Справа № 673/473/20
Провадження № 22-ц/4820/1461/20
Категорія: 48
28 вересня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №673/473/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2020 року (повне судове рішення складено 15 липня 2020 року, суддя Ягодіна Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів та додаткових витрат на повнолітню дитину.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказувала, що у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який 20 жовтня 2009 року був розірваний рішенням Деражнянського районного суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Позивачка вказує, що син є повнолітній, проте продовжує навчатися в Шепетівському медичному училищі на денній формі навчання та не має змоги влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. ОСОБА_1 зазначила, що нею було сплачено 40297 грн. за навчання сина, крім того, позивачка не працює та не має можливості самостійно утримувати спільного сина сторін, тоді як йому необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо. У зв'язку із чим ОСОБА_1 просила суд стягнути щомісячно з ОСОБА_2 на свою користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1200 грн. починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення сином 23-річного віку та стягнути на свою користь, як додаткові витрати 50 відсотків від проплаченої суми за надання освітніх послуг.
Рішенням Деражнянського районного суду від 08 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з 26.03.2020 року та до припинення сином навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23-річного віку. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволені позовних вимог, ОСОБА_1 оскаржила його в цій частині в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка вказує, що спільний син сторін ОСОБА_3 30 червня 2020 року закінчив навчання, оплату якого здійснила ОСОБА_1 та у зв'язку із карантином на даний час не знайшов роботи. Проте, районний суд не зважаючи на згоду відповідача про часткове стягнення додаткових витрат, відмовив у цій вимозі, пославшись на те, що позивачка не надала відомостей щодо обставин, які можуть перешкоджати їй працювати. Однак, як вказує апелянтка, нею була надана до суду копія довідки, про те, що вона є особою з інвалідністю 2 групи, крім того в квітні 2019 року позивачка була звільнена у зв'язку із скороченням та на даний час перебуває на обліку в Деражнянській службі зайнятості населення. Апелянтка посилається на те, що відповідач лише один раз надав кошти на оплату за навчання в рахунок заборгованості по аліментам. Зважаючи на те, що стан здоров'я ОСОБА_2 є нормальним, він постійно працює за кордоном, інших утриманців не має, апелянтка просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволені позову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
В силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній ті додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 08.07.2020 року в частині відмови у позові щодо стягнення Ѕ частини додаткових витрат, понесених нею на навчання дитини. В решті рішення сторонами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасника справи та представника учасника справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на навчання ОСОБА_3 у Шепетівському медичному училищі, суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача не може бути покладено обов'язок по їх оплаті, оскільки норми глави 16 СК України не передбачають обов'язку батька брати участь у додаткових витратах на повнолітнього сина, що навчається.
Судова колегія не погоджується із мотивами та доводами, з яких виходив суд першої інстанції, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4,5).
Відповідно до довідки Шепетівського медичного училища ОСОБА_3 навчався на комерційній основі денної форми навчання вказаного навчального закладу за спеціальністю «221 Стоматологія», спеціалізація «Стоматологія ортопедична». Термін навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2020 рік (а.с. 15).
Згідно п. 4.3 Договору про навчання №3 від 25 липня 2017 року загальна вартість освітньої послуги становить 38142 грн., за навчальний рік -12714, за семестр -6357 грн. (а.с. 7).
Додатковою угодою №2 до Договору про навчання №3 від 25 липня 2017 року внесено зміни до Договору щодо зміни плати за навчання на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік, а саме у пункті 4.3 Договору: цифру «38142,00» замінено цифрою «40011,00», цифру «12714,00» замінено цифрою «13960,00», а цифру «6357,00» замінено цифрою «6980,00» (а.с. 8).
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-1489цс17 від 13 вересня 2017 року, і яка в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню як додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в рамках укладеного з навчальним закладом договору про навчання №3 та Додаткової угоди №2 до вказаного договору оплатила навчання ОСОБА_3 в Шепетівському медичному училищі за 1 семестр (2017-2018 рік) в розмірі 6357,00 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.814788113.1 від 26 липня 2017 року, за 2 семестр (2017-2018 рік) в розмірі 6357,00 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.953128270.1 від 31 січня 2018 року, за 1 семестр (2018-2019 рік) в розмірі 6357,00 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.1162785488.1 від 19 жовтня 2018 року, за 2 семестр (2018-2019 рік) в розмірі 6980,00 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.1273196214.1 від 20 лютого 2019 року, за 1 семестр (2019-2020 рік) в розмірі 6980,00 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.1478115583.1 від 30 вересня 2019 року та за 2 семестр (2019-2020 рік) в розмірі 7266,00 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.1597665312.1 від 28 січня 2020 року (а.с. 9-14).
Отже, позивачкою понесені додаткові витрати на утримання на час їх понесення неповнолітнього сина, розмір яких на оплату вартості навчання за період до повноліття дитини (до 25 березня 2020 року) складає 33031 грн.: 2017-2018 рр., 2018-2019рр., перший семестр 2019-2020 року (6357 +6357 +6357 +6980 +6980) та частково - за три місяці навчання за другий семестр 2019-2020 рр. в сумі 3490 грн. (6980/6х3), що підтверджені документально та у відповідності до вимог ст. 185 СК України повинні бути понесені й відповідачем незалежно від сплати ним аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Враховуючи викладене, висновок суду про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми ст. 185 СК України, а застосовуються норми ст. 199 СК України є помилковими, оскільки витрати на оплату навчання позивачкою було здійснено до повноліття дитини сторін, такі витрати носять характер саме додаткових витрат, пов'язаних із розвитком особливих здібностей дитини і яка на час виникнення спірних правовідносин була неповнолітньою.
Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача 50% додаткових витрат, понесених нею на навчання сина за весь період навчання.
З матеріалів справи вбачається, що розмір понесених позивачкою додаткових витрат на утримання саме неповнолітнього сина до повноліття дитини складає оплату вартості навчання дитини: за 2017-2018 рр., 2018-2019 рр., перший семестр 2019-2020 навчальних років в сумі 33031 грн. та частково - за три місяці навчання за другий семестр 2019-2020 рр. в сумі 3490 грн. і 1/2 частина від цих витрат становить 18260 грн. 50 коп. (33031:2 )+(3490:2). Разом з тим, позивачкою було оплачено 3490 грн. за навчання сина за період з квітня по червень 2020 року, в той час, коли дитина досягла повноліття (а.с. 9-14).
Враховуючи факт здійснення позивачкою оплати за навчання та часткове визнання ОСОБА_2 позову щодо стягнення додаткових витрат в сумі 10 000 грн. і не надання ним в порушення вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України доказів на підтвердження неможливості сплати додаткових витрат в сумі 18260,50 грн. (адже надані відповідачем заключення медичного центру «Медарт», протокол магнітно - резонансної томографії від 21.04.2020 року та консультаційний висновок Реабілітаційного центру Євмінова від 17.02.2020 року і наявність у відповідача неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 не підтверджують факту неможливості нести в рівних частках із позивачкою додаткові витрати на спільного сина ОСОБА_3 ) та враховуючи, що правовідносини з утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання врегульовані ст. 199 СК України, судова колегія вважає, що з відповідача підлягають до стягнення 18260,50 грн. додаткових витрат.
З огляду на вищенаведене оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 додаткових витрат підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що витрати понесені позивачкою по оплаті навчання підлягають відшкодуванню за весь період навчання, є безпідставними, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 досяг повноліття, а правовідносини щодо утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, врегульовані ст.199 СК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2020 року в частині відмови у стягненні додаткових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 18260 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат відмовити.
В решті рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай