Справа № 682/3607/18
Провадження № 22-ц/4820/1332/20
28 вересня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П'єнти І.В.,
секретар судового засідання Садік Н.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №682/3607/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2020 року (суддя Шевчук В.В., відомості про дату складення повного судового рішення відсутні) в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (рішення) державного виконавця.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У березні 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд із вказаною скаргою, зазначав, що на виконанні в органах ДВС перебуває виконавчий лист №682/3607/18, виданий Славутським міськрайонним судом Хмельницької області від 19 липня 2019 року про стягнення з нього на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного коштів у сумі 274219,61 грн. Постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року накладений арешт на належні йому грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. На виконання постанови в порушення вимог закону був накладений арешт на його рахунок у АТ КБ «ПриватБанк», на який зараховується заробітна плата.
Тому, заявник просив скасувати постанову державного виконавця від 03 березня 2020 року в частині накладення арешту на рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», та скасувати арешт, накладений на цей рахунок, на який зараховується заробітна плата.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 09 квітня 2020 року скарга визнана неподаною та повернута ОСОБА_1 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року ухвала Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2020 року про повернення скарги заявникові скасована, справа повернута до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаргу призначено до судового розгляду відповідно до ухвали Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2020 року в задоволенні скарги відмовлено.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає ставлення суду до нього упередженим, відмову в задоволенні скарги безпідставною, оскільки допущена ним описка при зазначенні номера рахунку не впливає на суть вимог.
У засідання апеляційного суду заявник, представники Славутського МВ ДВС і стягувача Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_1 і Славутський МВ ДВС подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 05 серпня 2019 року державним виконавцем Славутського міськрайонного відділу ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження №59706689 з примусового виконання виконавчого листа №682/3607/18, виданого 19 липня 2019 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного боргу в сумі 274219,61 грн (а.с.5).
03 березня 2020 року у ВП №59706689 державним виконавцем винесена постанова по арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с.6).
На підставі зазначеної постанови державного виконавця був накладений арешт на рахунки ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 04 березня 2020 року №20.1.0.0.0/7-200303/9851 (а.с.7).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 05 березня 2020 року №172 ОСОБА_1 отримує належні йому види грошового забезпечення на картковий рахунок АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.10).
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 06 березня 2020 року №E9H2R7ID0MQ4S3RL заявник отримує заробітну плату на картку для виплат голд № НОМЕР_5 , рахунок IBAN НОМЕР_2 (а.с.9).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
При відмові в задоволенні скарги суд виходив з того, що в АТ КБ «ПриватБанк» відсутній рахунок IBAN НОМЕР_6 , накладення арешту на який просив скасувати ОСОБА_1 . Наявний рахунок IBAN НОМЕР_2 , на який зараховується заробітна плата заявника, проте вимоги він не уточнив.
Такий висновок суду не в повній мірі відповідає вимогам закону.
Відповідно до частин 2, 3 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі пункту 7 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно з частиною 2 статті 48 цього Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 68 Закону передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
В силу частин 2 і 3 статті 70 Закону із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року №95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України «Про оплату праці».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, на заробітну плату, в тому числі й на рахунку в установі банку, відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.
Виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19.
Підстав для відступу від такої позиці Верховний Суд не вбачав і під час розгляду справи №340/1018/19 (постанова від 17 січня 2020 року).
Із змісту оскаржуваної постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №59706689 вбачається, що арешт накладений на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Постанова прийнята відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права заявника не порушує. Тому, підстав для її скасування, в тому числі й в частині, немає.
Разом з тим, наявні підстави для скасування арешту, накладеного на заробітну плату на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
З матеріалів справи бачається, що незгода заявника з постановою державного виконавця у ВП №59706689 про накладення арешту на грошові кошти на рахунках в банку ґрунтується на тому, що арешт накладений на заробітну плату.
Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» рахунок, на який зараховується заробітна плата, у ОСОБА_1 один - IBAN НОМЕР_2 і на нього накладений арешт. Проте, в скарзі заявник помилково зазначив номер рахунку IBAN НОМЕР_1 .
Суд в порушення вимог ст. 12 ЦПК України не роз'яснив ОСОБА_1 його процесуальні права щодо уточнення вимог, не сприяв учаснику процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом.
Рахунок за стандартами IBAN складається з 29 символів (літер і цифр). Перша група з 10 знаків - це код країни, контрольний розряд і код МФО банку, друга група з 19 знаків - це номер рахунка клієнта банку.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильне зазначення номера банківського рахунку в цьому випадку є зміною предмета вимог.
Відповідно до листа в.о. начальника Славутського міськрайонного відділу ДВС №21024 від 26 березня 2020 року (а.с.18) на звернення ОСОБА_1 про зняття арешту останнього повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту.
Такі дії органу ДВС суперечать наведеним вище вимогам закону.
Згідно з частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що зняттю підлягає арешт, накладений на заробітну плату заявника.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги - в частині вимог про скасування арешту, накладеного на заробітну плату на рахунку IBAN НОМЕР_7 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений на заробітну плату на рахунку IBAN НОМЕР_7 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ).
В решті вимог скарги відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року.
Суддя-доповідач О.І. Талалай
Судді А.П Корніюк
І.В. П'єнта