іменем України
29 вересня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/568/20
Головуючий у першій інстанції - Савченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1109/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого - судді: Онищенко О.І.
суддів: Губар В.С., Скрипки А.А.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2
Розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (суддя Савченко О.А.), ухвалене о 10 год. 43 хв. у м.Мена, повний текст рішення складено 02 серпня 2020 року,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 56 560,10 грн. Позов мотивовано тим, що рішенням Менського районного суду Чернігівської області у справі №738/517/13-ц стягнуто з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 19.03.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач несумлінно виконує рішення суду, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість по сплаті аліментів станом на 04.03.2020 року у розмірі 56 658,10 грн за період з 2013 по 2020 рік.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2020 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 56 560 грн 10 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за рішенням Менського районного суду Чернігівської області по цивільній справі №738/517/13-ц від 01 квітня 2013 року. Рішення суду мотивовано тим, що розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить 129 933 грн 50 коп., виходячи із правової позиції Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц та наданого позивачем розрахунку заборгованості по аліментах. З огляду на норму ч.1 ст.196 СК України суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача має бути стягнута пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 56 560 грн 10 коп., що є не більше 100 відсотків заборгованості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на час відкриття виконавчого провадження у 2013 році у виконавчій службі відповідачу було роз'яснено, що оскільки він не працевлаштований і має мінливі доходи, то повинен сплачувати на рахунок ДВС 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що складало 365 грн. Відповідач вказує, що йому не було роз'яснено, що ця сума може змінюватися, про що орган ДВС буде обов'язково повідомляти. ОСОБА_2 посилається, що з моменту пред'явлення виконавчого листа до виконання і до лютого 2020 року він щомісячно сплачував на рахунок ДВС 365 грн. За доводами відповідача, у 2020 році він дізнався, що має заборгованість по аліментам більше 50 000 грн. ОСОБА_2 вважає, що розрахунок заборгованості від 04.03.2020 року за період з січня 2017 року по лютий 2020 року не може бути застосований до нього, оскільки рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року заборгованість була скасована. Також відповідач вказує, що наявна заборгованість не в повній мірі виникла з його вини, оскільки більше 6 років він сплачував аліменти саме у розмірі, який повідомили в ДВС і за весь час знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні ані державний виконавець, ані стягувач не повідомляли платника аліментів, що він сплачує кошти не у тому розмірі, і про наявність заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 19 березня 2013 року, і до досягнення дитиною повноліття (а.с.6-7).
На підставі вказаного рішення суду 01 квітня 2013 року видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Менському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП №38353681 станом на лютий 2020 року заборгованість ОСОБА_2 становить 56 560,10 грн (а.с.8-11).
Частиною 1 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто за такою формулою: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц, який в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України повинен враховуватися апеляційним судом.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 сплачував аліменти не у повному розмірі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість станом на лютий 2020 року у розмірі 56 560,10 грн.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі, який не перевищує 100% заборгованості - 56 560,10 грн.
Доводи ОСОБА_2 , що заборгованість виникла не з його вини, не можуть бути прийняті судом до уваги.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Відповідач не заперечує, що він сплачував аліменти не у повному обсязі. Проте вказує, що про розмір аліментів державним виконавцем йому було повідомлено лише у 2013 році при відкриті виконавчого провадження. При цьому доказів виникнення заборгованості не з вини відповідача ОСОБА_2 не надано. Сам розрахунок неустойки (пені), здійснений позивачкою, відповідач не оскаржує.
Відповідно до ч.2 ст.68, ст.129-1 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Тобто ОСОБА_2 , як сторона виконавчого провадження, мав право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження або звернутися до державного виконавця в усній формі (як він зробив, коли дізнався про накладення арешту на його майно) для отримання інформації щодо розміру аліментів. Неповідомлення стягувачем і державним виконавцем про належний до сплати розмір аліментів і наявність заборгованості не впливає на обов'язок платника аліментів сплачувати їх у відповідному розмірі. Крім того, у рішенні суду від 01 квітня 2013 року зазначено розмір стягнутих аліментів - 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З викладеного вбачається, що розмір аліментів визначено не у твердій сумі, отже він не є незмінним. Також вбачається, що з часу відкриття виконавчого провадження пройшло 7 років і за цей час змінювався як вік дитини, так і розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Посилання відповідача, що заборгованість була скасована рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року задоволено позов ОСОБА_2 ; визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу Менського районного відділу ДВС Дорошенко В.В. у виконавчому провадженні №38353681 від 04.02.2020 про накладення штрафу в розмірі 55 112,10 грн; визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу Менського районного відділу ДВС Дорошенко В.В. у виконавчому провадженні №38353681 від 11.02.2020 про накладення штрафу в розмірі 27 558,05 грн (а.с.71-73).
В ході розгляду вказаної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення. З мотивувальної частини рішення вбачається, що відповідач не подав суду ні письмової відповіді на позов, ні матеріалів виконавчого провадження, чим позбавив суд можливості перевірити як період виникнення заборгованості позивача по аліментах, так і їх фактичну суму.
Наявність підстав для скасування постанов державного виконавця про накладення на боржника штрафу у даному випадку не свідчить про відсутність заборгованості боржника зі сплати аліментів, враховуючи також, що розрахунок заборгованості не був предметом дослідження суду.
При цьому в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження боржником здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: