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є суб'єктивним правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18.
Таким чином, суд, досліджуючи питання щодо зменшення пені, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити і з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.
Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19.
Так, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції виходив з таких обставин:
- основним видом діяльності відповідача є централізоване теплопостачання населення (житлового фонду) комунально-побутових, бюджетних організацій та інших споживачів м. Каховка Херсонської області (згідно п. 2.1.- п. 2.2. Статуту) (а.с. 87).
- відповідно до п.1.2. договору від 12.09.2017 року № 1120/1718-ТЕ-33 постачання природного газу, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
- переважну частину з споживачів послуг відповідача складає саме, населення (852 особові рахунки), заборгованість якого станом на 31.01.2020 року складала 10,72 млн. грн., що підтверджується даними статистичної звітності відповідача (а.с. 66, 93).
- у звітний період 2018 року, тобто, станом на час виникнення у відповідача несплаченого по теперішній час основного боргу по оплаті природного газу в розмірі 1700666 грн. 10 коп. по договору від 12.09.2017 року № 1120/1718-ТЕ-33, заборгованість перед відповідачем за 2018 рік складала 8,749 млн. грн. з оплати населенням послуг, 235,7 тис. грн. з оплати послуг по бюджетних (державних та місцевих) установах, 2,3355 млн. грн. з фінансування з бюджету субсидій, 152,4 тис. грн.. з відшкодування з бюджету пільг, 2,9626 млн. грн. по дотаціях з бюджету на відшкодування різниці в тарифах, що підтверджується даними статистичної звітності відповідача (а.с.66).
З урахуванням зазначеного, місцевий господарський суд, також врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу за спірним договором, як в цілому, так і за кожним окремим спірним періодом, а також, приймаючи до уваги поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання - визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення суми пені до 88 292 грн. 69 коп., тобто, лише на 50 % від заявленого позивачем розміру неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з огляду на що, доводи Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м.Каховка Херсонської області, викладені в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, доказів завдання збитків позивачу з боку відповідача внаслідок несвоєчасного виконання останнім зобов'язань за договором постачання природного газу матеріали господарської справи не містять.
Проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судом у вирішенні цього питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.
Посилання позивача на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення пені не надав оцінку винятковості випадку зменшення пені, з урахуванням інтересів сторін, а лише відповідача, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених скаржником в апеляційній скарзі обставин та факту існування понесених позивачем збитків через несвоєчасність сплати відповідачем коштів по виставленим рахункам.
Судова колегія також не бере до уваги твердження позивача про те, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих позивачем, які б підтверджували наявність збитків, які виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання природного газу.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що наявні правові підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідач знаходився на час виконання зобов'язань у скрутному фінансовому становищі, а тому, не здійснив дії щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, оскільки здійснення такої оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від вчасних розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію.
Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що задоволення судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені є суб'єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими таке клопотання обґрунтоване, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ та Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині у даному випадку відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в оскаржуваній частині рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ та Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ та Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», м. Каховка Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 року у справі № 923/12/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 28.09.2020 року.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош