Справа № 495/3954/19
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
24 вересня 2020 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого - судці Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Славич Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» про зобов'язання списати заборгованість,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась 08.05.2019 року до суду з позовною заявою Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» про зобов'язання списати заборгованість.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , було відсутнє теплопостачання з 2002 року до 01.10.2013 року, а тому, на її думку, відповідач Комунальне підприємство «Білгород- Дністровськтеплоенерго» незаконно нарахувало їй заборгованість за опалення у розмірі 5023,65 грн.
В судовому засіданні представник відповідача Комунального підприємства «Білгород- Дністровськтеплоенерго» заперечував проти позовних вимог, оскільки відповідно до Листа Міністерства з питань ЖКГ України №12/1-64 від 17.05.2007 року, списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено. Крім того, зобов'язання споживача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. До такого висновку дійшла колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №6-3986св14.
Заслухавши сторін, ретельно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши всі представлені докази та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» про зобов'язання списати заборгованість не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що до 01.10.2013 року в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 фактично було відсутнє опалення і за цей час по даним абонентського відділу їй було нараховано заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 5023,65 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються спеціальним законодавством, Цивільним кодексом України, Житловим Кодексом Української РСР.
Одночасно Листом Міністерства з питань ЖКГ України № 12/1-64 від 17.05.2007 року було зазначено, що списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи з положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.
Особовий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 в комунальному підприємстві «Білгород-Дністровськтеплоенерго» є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.
Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило спосіб захисту порушеного права визначено законом.
Зобов'язання відповідача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.
Крім того, чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості.
Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» за №14 від 18.12.2009 року, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У звязку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказі в їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначено в ст. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 не обґрунтована правова база її позовних вимог, чинне законодавство не передбачає списання заборгованості за оплату комунальних послуг, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 11, 15, 16, 625 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК Української РСР, ст. 4, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» про зобов'язання списати заборгованість- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 02.10.2020 року.
Суддя